Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3119/09

провадження № 61-13523св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» (стягувач), ОСОБА_1 (боржник),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (далі - ТОВ «ФК «Женева») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» (далі - ПАТ «Банк «Форум») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2009 року у справі № 2-3119/09 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 0038/07/16-А.

14 березня 2018 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «ФК «Женева» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «Банк «Форум» відступило ТОВ «ФК «Женева», а ТОВ «ФК «Женева» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту № 0038/07/16-А, укладеним між ПАТ «Банк «Форум» та боржником.

З урахуванням наведеного ТОВ «ФК «Женева» просило суд замінити сторону виконавчого провадження у справі № 2-3119/09 за позовом ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 0038/07/16-А з ПАТ «Банк «Форум» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Женева».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, заяву ТОВ «ФК «Женева» задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження, зокрема стягувача ПАТ «Банк «Форум», на його правонаступника - ТОВ «ФК «Женева», у справі № 2-3119/09 за позовом ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2007 року № 0038/07/16-А.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встанволено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження, зокрема у разі відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК Україні за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Касаційна скарга містила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що всупереч вимогам статей 76-81 ЦПК України суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, які підтверджують право ТОВ «ФК «Женева» на отримання права вимоги до ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повної оплати ТОВ «ФК «Женева» на користь банку грошових коштів за договором про відступлення права вимоги.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 2-3119/09.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2009 року у справі № 2-3119/09 за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум» (далі - АКБ «Форум») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок порушення умов кредитного договору, задоволено позов АКБ «Форум» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» 276 104,37 грн заборгованості, що утворилася станом на 02 лютого 2009 року внаслідок порушення умов кредитного договору, вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 73, 74).

15 вересня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі № 2-3119/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» 276 104,37 грн заборгованості, що утворилася станом на 02 лютого 2009 року, 1 700,00 грн державного мита та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а. с. 78).

Постановою державного виконавця ВДВС Рівненського міського управління юстиції від 28 вересня 2009 року ВП № 14982648 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3119/09, що виданий 15 вересня 2009 року Рівненським міським судом (а. с. 79).

14 березня 2018 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «ФК «Женева» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Форум» відступило ТОВ «ФК «Женева», а ТОВ «ФК «Женева» набуло право вимоги щодо заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 11 червня 2007 року № 0038/07/16-А, укладеним між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_1 (а. с. 91-92).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

З огляду на викладене суди врахували, що без заміни сторони стягувача правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заміна сторони стягувача її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу, що, зробивши правильний висновок про можливість заміни сторони ПАТ «Банк Форум», на користь якого постановлено судове рішення, на ТОВ «ФК Женева», на підставі договору прор відступлення права вимоги, судами не досліджено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно з умовами пунктів 1, 2 договору про відступлення прав вимоги від 14 березня 2018 року № 1050-Ф в порядку та умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору, а новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Отже, виходячи із зазначених положень договору відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Женева» отримало як новий кредитор права вимоги ПАТ «Банк Форум» до позичальників, заставодавців та поручителів, якщо вони зазначені у додатку № 1 до цього договору та ТОВ «ФК «Женева» сплатило у повному обсязі кошти згідно з умовами договору.

Судами не досліджено, чи здійснено ТОВ «ФК «Женева» у повному обсязі оплату коштів згідно з умовами договору про відступлення прав вимоги від 14 березня 2018 року № 1050-Ф.

Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 17 січня 2020 року

у справі № 916/2286/16 та від 13 жовтня 2021 року у справі № 2/1522/10922/11.

Без з`ясування зазначеної обставини та її дослідження судами не можна зробити категоричний висновок щодо переходу права вимоги від ПАТ «Банк «Форум» до ТОВ «ФК «Женева». Разом з тим суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк