Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2-7145/11

провадження № 61-757св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Перша дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Малюк Нелля Андріївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту приналежності заповіту, визнання права на спадщину за заповітом, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

У лютому 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Перша дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що заповіт від 11 березня 1998 року, складений українською мовою від імені ОСОБА_5 , фактично складений і належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року змінено в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а в частині відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - скасовано.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом (в порядку спадкової трансмісії) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 право власності на 1/3 частини від 1/2 частини житлового будинку з мансардою та господарчими будівлями, що знаходяться на АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 26 липня 1972 року.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом (обов`язкова частка), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на 1/8 частини від 1/2 частини житлового будинку з мансардою та господарчими будівлями, що знаходяться на АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 26 липня 1972 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом (обов`язкова частка), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на 1/24 частини від 1/2 частини житлового будинку з мансардою та господарчими будівлями, що знаходяться на АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 26 липня 1972 року.

У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року скасовано за нововиявленими обставинами. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2012 року у справі № 2-7145/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заяви посилалася не те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 2-7145/11 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2012 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту. Посилаючись на те, що скасоване рішення було підставою для перегляду судового рішення від 22 лютого 2011 року за нововиявленими обставинами, ухвалення нового рішення від 22 липня 2013 року про відмову у позові ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заявниця просила задовольнити її заяву: рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати з 22 лютого 2011 року (день набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області про право власності на спадщину) за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом (в порядку спадкової трансмісії), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , на 1/3 частини від 1/2 частини житлового будинку з мансардою та господарчими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 згідно з договором дарування від 26 липня 1972 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року не може бути скасоване в порядку перегляду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Малюк Н. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року.

На обґрунтування касаційної скарги посилалась на те, що суд має скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року спростовує висновки та факти, покладені в основу судового рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року, а тому права ОСОБА_1 на спадщину мають бути поновлені. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року винесена без належного обґрунтування і доказів, з порушенням статей 263 429 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права: статей 263 269 423 429 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Перевіряючи доводи заяви про наявність підстав для перегляду рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить із такого.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд вважав, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року не може бути скасоване в порядку перегляду за нововиявленими обставинами.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується, оскільки вони є помилковими з огляду на порушення норм процесуального права.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері цивільного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.

Законодавство, у тому числі й ЦК України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).

Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).

Обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, не були відомі заявниці, ці обставини встановлені судовим рішенням - постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року. Тобто, на момент розгляду цієї справи та ухвалення рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року, про перегляд якого за нововиявленими обставинами заявила ОСОБА_1 , зазначені обставини для заявниці не були відомі.

Так, Апеляційний суд Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення від 22 липня 2013 року у справі № 774/223/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту приналежності заповіту, визнання права на спадщину за заповітом, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виходив з того, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2012 року визнано недійсним заповіт від 11 березня 1998 року, а тому ОСОБА_1 позбавлена права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Водночас постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2012 року у справі № 2-7145/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту відмовлено.

Отже, обставини щодо дійсності заповіту від 11 березня 1998 року, встановлені відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, можуть бути підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року у справі № 774/223/13, на підставі якого були скасовані рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року у справі № 22ц-3625/2011 та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року у справі № 2-762/10, якими за ОСОБА_1 визнано право власності на частину домоволодіння на АДРЕСА_1 , у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні (див. пункт 49.4.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11 виснував, що нововиявленою обставиною є встановлений рішенням суду факт недійсності договору, оскільки ця обставина існувала на момент ухвалення рішення суду, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після ухвалення судом рішення про недійсність правочину в іншій справі. Тобто, хоча останнє суд ухвалив після рішення, що переглядається, факт недійсності правочину існував до цього, але відомо про недійсність стало лише після набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тому встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону - це нововиявлена обставина, а не новий доказ (аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 910/23892/16 і від 2 липня 2018 року у справі № 922/3388/15).

Таким чином, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для визнання обставин, встановлених постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, нововиявленими обставинами є помилковими.

Апеляційний суд у межах розгляду заяви висновків щодо такої підстави оскарження не зробив, обмежився загальними формулюваннями та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2013 року за нововиявленими обставинами апеляційному суду необхідно належним чином обґрунтувати ухвалене рішення, врахувати, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Малюк Нелля Андріївна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко