Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 2/1519/7111/11
провадження № 61-12971св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року у складі судді Целуха А. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен
Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2007 року між банком
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти на придбання квартири у розмірі 328 553 доларів США під 13,25 % річних та кінцевим терміном повернення до 04 квітня 2027 року.
Цього самого дня на забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно з позичальницею за невиконання умов кредитного договору
від 04 квітня 2007 року.
Крім того, 13 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позичальниця передала в іпотеку банку належну їй квартиру
АДРЕСА_1 , придбану за кредитні кошти.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку про погашення заборгованості ні вона, ні поручитель не реагували, унаслідок чого
станом на 29 серпня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 687 192,36 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 5 477 404,14 грн, з яких: 302 072,55 доларів США (еквівалент 2 407 729,67 грн) заборгованість за кредитом; 109 977,06 доларів США (еквівалент 876 594,15 грн) заборгованість по відсоткам; 275 142,75 доларів США (еквівалент 2 119 080,32 грн) пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.
З огляду на викладене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку 687 192,36 доларів США (еквівалент 5 477 404,14 грн) заборгованості за кредитним договором від 04 квітня
2007 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором
від 04 квітня 2007 року у сумі 687 192,36 долара США, що за курсом Національного банку України становить 5 477 404,14 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку
на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 13 грудня 2017 року звернулася до суду із заявою про його перегляд.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2018 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня
2012 року скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором
від 04 квітня 2007 року станом на 29 серпня 2011 року у розмірі
687 192,36 долара США, що за курсом Національного банку України становить 5 477 404,14 грн, яка складається з: 302 072,55 доларів
США (еквівалент 2 407 729,67 грн) заборгованості за кредитом;
109 977,06 доларів США (еквівалент 876 594,15 грн) заборгованості
по відсоткам; 275 142,75 доларів США (еквівалент 2 119 080,32 грн) пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частках на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, як солідарні боржники, порушили умови кредитного договору та договору поруки, належним чином не виконували своїх зобов`язань, на вимоги банку не реагували, а розмір заборгованості визначений банком відповідно до вимог закону та умов кредитного договору.
Не погоджуючись із повторним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 листопада 2018 року звернулася до апеляційного суду
із апеляційною скаргою.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі -
ТОВ «Консалт Солюшенс») про заміну сторони у справі задоволено. Замінено сторону позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на позивача - ТОВ «Консалт Солюшенс».
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк для подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року. Заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги прийнято до провадження разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року.
У жовтні 2021 року ТОВ «Консалт Солюшенс» подало до апеляційного суду заяву про відмову від частини позовних вимог.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року прийнято відмову ТОВ «Консалт Солюшенс» від позову до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 67 523,69 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 109 977,06 доларів США, пені
у розмірі 275 142,75 доларів США, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року в цій частині визнано нечинним.
Провадження у справі в частині позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту у розмірі 67 523,69 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 109 977,06 доларів США, пені
у розмірі 275 142,75 доларів США закрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 ,
у частині вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого
є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту у розмірі 234 548,86 доларів США залишено без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня
2018 року у частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно тіла кредиту у розмірі
234 548,86 доларів США залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим банк 28 липня 2009 року направив позичальнику та поручителю досудові вимоги про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості за відсотками та пені, які залишилися без реагування.
Позивач, пред`явивши позов про стягнення всієї кредитної заборгованості, відмовився від частини позовних вимог, зокрема, щодо стягнення нарахованих у повному обсязі відсотків за користування кредитом і пені, а тому остаточно просив суд стягнути з боржників лише різницю між отриманими кредитними коштами та повернутими кредитними коштами
у сумі 234 548,86 доларів США (тіло кредиту). ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами як факту надання їй кредиту, так і факту наявної у неї заборгованості за ним у розмірі, який заявлений позивачем вище. При цьому кредитором не пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж за тілом кредиту було здійснено 07 листопада 2008 року, вимогу про дострокове погашення кредиту пред`явлено 28 липня2009 року, а з позовом до суду банк звернувся
16 вересня 2011 року.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребуваної її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 08 листопада 2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують укладення кредитного договору, факту видачі грошових коштів та часткового погашення кредиту, а розрахунок заборгованості за підписом банку вказаний факт не підтверджує. Крім того, надані банком докази належним чином не завірені, а копія заяви про видачу кредиту нечитабельна. Умови кредитного договору є суперечливими. При укладенні кредитного договору було допущено порушення Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу, затверджених постановою Правління Національного банку України
від 10 травня 2007 року № 168, оскільки його умови містять положення, що порушили її становище як споживача фінансових послуг. Банком не було надано повну, достовірну інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом
і вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту.
Крім того, судом першої інстанції належним чином не було повідомлено її про дату, час і місце розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Консалт Солюшенс» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Про час і місце розгляду справи, яка розглядається у судах з 2011 року, відповідачка неодноразово повідомлялася, проте вона вкотре не з`являлася у судові засідання, внаслідок чого судом першої інстанції двічі ухвалювалося заочне рішення.
У суді апеляційної інстанції, в якій справа слухалася майже 4 роки,
ОСОБА_1 та її представник особисто неодноразово приймали участь
у судових засіданнях, а тому її посилання про розгляд справи без її участі
є необґрунтованими. Крім того, у матеріалах справи є достатньо доказів,
які підтверджують укладення з позичальницею кредитного договору,
факту видачі грошових коштів та часткового погашення кредиту, що відповідачкою не заперечувалося при перегляді заочного рішення суду та при апеляційному оскарженні повторного заочного рішення суду.
В окремо поданому у січні 2023 року клопотанні ТОВ «Консалт Солюшенс» просить суд касаційної інстанції закрити касаційне провадження у вказаній справі, так як зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, на які посилається заявниця, стосується правовідносин, які не є подібними.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно
у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом
статей 392 - 395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду письмові пояснення ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою
до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання їй кредиту у розмірі
325 300 доларів США строком на 240 місяців під 13,25 % річних з метою придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
04 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти на придбання квартири у розмірі 328 553 доларів США під 13,25 % річних та кінцевим терміном повернення до 04 квітня 2027 року.
Цього самого дня на забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно з позичальницею за невиконання умов кредитного договору
від 04 квітня 2007 року.
13 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позичальниця передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 , придбану за кредитні кошти.
Станом на 29 серпня 2011 року, утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку, становила 687 192,36 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 5 477 404,14 грн, з яких: 302 072,55 доларів США (еквівалент 2 407 729,67 грн) заборгованість
за кредитом; 109 977,06 доларів США (еквівалент 876 594,15 грн) заборгованість по відсоткам; 275 142,75 доларів США (еквівалент 2 119 080,32 грн) пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.
28 липня 2009 року банк направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, в яких просив протягом тридцяти календарних днів, тобто до 28 серпня 2009 року, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені відповідно до умов кредитного договору у розмірі 347 455,73 доларів США, з яких: 302 072,55 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 29 927,84 - доларів США заборгованість за відсотками; 15 455,34 доларів США - пеня (т. 1, а. с. 48, 49).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Вказана правова позиція
є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установлено, що 28 липня 2009 року банк направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, в яких просив протягом тридцяти календарних днів, тобто до 28 серпня 2009 року, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені відповідно до умов кредитного договору у розмірі 347 455,73 доларів США, з яких: 302 072,55 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 29 927,84 - доларів США заборгованість за відсотками; 15 455,34 доларів США - пеня.
Отже, пред?явивши 28 липня 2009 року до позичальника та поручителя досудові вимоги про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов?язань за кредитним договором (частина друга статті 1050 ЦК України), а тому втратив право нараховувати передбачені кредитним договором відсотки та пеню до закінчення строку дії кредитного договору.
Пред`явивши до позичальника і поручителя вимогу про стягнення кредитної заборгованості, банк просив суд стягнути з них заборгованість, яка станом на 29 серпня 2011 року становила 687 192,36 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 5 477 404,14 грн, з яких: 302 072,55 доларів США (еквівалент 2 407 729,67 грн) заборгованість за кредитом; 109 977,06 доларів США (еквівалент 876 594,15 грн) заборгованість по відсоткам; 275 142,75 доларів США (еквівалент 2 119 080,32 грн) пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.
Разом з тим, у ході апеляційного перегляду справи позивач відмовився від частини позовних вимог, зокрема, щодо стягнення відсотків за кредитом та пені, а також частини тіла кредиту у розмірі 67 523,69 доларів США. Остаточно просив суд стягнути з боржників у солідарному порядку лише різницю між отриманими кредитними коштами та повернутими кредитними коштами у сумі 234 548,86 доларів США (тіло кредиту).
Вказану заяву позивача про відмову від частини позовних вимог апеляційний суд своєю ухвалою від 08 листопада 2022 року задовольнив, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року в частині стягнення з боржників відсотків за кредитом та пені,
а також частини тіла кредиту у розмірі 67 523,69 доларів США визнав нечинним, провадження у справі в цій частині закрив.
З огляду на викладене, апеляційний суд, належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим банк 28 липня 2009 року направив позичальнику та поручителю досудові вимоги про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості за відсотками та пені, які залишилися без реагування. Разом з тим, позивач, відмовившись від частини позовних вимог, зокрема, щодо стягнення відсотків за користування кредитом і пені у повному обсязі, просив стягнути з боржників лише різницю між отриманими кредитними коштами та повернутими кредитними коштами у сумі 234 548,86 доларів США (тіло кредиту). Зазначена сума тіла кредиту є меншою, ніж заявлена позивачем сума
тіла кредиту у досудових вимогах про дострокове повернення кредиту
від 28 липня 2009 року.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами як факту надання їй кредиту, так і факту наявної у неї заборгованості за ним
у розмірі, який заявлений позивачем вище. У матеріалах справи є достатньо доказів, які підтверджують укладення з позичальницею кредитного договору, факту видачі грошових коштів та часткового погашення кредиту, що відповідачкою не заперечувалося при перегляді заочного рішення суду та при апеляційному оскарженні повторного заочного рішення суду.
Отже, вірним є висновок апеляційного суду про те, що з відповідачів підлягає стягненню у солідарному порядку лише тіло кредиту у розмірі, що заявлений позивачем, а саме 234 548,86 доларів США.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що банком не було надано її повну, достовірну інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом
і вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту є безпідставними, оскільки таких порушень суд не встановив, а, крім того, згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ОСОБА_1 не оспорювала кредитний договір з наведених вище мотивів.
Посилання касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій відповідачку не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки про час і місце розгляду справи, яка розглядається у судах з 2011 року, відповідачка неодноразово повідомлялася, проте вона вкотре не з`являлася у судові засідання, внаслідок чого судом першої інстанції двічі ухвалювалося заочне рішення.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник особисто приймали участь у судових засіданнях, надавали пояснення, мали можливість подавати докази, тобто повною мірою реалізовували свої процесуальні права, а тому такі посилання є безпідставними.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець