ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 2-86/11
провадження № 61-9331св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року, ухвалену у складі судді Чернявської Л. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Приморської районної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання недійсним ордеру та записів в ньому, виселення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання недійсними записів в документах реєстраційного обліку, зобов`язання привести квартиру в належний стан, вселення та стягнення судових витрат.
Заява мотивована тим, що виданий в 2004 році ордер на вселення серії ПР № 642 на чотирьох осіб, включаючи ОСОБА_6 , в трикімнатну кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , був виданий в порушення вимог порядку надання житлових приміщень із державного житлового фонду та порядку видачі ордерів. У подальшому, ОСОБА_6 був вказаний у всіх документах на цю квартиру, включаючи розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 17 лютого 2004 року № 370 «Про прийняття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам», на підставі якого Приморська районна адміністрація Одеської міської ради оформила та 19 лютого 2004 року видала ОСОБА_4 ордер серії ПР № 6442 на вселення.
У позовах, поданих у 2007 році, одним із відповідачів був зазначений ОСОБА_6 , його адреса проживання була зазначена із ордера, як можливе місце його проживання в м. Одесі. Під час судового розгляду справи та при постановленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що один із відповідачів у справі є ОСОБА_6 . Однак, за час судового провадження в цивільній справі з лютого 2007 року до 29 липня 2016 року включно цей відповідач ні разу не був в судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій, а також в нього був відсутній представник. Суду не було надано ні одного належного документа (оригіналу), який би посвідчив особу відповідача, в тому числі свідоцтва про народження, паспорта, який посвідчує відомості, в якій державі та за якою адресою ОСОБА_6 зареєстрований.
29 липня 2016 року в ході судового засідання їм стало відомо, що апеляційним судом Одеської області відповідачу ОСОБА_6 судова повістка про виклик його до суду на 29 липня 2016 року та копія його апеляційної скарги були направлені рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, за якою суди першої та апеляційної інстанцій в період з лютого 2007 року до 2016 року включно ніколи не надсилали даному відповідачу судові повістки про виклик до суду.
Таким чином, саме 29 липня 2016 року їм стали відомі наступні нововиявлені обставини у справі: 1) відповідач ОСОБА_6 не викликався належним чином в судові засіданні в ході судового розгляду з лютого 2007 року та до відкриття апеляційного провадження; 2) справа фактично розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_6 , що є підставою для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року, у зв`язку з порушенням судами вимог статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Отже, заявники вважають, що зазначені обставини є нововиявленими та дають підставу для перегляду судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2013 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції зазначив, що на розгляді у суду знаходилась справа за аналогічною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 від 01 вересня 2016 року про перегляд за нововиявленими обставинами того самого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року з тих самих підстав, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року та яка не набрала законної сили у зв`язку з поданням заявником апеляційної скарги на зазначену ухвалу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема щодо неналежного сповіщення учасників справи про розгляд заяви.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявниками суду не надані належні та допустимі докази того, що існують істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже, наявність всіх складових підстав для застосування положень частини другої статті 423 ЦПК України заявниками не доведена.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Недоліки розгляду справи, на які посилаються заявники у своїй заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, неналежне повідомлення особи про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_8 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_8 мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув заяву неуповноваженим складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України.
Крім того, постанова суду апеляційної інстанції також підлягає обов`язковому скасуванню на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_8 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У червні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів Яремка В. В. (суддя доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А.С., поновлено ОСОБА_8 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 01 листопада 2023 року, у зв`язку із відставкою судді Яремка В. В., справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У 2011 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен окремо, звернулися до суду з позовами про визнання недійсним ордеру.
В ході судового розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали свої позовні вимоги, в остаточній їх редакції від 15 жовтня 2012 року та 11 березня 2013 року просили суд:
- визнати недійсним ордер серії ПР № 6442 від 19 лютого 2004 року, виданий Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним запис в ордері серії ПР № 6442 від 19 лютого 2004 року, виданий Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 , щодо неіснуючої в Україні фізичної особи « ОСОБА_6 »;
- виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 разом зі всіма особами, що проживають з ними, із квартири АДРЕСА_3 без надання їм іншого жилого приміщення;
- зобов`язати сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зняти з реєстрації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- визнати недійсними записи в документах реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_3 , що містять відомості щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області внести зміни в документи реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_3 , а саме: картку прописки (форма А) ОСОБА_5 , по квартирну картку (форма Б), шляхом виключення усіх записів, що містять відомості щодо ОСОБА_6 та відомості щодо його реєстрації за цією адресою;
- визнати недійсними: записи в документах реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_3 , які знаходяться в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Світанок» та містять відомості щодо ОСОБА_7 ; запис на сторінці 11 паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 16 серпня 2010 року Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_7 , що містить відомості щодо реєстрації місця проживання останньої за адресою: АДРЕСА_4 з 03 березня 2004 року; талон реєстрації за місцем проживання, оформлений на ОСОБА_7 , що містить відомості щодо реєстрації з 16 серпня 2010 року місця проживання даної фізичної особи за адресою: АДРЕСА_4 ;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області: внести зміни в документи реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_3 , що знаходяться в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Світанок», а саме: картку прописки (форма А) ОСОБА_5 , по квартирну картку (форма Б), шляхом виключення усіх записів, що містять відомості щодо ОСОБА_7 за цією адресою; анулювати відомості щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 з 03 березня 2004 року, що містяться на сторінці 11 паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 , не вносячи при цьому в даний паспорт будь-яких інших відомостей про реєстрацію за даною адресою замість анульованого запису; встановленим порядком вилучити з картотеки відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та анулювати талон реєстрації за місцем проживання, оформлений на ОСОБА_7 , який містить відомості про реєстрацію з 16 серпня 2010 року місця проживання даної фізичної особи за адресою: АДРЕСА_4 без вкладення в картотеку іншого талону реєстрації за даною адресою замість вилученого; встановленим порядком вилучити в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Світанок» та анулювати картку прописки (форма А) ОСОБА_7 , що містить відомості про реєстрацію з 03 березня 2004 року місця проживання даної фізичної особи за адресою: АДРЕСА_4 без оформлення іншої картки прописки за даною адресою замість вилученої;
- зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради порядком, встановленим чинним законодавством України, продовжити строк дії дійсного ордеру серії ЖР № 5212 на ізольовану трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , виданого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 у 2002 році, до приведення цієї квартири у стан, відповідний санітарно-технічним нормам та вимогам законодавства України;
- зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради вжити всіх необхідних заходів для того, щоб протягом місяця від дня виселення з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 разом зі всіма особами, що проживають з ними, привести цю квартиру до стану, відповідного санітарно-технічним нормам та вимогам;
- вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_3 ;
- стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання недійсним ордеру та записів в ньому, виселення, зобов`язання вчинити певні дії, визнати недійсними записи в документах реєстраційного обліку, зобов`язання привести квартиру в належний стан, вселення та стягнення судових витрат - відмовлено в повному обсязі.
У січні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року, посилаючись на те, що після ухвалення зазначеного рішення відкрились нововиявлені обставини, а саме: постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року встановлено факт перебування в грудні 2003 року - січні 2004 року квартири АДРЕСА_3 у стані, непридатному для проживання, тобто зазначена квартира в січні 2004 року у встановленому законом порядку не могла бути надана для проживання відповідачам в справі - ОСОБА_9 та членам його сім`ї.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року відмовлено.
01 вересня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки на розгляді у суду знаходилася справа за аналогічною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами того самого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року з тих самих підстав, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року та яка не набрала законної сили у зв`язку з поданням заявником апеляційної скарги на зазначену ухвалу. Апеляційна скарга, апеляційним судом Одеської області не розглянута.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року відмовлено.
02 листопада 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року у зв`язку з тим, що документи, надані для видачі спірного ордеру серії ПР № 6442 від 19 лютого 2004 року, містять недостовірні відомості та є завідомо неправдивими, зокрема, це стосується даних про ОСОБА_6 , якого в ордері вказано як сина ОСОБА_10 .
Посилались на те, що станом на 2001 рік та у подальшому в 2004 році син ОСОБА_10 як фізична особа мав ім`я ОСОБА_6 (без ім`я по батькові), його свідоцтво про народження не містило відомостей про ім`я по батькові - ОСОБА_11 .
Крім того, ОСОБА_6 жодного разу не був присутній у судових засіданнях за розглядом справи № 2-86/11, ніколи не мав представника за довіреністю чи за законом; суду не було надано жодних достовірних документів щодо особи даного відповідача; відповідач ОСОБА_6 ніколи не був зареєстрований чи знятий з реєстрації у м. Одесі чи в Одеській області в період з 1987 року до 2013 року; ОСОБА_6 ніколи не оформлявся та не видавався паспорт громадянина України чи документи для виїзду за межі країни.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати до суду дані про неї.
Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами визнання обставин нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що недоліки, на які посилаються заявники у своїй заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розгляду справи, зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, не вважаються нововиявленими обставинами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені заявниками обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК, а фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями та спрямовані на переоцінку доказів.
При цьому суд не уповноважений здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилаються заявники як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які вже були предметом судового розгляду, перевірені та належним чином оцінені.
Крім того, заявники вже неодноразово зверталися до суду першої інстанції із заявами про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі PRAVEDNAYA v. RUSSIA, заява № 69529/01, § 27, 28).
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час, місце та дату розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи містять докази на спростування зазначеного.
Так, в матеріалах справи № 2-86/11 в томі 16 на а. с. 80 міститься телефонограма від 25 листопада 2022 року про повідомлення ОСОБА_1 за номером мобільного телефону НОМЕР_3 про те, що судове засідання у вищезазначеній справі відбудеться 01 грудня 2022 року о 12:30 годині.
Та обставина, що заявник ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 01 грудня 2022 року о 12:30 годині, підтверджується його заявою від 28 листопада 2022 року, в якій заявник просить перенести судове засідання з указаної дати на іншу дату (а.с.83-84 том 16).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Оскільки справу розглянуто 01 грудня 2022 року за відсутності осіб, які беруть участь у справі, то дату ухвалення судового рішення правильно визначено з врахуванням положень частини п`ятої статті 268 ЦПК України, відповідно до яких датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення, тобто в даному випадку 23 грудня 2022 року.
Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник