Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-691/11

провадження № 61-29484св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Якимівського районного суду Запорізької області в складі судді Куценко О. О. від 30 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Гончар М. С., Маловічко С. В. від 06 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17 березня 2003 року «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ «Приазовкурорт», КП «Якимівське БТІ», видано приватному акціонерному товариству «Приазовкурорт» (правонаступнику ЗАТ «Приазовкурорт»), свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 25 березня 2003 року на комплекс філія ЗАТ «Приазовкурорт», санаторій «Кирилівка», що включає комплекс будівель та споруд.

На підставі договору купівлі-продажу частини комплексу від 16 вересня 2003 року, який посвідчено приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Онищук Н. С. та зареєстровано в реєстрі під номером 2368. ЗАТ «Приазовкурорт» продало ОСОБА_3 . 61/100 частин комплексу «Кирилівка» - цегляний будинок контори, визначений в плані літ. Е-1, загальною площею 97,9 кв.м.

В подальшому право власності на вказану частину комплексу перейшло ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частини комплексу від 27 квітня 2004 року, який посвідчено приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Онищук Н. С. та зареєстровано в реєстрі під № 769.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на зазначене майно на підставі цієї угоди 25 травня 2004 року, зареєстровано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2011 року розпорядженням райдержадміністрації визнано недійсним, визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на комплекс будівель і споруд, філії ПАТ «Приазовкурорт» санаторій «Кирилівка».

З урахуванням того, що розпорядження Якимівської райдержадміністрації № 125 від 17 березня 2003 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності, як правову підставу реєстрації спірного майна за ЗАТ «Приазовкурорт», було скасоване, останнє не мало права на його відчуження.

У зв`язку з викладеним, прокурор просив суд витребувати з володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_1 6/100 частин комплексу «Кирилівка» - цегляний будинок контори, визначений в плані літ Е-1, загальною площею 97,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та повернути її у державну власність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи прокурору в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту володіння відповідачем 6/100 частками комплексу філії ЗАТ «Приазовкурорт» санаторію «Кирилівка», оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вони є власниками котеджів для лікування і відпочинку. Крім того, судове рішення господарського суду, на яке посилався прокурор в обґрунтування своїх вимог, скасовано Вищим господарським судом, а отже підстави для витребування майна у відповідачів відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року у цій справі змінено в частині правового обґрунтування причин відмови в позові.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року встановлено, що згідно із судовим рішенням в іншій справі № 30/475-05-117190 визнано, що факт належності до державної власності майна, яке передавалося до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», є встановленим, і ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мала права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно санаторію «Кирилівка» у власність ЗАТ «Приазовкурорт». Водночас, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно санаторію «Кирилівка» у статутний фонд (у власність) ЗАТ «Приазовкурорт». Спірний об`єкт нерухомості мав статус державної (загальнодержавної) власності, у зв`язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним. Однак прокурору відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, у яких просять зазначену касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін. Зазначають, що твердження прокурора в касаційній скарзі щодо початку перебігу позовної давності від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави не відповідає дійсності та суперечить діючому законодавству.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 2-691/11 з Якимівського районного суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17 березня 2003 року «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ «Приазовкурорт» КП «Якимвське БТІ» видано ПрАТ «Приазовкурорт» (правонаступнику ЗАТ «Приазовкурорт») свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 25 березня 2003 року на комплекс філії ЗАТ «Приазовкурорт», санаторій «Кирилівка», що включає комплекс будівель та споруд, в тому числі і спірну будівлю.

На підставі договору купівлі-продажу частини комплексу від 16 вересня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Онищук Н. С. та зареєстровано в реєстрі під № 2368. ЗАТ «Приазовкурорт» продало ОСОБА_3 . 6/100 частин комплексу «Кирилівка» - цегляний будинок контори, визначений в плані літ. Е-1, загальною площею 97,9 кв.м., вартістю 2 260 грн.

У подальшому право власності на вказану частину комплексу перейшло ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини комплексу від 27 квітня 2004 року, який посвідчено приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Онищук Н. С. та зареєстровано в реєстрі під № 769. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на зазначене майно на підставі цієї угоди 25 травня 2004 року було зареєстровано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Після набуття права власності на спірну будівлю відповідачі протягом 2004 - 2011 років здійснили її реконструкцію, перепланування і добудову. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 грудня 2015 року ОСОБА_2 є власником котеджу для лікування та відпочинку, загальною площею 51,8 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 на підставі відповідного свідоцтва від 13 жовтня 2015 року належить котедж № 60/1 для лікування і відпочинку загальною площею 48,4 кв.м.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2011 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року, вищевказане розпорядження райдержадміністрації визнано недійсним, визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на об`єкти нерухомого майна санаторій «Кирилівка», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Витребувано із чужого незаконного володіння ПрАТ «Приазовкурорт» спірний комплекс будівель та повернуто його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 вересня 2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2011 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року, були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 06 грудня 2016 року позов прокурора задоволено, проте рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року за апеляційною скаргою ПАТ «Приазовкурорт» це рішення скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за пропуском позовної давності.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтями 328 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до статей 386 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Як встановлено місцевим судом, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року за апеляційною скаргою ПАТ «Приазовкурорт» рішення у справі № 32/5009/5385/11 скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Якимівської районної державної адміністрації, ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниц», ПрАТ «Приазовкурорт», третя особи: ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Приазовкурорт», КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації, ФОП ОСОБА_7., ФОП ОСОБА_6 , про визнання недійсним розпорядження Якимівської районної державної адміністрації від 17 березня 2003 року « 125, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено за пропуском позовної давності.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд установив, що у справі № 32/5009/5385/11 визнано порушення прав держави в особі Фонду державного майна України, оскільки ЗАТ «Укпрофоздоровниця», не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно санаторію «Кирилівка» у статутний фонд (у власність) ЗАТ «Приазовкурорт».

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року у справі № 32/5009/5385/11 залишено без змін.

Суд установив, що на час вирішення цієї справи розпорядження Якимівської районної державної адміністрації від 17 березня 2003 року № 125 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ «Приазовкурорт», санаторій «Кирилівка» є чинним, у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано.

На підставі договору купівлі-продажу частини комплексу від 16 вересня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Онищук Н. С. та зареєстровано в реєстрі під № 2368. ЗАТ «Приазовкурорт» продало ОСОБА_3 . 6/100 частин комплексу «Кирилівка» - цегляний будинок контори, визначений в плані літ. Е-1, загальною площею 97,9 кв.м., вартістю 2 260 грн. Цей договір купівлі-продажу не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Отже, право власності вважається набутим правомірно.

Верховний Суд зауважує, що місцевий суд, проаналізувавши обставини справи у сукупності з доказами встановив необґрунтованість позовних вимог заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, а отже, висновок суду першої інстанції про відмову в позові за його необґрунтованістю є правильним.

Апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування та відмовляючи в його задоволенні за пропуском позовної давності не звернув уваги на те, що за пропуском строку можливо відмовити лише, якщо позов є обґрунтованим, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( стаття 256 ЦК України). З огляду на те, що розпорядження Якимівської районної державної адміністрації від 17 березня 2003 року № 125 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ «Приазовкурорт», санаторій «Кирилівка» є чинним, а відтак відсутні правові підстави для висновку про незаконність володіння відповідачами спірним майном, отже відсутні підстави для витребування цього майна у відповідачів у порядку статті 387 ЦК України.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасоване судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 06 липня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2016 року

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Крат В. М. Коротун В. П. Курило