Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3484/07

провадження № 61-16425св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська міська рада, виконавчий комітет Сумської міської ради,

треті особи: Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності на новостворене майно.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу

від 24 липня 2006 року вона є власником квартири

АДРЕСА_1 , під якою розташовані належні їй дві квартири

№ 19 та № 20 .

З метою поліпшення освітлення кімнати у квартирі

АДРЕСА_1 вона згідно з розробленим проектом реконструкції здійснила облаштування вікна. Дозвіл на реконструкцію вона не отримувала.

Посилаючись на те, що вікно розташоване в опорній стіні будинку,

яка є спільною сумісною власністю усіх мешканців будинку, реконструкція була виконана з додержанням архітектурних і будівельних норм, просила визнати

за нею право власності на це вікно як на новостворену річ з метою узаконення самовільної реконструкції опорної стіни будинку на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року у складі судді Мальованої В. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано

за ОСОБА_1 право власності на вікно, розташоване у житловій кімнаті - 3 квартири № 21 , облаштоване внаслідок самовільної реконструкції опорної стіни будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки самочинно облаштоване вікно згідно з висновком будівельно-технічної експертизи

від 27 листопада 2007 року відповідає державним будівельним нормам,

то за позивачем слід визнати право власності на цю новостворену річ (вікно).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 березня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роад Констракшн» (далі - ТОВ «Роад Констракшн»)

і Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» (далі - ТОВ «Адамант-Суми») на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року, які участі у справі не брали.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд дійшов висновку,

що питання про права осіб, що звернулись з апеляційною скаргою, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувались.

Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року задоволено касаційну скаргу ТОВ «Роад Констракшн» та ТОВ «Адамант-Суми», скасовано ухвалу апеляційного суду, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду й належної перевірки доводів заявників, які стверджували,

що самовільне влаштування позивачем вікна в опорній стіні будинку створює

їм перешкоди у проведенні будівельних робіт на суміжній земельній ділянці,

на проведення яких отримано відповідні дозвільні документи.

Постановою Сумського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Роад констракшн» і ТОВ «Адамант-Суми» задоволено, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на вікно відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що вікно є складовою частиною неподільної речі - квартири, при цьому тільки квартира, а не її складові частини, може бути окремим об`єктом права власності, отже, визнавши право власності на складову частину нерухомого майна (вікно), як на окремий об`єкт права власності, суд першої інстанції порушив вимоги статей 179 183 186 188 ЦК України, що призвело

до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

на постанову Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року

та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою оскарження ОСОБА_2 вказує те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду

від 18 квітня 2018 року у справі № 2-825-10 та від 07 лютого 2020 року у справі

№ 462/510/11.

Зазначає також, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми не порушено права та інтереси ТОВ «Роад констракшн» і ТОВ «Адамант-Суми». Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції більше ніж через 10 років після його ухвалення, порушив принцип правової визначеності та остаточності судового рішення. При цьому апеляційний суд належним чином не встановив правовий статус ТОВ «Адамант-Суми».

Вказує на те, що постанова апеляційного суду порушує його права як нового власника квартири АДРЕСА_1 та через те, що він не брав участь у справі, він позбавлений можливості доводити правомірність своїх майнових прав на віконний отвір, що впливає на його право власності на квартиру в цілому.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

01 березня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ «Роад Констракшн» і ТОВ «Адамант-Суми» - адвоката Мазнєвої С. Г.

про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без розгляду, яке фактично

є відзивом на його касаційну скаргу.

Клопотання мотивоване тим, що подання ОСОБА_2 касаційної скарги

на постанову Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року

є зловживанням процесуальним правом, оскільки касаційна скарга аналогічного змісту, подана ОСОБА_1 , його колишньою дружиною та колишньою власницею квартири, в якій здійснено самочинну перебудову - облаштовано вікно, вже була предметом розгляду Верховного Суду та ухвалою від 14 січня 2021 року у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою відмовлено. До того ж ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає неправдиву інформацію щодо часу, з якого він дізнався про існування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

У березні 2021 року до Верховного Суду також надійшов відзив виконавчого комітету Сумської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому ставиться питання про залишення касаційної скарги без задоволення.

Заявник зазначає, що облаштування вікна у несучій стіні квартири

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було вчинено з порушенням вимог пунктів 1.4.1 та 1.4.4 Правил утримання житлових будинків

та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня

2005 року № 76.

Також вказує, що посилаючись на висновок будівельно-технічної експертизи

від 27 листопада 2007 року № 1992 на підтвердження відповідності облаштування вікна будівельним нормам, суд першої інстанції залишив поза увагою висловлену у висновку тезу про те, що це облаштування вікна відповідає будівельним нормам лише за умови виконання вимог робочого проекту щодо укріплення стіни для облаштування віконної пройми, розробленого відповідною проектною організацією, проте вимоги цього проекту не виконано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-3484/07 та витребувано її із Зарічного районного суду м. Суми.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 липня

2006 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира

АДРЕСА_1 .

У цій квартирі ОСОБА_1 самочинно, без відповідних дозвільних документів, з порушенням вимог робочого проекту та державних будівельних норм, улаштувала віконний отвір.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Сумської міської ради від 28 вересня 2005 року № 1384-МР земельну ділянку, суміжну із земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , надано в оренду ПП «Алмаз» для будівництва адміністративно-торговельно-розважального комплексу та 23 травня 2007 року ПП «Алмаз» видано дозвіл

№ 84 на виконання будівельних робіт - будівництво адміністративно-торговельно-розважального комплексу. Генеральним підрядником робіт

є ТОВ «Роад Констракшн».

ОСОБА_2 набув права власності на квартиру

АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 серпня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено,

що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Тобто саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно, щодо якого виник спір після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання

щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання

про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів

та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц, провадження № 14-726цс19,

не знайшовши підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 13 березня 2017 року № 6-1783цс16

та від 06 вересня 2017 року № 6-1099цс17.

Отже, встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2007 року звернулась до суду

з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності на віконний отвір у квартирі АДРЕСА_1 як на новостворену річ. ОСОБА_2 є власником цієї квартири з 10 серпня 2019 року.

Скасоване оскаржуваною постановою Сумського апеляційного суду

від 29 листопада 2019 року за апеляційною скаргою ТОВ «Роад Констракшн»

і ТОВ «Адамант-Суми» судове рішення ухвалене Зарічним районним судом

м. Суми від 28 грудня 2007 року.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 , колегія суддів касаційного суду вважає, що оскаржуваною постановою апеляційного суду не вирішено питання про його права, свободи, інтереси або обов`язки з огляду на недоведеність обставин про те, що судове рішення про відмову в задоволенні позову стосується його прав чи обов`язків.

Оскільки оскаржуваним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на віконний отвір, за результатами розгляду справи нерухоме майно не вибуло з володіння та користування останньої й на підставі такого рішення, ураховуючи підстави, з яких

у задоволенні позову відмовлено, неможливо внести зміни щодо реєстрації

за заявником права власності, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що Сумським апеляційним судом вирішено питання про права

ОСОБА_2 .

Отже, судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій справі не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси

та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Ураховуючи, що постановою Сумського апеляційного суду від 24 січня 2019 року не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», Товариство

з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», про визнання права власності

на новостворене майно закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська