ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-2176/06

провадження № 61-15927св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою адвокатом Яцишиним Андрієм Володимировичем, на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Дулебка Н. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування заяви зазначала, що вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані споруди на території домоволодіння АДРЕСА_1 , однак з`ясувались істотні для справи обставини, які не встановлені судом, не були і не могли бути відомі ОСОБА_3 під час розгляду справи.

Вказувала, що до складу спадщини, отриману нею після матері

ОСОБА_4 , не увійшло майно, успадкуване після батька заявника -

ОСОБА_5 . Інших спадкоємців у ОСОБА_4 не було та будь-яке майно остання не відчужувала. Причиною невключення майна до спадкової маси стала помилка, допущена державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Горонною І. С. при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року, до якого в подальшому

17 грудня 2018 року внесено відповідне виправлення.

Також заявник посилається на лист Міністерства юстиції України від 13 липня 2018 року та лист Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 5 вересня 2018 року, в яких зазначено про необхідність внесення виправлень у вказане свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалюючи рішення від 5 травня 2006 року, Сихівський районний суд

міста Львова оцінював свідоцтво про право на спадщину без внесених виправлень, тому до споруд, на які визнано право власності за позивачами, безпідставно включена одна з кімнат належного їй будинку.

Тому просила переглянути вказане рішення за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про дійсні розміри житлової і загальної площі будинку та про допущену державним нотаріусом помилку було або могло бути відомо ОСОБА_3 під час розгляду справи, а внесення нотаріусом лише у 2018 році у свідоцтво про право на спадщину відповідного виправлення не може вважатися нововиявленими обставинами відповідно до статті 423 ЦПК України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Винниченком М. П. залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня

2019 року - без змін

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав вважати зазначені ОСОБА_3 обставини нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи та нормам процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Яцишин А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій неможливості дізнатись про нововиявлені обставини до отримання листа Міністерства юстиції України від 13 липня 2018 року, листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 5 вересня 2018 року та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину 19 лютого 2004 року.

На думку заявника, виправлена у свідоцтві про право на спадщину помилка та подані нею документи на підтвердження цієї помилки є підставою для перегляду рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року за нововиявленими обставинами.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані споруди на території домоволодіння

АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 4 жовтня 2006 року роз`яснено рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня

2006 року та зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території домоволодіння АДРЕСА_1 належить цегляний тамбур «а», в прибудові А-1 - житлова кімната 2-3 площею 17,5 кв.м, приміщення:

2-2 площею 4,6 кв.м, 2-4 площею 3,1 кв.м, 2-1 площею 7,4 кв.м.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 , поданою адвокатом Яцишиним А. В., на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні (пункт 49.4.3 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21)).

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться

в статтях 424 426 ЦПК України.

Заявник як на підставу скасування судового рішення посилалася на те, що державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Горонною І. С. 17 грудня 2018 року внесено виправлення у видане їй свідоцтво від 19 лютого 2004 року про право на спадщину за законом, що відкрилась після її матері ОСОБА_4 ; після такого виправлення встановлено, що житлова площа будинку АДРЕСА_1 становить 32,5 кв.м, а загальна - 55,8 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявнику до внесення нотаріусом виправлень у свідоцтво про право на спадщину було або могло бути відомо про те, що житлова площа будинку становила 32,5 кв.м, а загальна -

55,8 кв.м, та про те, що державним нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину допущено помилку.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, а суб`єктивне трактування заявником вимог закону не свідчить про нововиявлені обставини у спірних правовідносинах, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду такої, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи те, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини існували на час розгляду такої, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що обставини, вказані у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 року у справі № 233/3880/19

(провадження № 61-18160св21) та від 29 червня 2022 року

у справі № 2508/5073/2012 (провадження № 61-18411св21).

Доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанцій неможливості дізнатись про нововиявлені обставини до отримання листа Міністерства юстиції України від 13 липня 2018 року, листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 5 вересня 2018 року та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину 19 лютого 2004 року відхиляються касаційним судом.

Суди врахували, що обставини обізнаності заявника про існування помилки у свідоцтві про право на спадщину свідчать, докази які були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті, а саме: зміст позовної заяви і доповнення до неї та зміст апеляційної скарги від 18 травня 2009 року, копія свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4 , витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 грудня 2003 року, технічного паспорта; а також заперечення проти апеляційної скарги від 18 травня 2010 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2011 року.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів, з наданням таким фактам відповідної правової оцінки.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Яцишиним Андрієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук