Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-6495/11

провадження № 61-4561св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство «Харчовик»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державна служба інтелектуальної власності України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Марочкіна Володимира Олександровича , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 січня 2019 року в складі судді Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Харчовик» (далі - ВАТ «Харчовик») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України (назву в подальшому змінено на Державну службу інтелектуальної власності України) про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів та послуг та зобов`язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2011 року позов ВАТ «Харчовик» задоволено.

Достроково припинено дію свідоцтва України від 15 березня 2006 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо товарів 33 класу МКТП станом на 01 лютого 2010 року, та в зв`язку з цим зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг з мотивів, передбачених пунктом 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07 жовтня 20011 року, ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє Марочкін В. О. , у грудні 2018 року подав до суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Марочкіна В. О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а посилання в апеляційній скарзі на те, що поважність причини для поновлення строку на апеляційне оскарження через 7 років після постановлення рішення у 2011 році, гарантована Конституцією України та забезпечена статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції визнав некоректним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 знав про знаходження справи в суді, двічі був повідомлений про розгляд справи, копія рішення суду йому була направлена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року Марочкін В. О. , діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Харчовик», який є правонаступником ВАТ «Харчовик», подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу відхилити, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо вручення та отримання ОСОБА_1 тексту судового рішення суду першої інстанції від 07 жовтня 2011 року, оскільки можливе його направлення не може свідчити про його отримання, тому що відомості щодо отримання або відмови від отримання відсутні. Суд апеляційної постановляючи оскаржувану ухвалу не дослідив того факту, що оскаржуване рішення ОСОБА_1 не було відомо взагалі. Відсутність дослідження судом апеляційної інстанції дотримання прав ОСОБА_1 при винесенні рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2011 року є порушенням Одеським апеляційним судом норм процесуального права та відповідно до положень статті 412 ЦПК України - однією з підстав для скасування судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали.

Право власності на знак для товарів і послуг від 15 березня 2006 року № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому відмова від знаку одного з співвласників, в цьому випадку ОСОБА_2 , не тягне за собою автоматичної згоди іншого співвласника - ОСОБА_1 .

Апеляційний суд оскаржуваною ухвалою обмежив право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, проте такі не є необмеженими, від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку, однією з яких є неповідомлення учасників справи про винесене в справі рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2011 року позов ВАТ «Харчовик» задоволено. Достроково припинено дію свідоцтва України від 15 березня 2006 року № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо товарів 33 класу МКТП станом на 01 лютого 2010 року, та в зв`язку з цим зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг з мотивів, передбачених пунктом 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07 жовтня 20011 року, ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє Марочкін В. О. , у грудні 2018 року подав до суду апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Марочкіна В. О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2011 року, з підстав подачі апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та не наведення належного обґрунтування для його поновлення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

При цьому, слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року (чинній на момент ухвалення судом першої інстанції рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 358 ЦПК України, в редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом апеляційної інстанції, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній зі сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Перевіривши доводи апеляційної скарги на наявність виключних підстав, за яких суд може поновити процесуальний строк, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив зазначені Марочкіним В. О. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підстави, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд погоджується з таким висновком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Марочкін В. О., посилався на те, що строк звернення до суду з апеляційною скаргою пропущений з поважних (об`єктивних) причин, а саме, що його не було повідомлено про розгляд справи та йому не вручено копію судового рішення суду першої інстанції.

Відхиляючи вказані доводи заявника, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання, призначене на 30 вересня 2011 року, що підтверджуються його підписом на поштовому повідомленні (а. с. 38), а також на 07 жовтня 2011 року, що підтверджується розпискою з його підписом (а. с. 48), доказів на спростування цього заявник не надав.

Відхиляючи аналогічні доводи заявника, зазначені в касаційній скарзі, Верховний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи та як наслідок отримання копії оскаржуваного судового рішення, яке, як вбачається з Єдиного державного реєстрі судових рішень оприлюднено 14 листопада 2011 року та з цього часу перебувало в загальному доступі.

Апеляційна скарга не містить посилання на докази наявності обставин непереборної сили, які стали підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, таких доводів також не містить й касаційна скарга.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд оскаржуваною ухвалою обмежив право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін є порушенням принципу res judicata (правової визначеності).

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надав.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Марочкіна Володимира Олександровича , діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

УхвалуОдеського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. А. Калараш В. С. Сімоненко С. П. Штелик