Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-508/2007

провадження № 61-19624 вно 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , організація торговельно-виробничих процесів «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Журомська Майя Вікторівна, Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було у подальшому змінено та уточнено, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , організації торговельно-виробничих процесів «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарх» (далі - ОТВП «ТОВ «Ярмарх»), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Журомська М. В., Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності,

Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 1999 року він уклав з ОТВП «ТОВ «Ярмарх» в особі його директора ОСОБА_9 - матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, а саме нежилого приміщення по АДРЕСА_1 .

За умовами вищевказаного договору купівлі-продажу він зобов`язався сплатити продавцю 100 000 доларів США, з яких 60 000 доларів США сплатити при укладенні цього договору, а решту сплачувати періодичними платежами. Після сплати першої суми зазначене приміщення було передано йому у користування, а право власності на нього за умовами цього правочину він мав набути після повної сплати покупної ціни.

Свої зобов`язання за договором він повністю виконав на початку 2003 року, що підтверджується розписками директора ОТВП «ТОВ «Ярмарх» ОСОБА_9 про отримання грошей.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Після її смерті учасники ОТВП «ТОВ «Ярмарх», а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стали заперечувати факт відчуження йому товариством спірного приміщення.

25 квітня 2005 року ОТВП «ТОВ «Ярмарх» на підставі договору купівлі-продажу будівлі відчужило спірне приміщення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які стали чинити йому перешкоди у користуванні майном.

Таким чином, вищевказаними протиправними діями відповідачів порушено його майнові права та право власності.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним укладений 04 листопада 1999 року між ним та ОТВП «ТОВ «Ярмарх» договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, а саме нежилого приміщення по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на вказане приміщення, провести реєстрацію цього права; визнати недійсним укладений 25 квітня 2005 року між ОТВП «ТОВ «Ярмарх» та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 договір купівлі-продажу цього приміщення; зобов`язати останніх не чинити йому перешкод у користуванні майном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року у складі судді Олексієнко М. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2005 року, у вигляді накладення заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню приміщення магазину по АДРЕСА_1 скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трьома висновками судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис в укладеному з позивачем договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року виконано не ОСОБА_9 , як директором ОТВП «ТОВ «Ярмарх», а іншою особою з наслідуванням її підпису. Крім того, вказаний правочин не був посвідчений нотаріально, що є порушенням положень статті 227 ЦК УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин. Отже, при укладенні зазначеного правочину ОСОБА_9 діяла без достатніх правових підстав від імені ОТВП «ТОВ «Ярмарх».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року у складі колегії суддів Кота І. Н., Бакуса В. Я., Богонюка М. Я., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладений між ОСОБА_9 , що діяла від імені ОТВП «ТОВ «Ярмарх», та ОСОБА_1 , щодо продажу ОСОБА_1 приміщення майнового комплексу (магазину), що розташований по АДРЕСА_1 , дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину), що розташований по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року, укладений між ОТВП «ТОВ «Ярмарх» та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 щодо продажу будівлі магазину, що розташований по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОТВП «ТОВ «Ярмарх», ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні приміщенням магазину по АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_9 , як директор ОТВП «ТОВ «Ярмарх», відповідно до положень його Статуту мала право на укладення спірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу і діяла в інтересах ОТВП «ТОВ «Ярмарх».

У договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року сторони дійшли згоди щодо вартості нерухомого майна у розмірі 100 000 доларів США. ОСОБА_1 при укладенні цього договору сплатив 60 000 доларів США, а решту коштів сплачував частковими платежами ОСОБА_9 , що підтверджується відповідними розписками останньої. ОСОБА_9 до дня своєї смерті отримала від позивача 93 890 доларів США та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6 110 доларів США. Вказані обставини свідчать про виконання ОСОБА_1 договірних зобов`язань у повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, а ОТВП «ТОВ «Ярмарх» ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року.

Висновки судово-почеркознавчої експертизи є лише одним із доказів, який підлягає оцінці та дослідженню у сукупності з іншими доказами.

Оцінюючи результати експертних досліджень щодо підпису на розписках про отримання ОСОБА_9 грошових коштів від ОСОБА_1 та висновки судово-почеркознавчої експертизи про те, що підпис у спірному договорі купівлі-продажу, який скріплений печаткою ОТВП «ТОВ «Ярмарх», виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підпис у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та на розписках про отримання грошей, вчинені саме ОСОБА_9 , що підтверджується комісійною судово-почеркознавчою експертизою Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 жовтня 2004 року № 2486, проведеною при розгляді справи у суді першої інстанції. Розбіжність у висновках експертиз пояснюється малим об`ємом графічного матеріалу, що міститься в представлених на дослідження підписах і простотою їх виконання, а збіги та розбіжності загальних ознак підпису ОСОБА_9 не утворюють індивідуальної сукупності ознак достатньої для категоричного (позитивного чи негативного) висновку про їх виконавця.

Короткий зміст судових рішень суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року касаційні скарги ОТВП «ТОВ «Ярмарх», ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 відхилені, рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року залишено без змін (провадження № 6-1563 св 08).

Рішенням Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року, яке ухвалено згідно положень ЦПК України 2004 року у зв`язку з винятковими обставинами, скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року у частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_1 з ОТВП «ТОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, а саме нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року у частині залишення зазначеної частини рішення апеляційного суду без змін, скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дійсним відмовлено. У решті рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін (провадження № 6-19965 вов 10).

Рішення Верховного Суду України мотивовано тим, що ОСОБА_1 повністю сплатив кошти за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, аОТВП «ТОВ «Ярмарх» після смерті ОСОБА_11 , яка за життя була директором товариства, ухилилося від нотаріального посвідчення вказаного правочину. Отже, позивач набув право власності на спірне майно.

ОСОБА_12 строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_6 , не пропущено, оскільки позивач довідався про порушення своїх прав у вересні 2003 року, тобто з моменту, коли ОТВП «ТОВ «Ярмарх» заперечувало право ОСОБА_13 на спірне нерухоме майно.

Предметом спірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ було нежиле приміщення, договір щодо відчуження якого на підставі пункту 1 частини першої статті 44 ЦК УРСР повинен був укладатись в письмовій формі і обов`язковому нотаріальному посвідченню не підлягав. Таким чином правові підстави для визнання цього правочину дійсним у судовому порядку відсутні.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У грудні 2020 року ОСОБА_14 звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 423 ЦПК України), посилаючись на те, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року) та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України та частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 3 911,83 грн.

Вказаним вироком суду встановлено, що 24 лютого 2004 року ОСОБА_1 подав до Франківського районного суду м. Львова позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 185 900 грн, а 15 червня 2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог він подав у судовому засіданні підроблений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладений між директором ОТВП «ТОВ «Ярмарх»ОСОБА_9 та директором приватного підприємства «Бізнес» (далі - ПП «Бізнес») ОСОБА_1 .

Таким чином, вищевказаним вироком суду встановлено факт фальшивості договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року за нововиявленими обставинами.

Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) івизнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року, укладеного між ОТВП «ТОВ «Ярмарх» та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо продажу цієї будівлі магазину, що розташований по АДРЕСА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на заяву, посилаючись на те, що у цій справі відсутній вирок суду про надання позивачем підроблених документів, а вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к встановлено, що ОСОБА_1 подав до Франківського районного суду м. Львова в іншій справі за його позовом про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 завідомо підроблений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року. Таким чином, відсутні правові підстави для перегляду рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав додаткові пояснення, в яких просив заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернути без розгляду заявнику.

Надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі № 2-508/2007, витребувано її з Галицького районного суду м. Львова та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зазначав, що 04 листопада 1999 року між ним та ОТВП «ТОВ «Ярмарх» в особі його директора ОСОБА_9 - матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, за умовами якого позивач придбав нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та зобов`язався сплатити продавцю за нежитлове приміщення 100 000 доларів США, з яких 60 000 доларів США сплатити при укладенні договору, а решту сплачувати періодичними платежами. Після сплати першої суми зазначене приміщення було передано йому у користування, а право власності на нього за умовами зазначеного договору він мав набути після повної сплати покупної ціни (а.с. 42, т. 1).

Відповідно до розписки від 11 листопада 1999 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 4 000 доларів США, які зобов`язалась повернути 23 квітня 2000 року (а.с. 193, т. 1).

Згідно з розпискою від 04 січня 2000 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути у березні 2000 року (а.с. 194, т. 1).

Відповідно до розписки від 24 січня 2000 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути у березні (а.с. 195, т. 1).

Згідно з розпискою від 18 лютого 2000 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути у березні (а.с. 196, т. 1).

Відповідно до розписки від 13 квітня 2000 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути у червні (а.с. 197, т. 1).

Згідно з розпискою від 22 серпня 2000 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути у грудні 2000 року (а.с. 198, т. 1).

ОСОБА_1 вказував про те, що на підставі розписки від 10 березня 2002 року ОСОБА_9 отримала від нього у борг 6 890 доларів США, які зобов`язалась повернути до 01 грудня 2002 року (а.с. 199, т. 1).

Згідно з розпискою від 14 листопада 2002 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 2 000 доларів США, які зобов`язалась повернути до 31 січня 2003 року (а.с. 200, т. 1).

ОСОБА_1 зазначав про те, що на підставі розписки від 28 грудня 2002 року ОСОБА_9 отримала від нього у борг 3 000 доларів США (а.с. 201, т. 1).

Згідно з розпискою від 21 лютого 2003 року ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 у борг 3 000 доларів США, які зобов`язалась повернути до кінця березня 2003 року (а.с. 202, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 18, т. 2).

25 квітня 2005 року ОТВП «ТОВ «Ярмарх» на підставі договору купівлі-продажу будівлі відчужило ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 будівлю магазину по АДРЕСА_1 (а.с. 141, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідною умовою нововиявлених обставин, визначених пунктом 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є у тому числі встановлення вироком суду, що набрав законної сили, факту фальшивості письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

У пункті 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого судового рішення, як підстави для його перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року) мають існувати на момент ухвалення судового рішення, але про їх недостовірність заявнику не було відомо. Такі нововиявлені обставини мають бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Частина третя статті 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України, які ґрунтуються на пункті 2 частини другої статті 423 ЦПК України, колегія суддів виходить із такого.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року) та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України та частини п`ятої статті 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 3 911,83 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 червня 2021 року у справі № 466/3141/15-к, провадження № 51-583 км 21, про що свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень № 97903717, та про яку зазначив ОСОБА_6 у своєму клопотанні від 26 червня 2021 року, касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишено без задоволення, вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишено без змін.

Вказаним вироком суду у справі № 466/3141/15-к встановлено факт підробки договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року, укладеного між директором ОТВП «ТОВ «Ярмарх» ОСОБА_9 та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_13

Ухвалюючи рішення від 22 лютого 2012 року, Верховний Суд України виходив із дійсності укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року.

Отже, встановлення вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к факту підроблення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року є істотною обставиною, яка має значення для розгляду цієї справи, тобто є нововиявленою у розумінні цивільного процесуального законодавства та вимагає перегляду даної справи по суті із врахуванням цієї обставини при перегляді оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 рокупідлягає скасуванню, а заява ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню.

Позиція Верховного Суду щодо скарги ОСОБА_6 .

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 41 ЦК УРСР передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Положеннями статті 44 ЦК УРСР встановлено, що повинні укладатися у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі (частина перша статті 45 ЦК УРСР).

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом установлено, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 травня 2004 року № 1641 підписи від імені ОСОБА_9 у розписках про отримання у борг від позивача коштів від 11 листопада 1999 року, 04 січня 2000 року, 24 січня 2000 року, 18 лютого 2000 року, 13 квітня 2000 року, 22 серпня 2000 року, 14 листопада 2002 року, 21 лютого 2003 року, виконані самою ОСОБА_9 . Встановити ким виконані підписи на двох інших розписках про отримання ОСОБА_9 у борг коштів від позивача від 10 березня 2002 року, 28 грудня 2002 року не виявилось можливим (а.с. 32-33, т. 1).

Висновком комісійної судово-почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 жовтня 2004 року № 2486 встановлено, що рукописні тексти розписок від імені ОСОБА_9 про одержання грошей від ОСОБА_1 від 11 листопада 1999 року, 04 січня 2000 року, 24 січня 2000 року, 18 лютого 2000 року, 13 квітня 2000 року, 22 серпня 2000 року, 10 березня 2002 року, 28 грудня 2002 року виконані ОСОБА_9 . Рукописні тексти розписок від 14 листопада 2002 року, 21 лютого 2003 року виконані не ОСОБА_9 , а іншими особами. Підпис від імені ОСОБА_9 в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , виконано не ОСОБА_9 , а іншою особою (а.с. 46-50, т. 1).

Згідно з висновком додаткової судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 лютого 2005 року № 584 підпис від імені ОСОБА_9 у графі «Продавець» у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладеному від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою (а.с. 70-72, т. 1).

Висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 листопада 2006 року № 9191/02 підпис від імені ОСОБА_9 у розписці від 11 листопада 1999 року виконаний самою ОСОБА_9 . Підпис від імені ОСОБА_9 у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року виконаний не самою ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням підпису останньої. Вирішити питання, чи не виконані досліджувані підписи від імені ОСОБА_9 в інших розписках не виявилось можливим (а.с. 218-221, т. 1).

У статті 212 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Аналогічна норма міститься у статті 89 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, а Верховний Суд України погодився з його судовим рішенням, у порушення вищевказаних положень закону не надав належної правової оцінки зазначеним висновкам судово-почеркознавчої експертизи, якими беззаперечно встановлено факт того, що мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_9 договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року не підписувала.

Апеляційний суд, вказуючи про те, що позивачем договірні зобов`язання за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ виконані у повному обсязі, що підтверджується у тому числі розписками ОСОБА_9 від 11 листопада 1999 року, від 04 січня 2000 року, від 24 січня 2000 року, від 18 лютого 2000 року, від 13 квітня 2000 року, від 22 серпня 2000 року, від 10 березня 2002 року, від 14 листопада 2002 року, від 28 грудня 2002 року, від 21 лютого 2003 року, належними чином не дослідив зміст цих розписок, з яких вбачається лише факт отримання останньою грошових коштів у борг від позивача.

Крім того, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к, залишеним без змін при апеляційному та касаційному переглялі, встановлено, що 24 лютого 2004 року ОСОБА_1 подав до Франківського районного суду м. Львова позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 185 900 грн, а 15 червня 2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог він подав у судовому засіданні підроблений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладений між директором ОТВП «ТОВ «Ярмарх»ОСОБА_9 та ПП «Бізнес» ОСОБА_13 Відповідно до висновку судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм № 204/235 відтиск круглої печатки від імені ОТВП «ТОВ «Ярмарх», який знаходиться у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року нанесений не круглою печаткою ОТВП «ТОВ «Ярмарх», вільні зразки якої надані для дослідження, а іншою рельєфною еластичною (гумовою, толімерною) друкарською формою за допомогою водорозчинної увальної речовини типу штемпельної фарби чи чорнила. У висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи № 2288 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_9 у договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою. Висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм № 731/732 підтверджено, що відтиск круглої печатки ПП «Бізнес», який знаходиться в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року нанесений у період вересня 2003 року - листопада 2004 року.

Згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, зазначеним вище вироком суду встановлено факт підроблення спірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, тому такі обставини доказуванню не підлягають.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із підробленням спірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - у додаткових поясненнях на необхідність повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду заявнику є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, тому саме до повноважень Верховного Суду належить перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року скасувати, рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець