№ 2-723/11 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-723/11

провадження № 61-3051 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Чукалівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа - ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі судді Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2011 року Чукалівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про знесення самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що через земельну ділянку площею 0,2205 га, яка на підставі рішення Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 17 січня 2006 року передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та розташована по АДРЕСА_1 , протікає струмок, який впадає у р. Горохолину та є малою рікою - притокою р. Дністер IV порядку, водним об`єктом загальнодержавного значення.

У ході проведеної Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству перевірки встановлено, що відповідач самовільно, без проектної документації та дозвільних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у межах водоохоронної зони потічка розпочав будівництво споруди по ремонту автомобілів, для чого на цій території каналізував водостік трубами діаметром 80 см, що разом зі звуженням та засипкою долини русла під час інтенсивних дощів призводить до підпору паводкових вод і затоплення прилеглих земель, дороги і вулиць.

Проведеною у липні 2010 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області перевіркою встановлено, що відповідач самовільно розпочав будівництво господарської споруди по АДРЕСА_1 , чим порушив норми чинного законодавства.

Посилалась на статтю 376 ЦК України та статтю 60 ЗК України, яка передбачає встановлення прибережних захисних смуг по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для малих річок, струмків і потічків - 25 метрів, та статтю 61 ЗК України, яка встановлює обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг.

Ураховуючи викладене, Чукалівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області просила суд зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану споруду по ремонту автомобілів та привести до попереднього стану земельну ділянку в межах водоохоронної зони потічка.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2016 року у задоволенні позову Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та проїжджою дорогою знаходиться водовідвідний злив для стоку дощових вод; для під`їзду на власну земельну ділянку та домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідачем у 2008 року було розчищено злив водостічних вод та встановлено водовідвідний колектор; зазначений колектор знаходиться між проїжджою дорогою та земельною ділянкою відповідача. Як вбачається з генерального плану забудови с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області вказана земельна ділянка не знаходиться у прибережній захисній смузі. Сільська рада не надала належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил при зведенні господарської споруди, яка є предметом спору, чи істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, у грудні 2019 року ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі,звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення і цим рішенням суду не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_3 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-723/11 з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що з`ясування обставини того, чи суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта слід з`ясовувати під час судового розгляду апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи. Ця обставина має бути належним чином досліджена з встановленням того, чи оскаржуваним рішенням порушено права свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта. Вирішення цього питання на стадії відкриття провадження є передчасним. При цьому послалася на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Зазначала, що в матеріалах справи містяться її численні звернення з приводу захисту її порушених прав внаслідок затоплення домогосподарства унаслідок порушенням будівельних норм і правил відповідачем, оскільки вона проживає поруч перекритої будівництвом притоки ріки. Відповідно, висновок суду про те, що оскаржуваним рішенням суду не порушуються її права, інтереси та обов`язки вважала помилковим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, у грудні 2019 року ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частин другої, третьої статті 352 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

В контексті зазначеного за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 354 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-825/10

(провадження № 14-78цс18) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про наявність передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 рокускасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович