№ 2-2720/09 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 2-2720/09

провадження № 61-8608св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року у складі судді ЗахарчукС. С. та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», заявник) звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити сторону стягувача у справі від 30 листопада 2009 року № 2-2720/09 у виконавчому листі, виданому 12 квітня 2010 року Подільським районним судом міста Києва, з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»; поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дубліката виконавчого листа про стягнення заборгованості та видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-2720/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 971,45 дол. США, що еквівалентно 238 480,17 грн, а також судового збору в розмірі 1 700,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн, стосовно боржника ОСОБА_1 , із зазначенням нового стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» посилалося на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2009 року у справі № 2-2720/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 30 971,45 дол. CШA, що еквівалентно 238 480,17 грн, а також судові витрати.

23 квітня 2010 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 21018335 з виконання виконавчого документа, виданого на виконання вказаного судового рішення, а 16 листопада 2010 року - постанову про повернення виконавчого документа Подільському районному суду міста Києва у зв`язку з надходженням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року про прийняття до розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2009 року.

Згідно з договором від 30 липня 2020 року № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1456, право вимоги за кредитним договором від 07 червня 2006 року № 657/П/55/206-840, укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ КБ «Надра», разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами) перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

На звернення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Подільський районний суд міста Києва листом від 23 листопада 2020 року № 5/2036/2020 повідомив, що цивільна справа № 2-2720/09 знищена за закінченням терміну зберігання. Оригінали виконавчих листів стосовно боржника та поручителів за кредитним договором не зберігаються.

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників та сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень, жодного виконавчого провадження з виконання рішення Подільського районного суду міста Києва у справі № 2-2720/09 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» на виконанні не перебуває.

Оскільки заявник не міг знати про відсутність оригіналів виконавчих листів, відкритих виконавчих проваджень та пропуск строку для подання виконавчих листів стосовно солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 01 жовтня 2021 року заяву задовольнив частково. Замінив сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». В іншій частині вимог заяви відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що згідно з договором про відступлення прав вимоги від 30 липня 2020 року № GL48N718070_I_6, укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», правонаступником ПАТ КБ «Надра» є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором від 07 червня 2006 року № 657/П/55/2006-840, до ОСОБА_2 за договором поруки від 07 червня 2006 року, до ОСОБА_1 за договором поруки від 07 червня 2006 року, до ОСОБА_4 за договором поруки від 07 червня 2006 року. Інформації про те, що рішення суду про стягнення заборгованості виконана, немає, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Разом з цим суд дійшов висновку, що заява в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа задоволенню не підлягає, оскільки подана передчасно, до вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо заміни стягувача у виконавчому листі, ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 - адвокат Бабенко С. С. звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.

Київський апеляційний суд постановою від 03 серпня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - адвоката Бабенка С. С. залишив без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що ОСОБА_2 не є боржником, а тому стосовно неї виконавчий лист (дублікат) взагалі не може бути виданий. З викладених в її апеляційній скарзі доводів та матеріалів справи відомо, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до суду першої інстанції чотири заяви, які стосувалися чотирьох різних боржників. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року в цій справі вирішувалось питання заміни стягувача у виконавчому листі, боржником за яким є ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_2 про те, що такі дії ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» свідчать про зловживанням процесуальними правами, а також доводи про те, що справу розглянуто упередженим суддею з винесенням незаконного рішення у змові та на користь заявника, є необґрунтованими. Враховуючи те, що до суду було подано чотири заяви стосовно заміни стягувача у виконавчих листах, які стосувались чотирьох різних боржників, вказана обставина не може бути причиною для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Питання стосовно прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_2 або боржника ОСОБА_4 у вказаній справі не вирішувалось, а тому ухвала суду першої інстанції не має переглядатися по суті за апеляційними скаргами вказаних осіб. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про те, що подані ними апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не подавала. Враховуючи цю обставину, а також відсутність повноважень у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на представлення інтересів ОСОБА_1 в цій справі, апеляційний суд оскаржувану ухвалу суду в частині правомірності заміни стягувача у виконавчому листі, боржником за яким є ОСОБА_1 , не переглядав.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилався на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).

Касаційна скарга мотивована тим, що договір від 30 липня 2020 року № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги, на який посилається ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», є недійсним в силу закону, а отже, не породжує жодних правових наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю. ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» не є правонаступником ПАТ КБ «Надра», тому задоволення заяви не відповідає нормам матеріального права. Законодавство та судова практика не передбачають можливості заміни сторони виконавчого провадження після повернення виконавчого документа та у той час, коли виконавчого провадження не існує. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення без належного повідомлення учасників справи, незважаючи на те, що справа розглядалася з викликом сторін. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги факт наявності рішення за аналогічною заявою ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп», яким у задоволенні заяви було відмовлено. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_4 позбавлений права на оскарження судового рішення, за відсутності факту порушення його прав.

У вересні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року і закрити провадження у справі чи залишити заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» без розгляду або ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження посилалася на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 та постановах Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 42/339-10, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 495/639/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 617/1322/15, від 03 лютого 2021 року у справі № 638/15016/14, від 24 лютого 2021 року у справах № 361/8730/15 та № 466/5632/14, від 10 березня 2021 року у справі № 761/26280/17, від 24 березня 2021 року у справі № 211/1971/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 642/8473/14, від 27 квітня 2021 року у справі № 184/104/17, від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16, від 11 серпня 2021 року у справах № 567/955/15 та № 545/690/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 369/9465/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 202/1824/20, № 520/16369/13 та № 336/7603/13, від 17 листопада 2021 року у справі № 760/21831/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 205/5106/15, від 04 листопада 2020 року у справі № 505/5007/15, від 24 листопада 2021 року у справі № 753/5990/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 370/1226/15, від 19 січня 2022 року у справі № 325/2132/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2-4507/09, від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, порушуючи права часників справи на доступ до правосуддя, розглянув заяву без присутності сторін і виніс незаконну ухвалу, а апеляційний суд не дослідив обставину щодо неповідомлення сторін у справі та не скасував оскаржувану ухвалу, хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_2 містилося посилання на це порушення. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що строк пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання у справі № 2-2720/09 сплив, а тому немає підстав для поновлення пропущеного строку на їх примусове виконання. Суд першої інстанції вийшов за межі вимог заяви та замість заміни сторони стягувача у справі № 2-2720/09 замінив сторону виконавчого провадження у провадженні, строк якого сплив одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, а апеляційний суд із цим погодився. Апеляційний суд фактично ухилився від розгляду справи та перевірки доказів; з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, що виникли між сторонами. Рішення суду першої інстанції по суті вирішених вимог залишилось без перевірки на предмет законності й обґрунтованості.

У вересні 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 , в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам. При цьому посилалося на те, що заявник не надав жодних доказів недійсності (нікчемності) укладеного договору про відступлення права вимоги, як і доказів про визнання цього договору недійсним у судовому порядку. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, також не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 , в якому просила задовольнити її касаційну скаргу, посилаючись на те, що договір від 30 липня 2020 року № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги підлягає визнанню недійсним, оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не має ліцензії на здійснення валютних операцій. Також зазначила, що вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, касаційну скаргу ОСОБА_4 .

У вересні 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, при цьому навело доводи, які аналогічні доводам його відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Бабенка С. С. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

16 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2009 року у справі № 2-2720/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість в сумі 30 971,445 дол. США, що еквівалентно 238 480,17 грн, та судові витрати.

12 квітня 2010 року стягувачу виданий виконавчий лист на виконання вказаного рішення Подільського районного суду міста Києва, боржником у якому зазначено ОСОБА_4

23 квітня 2010 року головний державний виконавець ВДВС Ірпінського міського управління юстиції Дихніч В. І. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 21018335 за виконавчим листом № 2-2720, виданим 12 квітня 2010 року, боржник - ОСОБА_4 16 листопада 2010 року державний виконавець прийняв постанову про повернення цього виконавчого документа на підставі статті 38, частини першої статті 40-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2009 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 30 971,45 дол. США, що еквівалентно 238 480,17 грн, судового збору в сумі 1 700,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в позові ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

30 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило право вимоги за договорами ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в тому числі за кредитним договором від 07 червня 2006 року № 657/П/55/206-840, укладеним між ОСОБА_6 і ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.

Згідно з повідомленням Подільського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року, цивільна справа №2-2720/09 знищена за закінченням терміну зберігання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23).

Як зауважив ЄСПЛ право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27).

Згідно з частинами першою-третьою статті 432 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до частин першої-третьої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Із матеріалів справи відомо, що суд першої інстанції призначив судове засідання з розгляду заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у справі/ стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання на 01 жовтня 2021 року.

Будь-яких доказів про направлення судових повісток про виклик в суд на зазначену дату та їх отримання учасниками справи матеріали справи не містять.

01 жовтня 2021 рокусуд першої інстанції постановив ухвалу по суті вимог заяви.

Отже, ОСОБА_2 , яка є учасником цієї справи, не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції 01 жовтня 2021 року, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за її відсутності. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно неї порушені через її непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 вказувала про не повідомлення її судом першої інстанції про судове засідання.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Результат аналізу постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.

Проте суд апеляційної інстанції не встановив належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом першої інстанції та не звернув уваги на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, яким передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання стосовно прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_2 або боржника ОСОБА_4 у цій справі не вирішувалось, а тому ухвала суду першої інстанції не має переглядатися по суті за апеляційними скаргами вказаних осіб.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки за встановленими у справі обставинами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є учасниками цивільної справи, в якій розглядається питання заміни сторони у справі чи стягувача у виконавчому листі, в залежності від встановленої судом стадії судового процесу, а тому мають право на оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Ураховуючи наведене, аргументи касаційної скарги щодо суті вимог заяви не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, які є окремою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21), ухвалених в подібних правовідносинах, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов