Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-651/09

провадження № 61-12836св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

боржник - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року у складі судді Вознюка Р. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви та рішень судів

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

На обґрунтування заяви посилалося на те, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 15 жовтня 2009 року № 2-631/09, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») заборгованості за кредитним договором. 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Веста») було укладено договір про відступлення права вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого банк відступив товариству право вимоги заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z.

Заявник просив замінити стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні № 38694491, що відкрите на підставі виконавчого листа № 2-631/09, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні № 38694491 з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого 15 жовтня 2009 року Красилівським районним судом Хмельницької області у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z у розмірі 33 113,43 дол. США, що в еквіваленті становить 264 821,35 грн, неустойки у розмірі 3 545,92 грн, судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн та 30 грн на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Красилівському районному суді Хмельницької області.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відступленням права вимоги заборгованості за договором від 26 березня 2019 року відбулася заміна кредитора з ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Веста» у зобов`язанні за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z на суму 33 113,43 дол. США, що в еквіваленті становить 264 821,35 грн, неустойки у розмірі 3 545,92 грн, судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн, 30 грн за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, боржником за яким є ОСОБА_1 , а тому заява підлягає задоволенню.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні № 38694491 з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого 15 жовтня 2009 року Красилівським районним судом Хмельницької області, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» у розмірі 33 113,43 дол. США, що в еквіваленті становить 264 821,35 грн, неустойки у розмірі 3 545,92 грн, судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн та 30 грн на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Красилівському районному суді Хмельницької області.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відомості щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи відсутні, проте суд першої інстанції розглянув справу без його участі та ухвалив судове рішення. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд помилково встановив, що згідно з частиною першою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Суд не дослідив рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2009 року у справі № 2-631/09, відповідно до якого розірвано кредитний договір від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-2, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 і настали наслідки такого розірвання, зокрема відступлення права вимоги за припиненим зобов`язанням не допускається. Тому додаток № 1 до договору від 26 березня 2019 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» договору про відступлення права вимоги № 0002/19/5, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-2 щодо ОСОБА_1 , є нікчемним. Суд при винесенні оскаржуваної постанови порушив вимоги статті 653 ЦК України, оскільки зобов`язання за договором було припинено у зв`язку з розірванням договору, а суд при цьому встановив, що наявне правонаступництво за припиненим відповідно до статті 442 ЦПК України зобов`язанням. Пунктом 3 договору про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 передбачено, що новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 20 днів з дня набрання чинності договором. Такого повідомлення ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ОСОБА_1 зроблено не було, чим порушено вимоги статті 516 ЦК України. Із заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та доданих матеріалів випливає, що до заяви ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» додав копії договору про відступлення права вимоги, витяг, а також власні правовстановлюючі документи, проте не надав жодного доказу переходу права вимоги до ОСОБА_1 . Договір про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 укладений у простій письмовій форму, а кредитний договір від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z укладався в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Отже, договір про відступлення права вимоги за розірваним договором без дотримання його форми є ознакою його нікчемності в частині вимог до заявника. Тому апеляційний суд неправильно застосував статтю 513 ЦК України. Відповідно до пункту 2 договору про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Проте жодних доказів здійснення такої оплати ТОВ «ФК «Веста» не надало, тому відсутні підстави вважати, що право вимоги за зазначеним договором щодо ОСОБА_1 перейшло до нього.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права: статей 513 516 653 ЦК України, порушення норм процесуального права: частини першої статті 442 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.

У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2009 року позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитом в сумі 33 113,43 дол. США, що в еквіваленті становить 264 821,35 грн, неустойку в розмірі 3 545,92 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн та 30,00 грн за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного рішення, перебуває на виконанні з 05 липня 2013 року.

26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладений договір про відступлення права вимоги № 0002/19/5, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги - реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, такий містить дані щодо ОСОБА_1 , як боржника за договором кредиту від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z на суму заборгованості 32 208,69 дол. США.

06 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Веста» перейменовано на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі

№ 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального та процесуального права ПАТ «Банк Форум» мало право на відступлення права вимоги, яке випливає із кредитного договору на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а останнє - ініціювати питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Водночас заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що договір про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 укладено у простій письмовій форму, а кредитний договір від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z - у письмовій формі та посвідчений нотаріально з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що нотаріально посвідчений правочин є одним із різновидів правочину, вчиненого у письмовій формі.

Отже, стаття 513 ЦК України закріплює правило обов`язкового вчинення правочину щодо заміни кредитора у такій самій формі як і правочину, за яким передаються права вимоги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 2027/8487/12 (провадження № 61-4572св18).

Проте у матеріалах справи відсутній кредитний договір від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z, а тому суд касаційної інстанції не має можливості пересвідчитись в тому, що зазначений догорів був нотаріально посвідчений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, отже, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.

У порушення указаних норм процесуального права суд апеляційної інстанції не дослідив кредитний договір від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Водночас Верховний Суд відхиляє решту доводів касаційної скарги.

Так, аргументи касаційної скарги про те, що договір про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 є нікчемним з огляду на те, що кредитний договір, зобов`язання за яким є предметом відступлення прав вимоги, розірваний за рішенням суду, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним»».

Отже, нікчемний правочин є недійним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Зокрема, такі умови (обставини), які свідчать про недійсність правочину (нікчемність), встановлені нормами ЦК України або інших нормативно-правовими актами.

Проте нормами ЦК України не передбачена нікчемність договору відступлення права вимоги у випадку, на який посилається заявник.

Доводи касаційної скарги про те, що договором про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 передбачено, що новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 20 днів з дня набрання чинності договором, проте такого повідомлення ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ОСОБА_1 не надіслано, чим порушено вимоги статті 516 ЦК України, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно зі статтею 512 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не бере ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження за доведеності правових підстав для заміни кредитора у зобов`язанні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 219/4105/15-ц (провадження № 61-2428св20).

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів оплати заявником банку коштів за договором відступлення права вимоги, є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов цього договору оплата коштів здійснена до підписання цього договору.

Аргументи касаційної скарги про те, що укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором факторингу, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) зроблено такі висновки: «якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором-1 і договором іпотеки замінений на позивачку як нового кредитора. Позивачка не набула право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором-1 і за договором іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір купівлі-продажу майнових прав містить ознаки договору факторингу».

Отже, договір про відступлення права вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 не є договором факторингу або цесії як зазначає заявник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик