Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-791/07

провадження № 61-8755св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чугуївська міська рада Харківської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чугуївської міської ради Харківської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що його матері на праві приватної власності належало 31/100 частини житлового будинку, а також 0,1 га присадибної земельної ділянки, яка перебувала у спільній частковій власності з ОСОБА_2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності його матері на 31/100 частини вказаного будинку підтверджується технічним паспортом за № 474, виданим Чугуївським МБТІ 03 листопада 2006 року. Право власності його матері та ОСОБА_2 на 0,1 га земельної ділянки підтверджується державним актом серії ЯА № 454978, виданим Чугуївським міським відділом земельних ресурсів Чугуївської міської ради від 01 грудня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Заповіт нею не складався. Тільки він один є спадкоємцем першої черги. З 08 жовтня 2005 року і до цього часу мешкає у будинку. Спадщину після смерті матері він прийняв. Нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, а на земельну ділянку - відмовлено у видачі свідоцтва, через неточність її розмірів, закріплених за його матір`ю та ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, позивач просиввизнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності.

У квітні 2020 року ОСОБА_3 , який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 квітня 2007 року.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 (мати ОСОБА_3 ) приймала участь у розгляді цієї справи, визнала позов ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 12 квітня 2007 року. З протоколу судового засідання убачається, що третя особа - ОСОБА_2 була присутня у судовому засіданні 12 квітня 2007 року, проти позову не заперечувала та була обізнана про ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову ОСОБА_1 (а. с. 18 - 20). Правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не скористалась. Оскільки ОСОБА_3 не є учасником справи, судом першої інстанції при задоволенні позову ОСОБА_1 не вирішувалось питання про його права та обов`язки, то відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги. При цьому, враховано принцип res judicata - принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду. Вказує на те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 16 березня 2020 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 69/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 із відповідною частиною надвірних будівель та споруд. Свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва, площею 0,1000 га, йому не видавалась. Вважає, що Чугуївська міська рада не є належним відповідачем у справі, так як земельна ділянка була власністю його покійної матері, вказаної у справі як третя особа.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси, та (або) обов`язки.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 зазначив, що суд визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , частина якої належала його матері - ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_3 став власником 69/100 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , лише після смерті ОСОБА_2 у 2019 році, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_3 , прийнявши спадщину після смерті своєї матері, є фактично її правонаступником, а отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 приймала участь у розгляді справи, як третя особа, визнала позов ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою від 12 квітня 2007 року, була присутня у судовому засіданні 12 квітня 2007 року, що підтверджується протоколом судового засідання та була обізнана про ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову ОСОБА_1 (а. с. 18-20), за життя рішення суду першої інстанції не оскаржувала, відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик