Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-8754/11

провадження № 61-9397св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі суддів Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою на бездіяльність Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області) по виконавчому провадженню №33786264, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»).

Вимоги скарги обґрунтувала тим, що на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 2-/2011 від 03 лютого 2012 року з неї стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 010,94 грн, а також судові витрати. На виконання даного рішення 15 червня 2012 року видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, правонаступником якого є Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 33786264. Постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08 серпня 2012 року державний виконавець наклав арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено обтяження від 09 серпня 2012 року за № 12847654. Вказане обтяження до цього часу перебуває в реєстрі, в той час як ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 травня 2015 року заочне рішення суду скасовано, а тому дане виконавче провадження підлягало закінченню із скасуванням усіх заходів примусового виконання. В Автоматизованій системі виконавчого провадження на сайті Міністерства юстиції України відсутні відомості про виконавче провадження № 33786264 і взагалі про будь-які виконавчі провадження, відкриті у відношенні ОСОБА_1 . Незважаючи на відсутність по ОСОБА_1 виконавчих документів або відкритих виконавчих проваджень, тобто при повній відсутності підстав для збереження такого арешту, орган державної виконавчої служби не знімає арешт з її нерухомого майна, при цьому не проводить жодних виконавчих дій. Така протиправна бездіяльність державного виконавця порушує права боржника на вільне розпорядження належним йому майном.

На підставі викладеного просила:

поновити строк на подання скарги;

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця,

скасувати арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , що накладений постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08 серпня 2012 року, ВП № 33786264 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 09 серпня 2012 року за № 12847654;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис від 09 серпня 2012 року за № 12847654.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області по виконавчому провадженню № 33786264, стягувач: АТ КБ «Приватбанк».

Скасовано постанову державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08 серпня 2012 року по виконавчому провадженню № 33786264, яким накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження за реєстраційним номером № 12847654 від 09 серпня 2012 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на даний момент виконавче провадження № 33786264 з примусового виконання виконавчого листа №2-8754/11, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова закінчено, приписи статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у поточній редакції), передбачають, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, тому необхідно скасувати постанову про арешт майна боржника, адже в порушення частини 2 статті 40 вказаного Закону цього державним виконавцем зроблено не було. Отже, арешт на нерухоме майно боржника, накладений відділом державної виконавчої служби, порушує права скаржника і позбавляє його можливості реалізувати своє право власності та розпоряджатися майном, натомість стягувач повторно із заявою про примусове виконання виконавчого документу до органу державної виконавчої служби не звертався, попередньо не отримавши новий виконавчий лист за результатами розгляду цивільної справи №2-8754/11, який завершився у 2016 році.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що боржник звернулась до суду в межах визначеного законом десятиденного строку. Колегія суддів відхилила посилання на те, що підставою для збереження чинності арешту є невиконання боржником рішення суду, оскільки заочне рішення районного суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, в ході виконання якого було накладено спірний арешт скасоване ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року, внаслідок чого не підлягало виконанню. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За таких обставин висновок районного суду про те, що відсутні підстави для збереження чинності арешту, застосованого в процесі виконання скасованого рішення суду, є обґрунтованим, відповідає матеріалами справи та доводами скарги не спростований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» подало касаційну скаргу, підписану Сокуренко Н. В. , в якій просило скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржник приховала, що на даний час існує рішення суду, яке вступило в законну силу про примусове стягнення заборгованості на користь Приватбанку, яке не виконане. Суди не врахували, що 05 грудня 2013 року виконавче провадження було завершене на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду зі скаргою.

Аргументи учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначила, що в ході апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції повно та чітко встановив та виклав в постанові дійсні обставини справи та мотиви прийняття рішення, надав оцінку доводам стягувача щодо пропуску строку подання скарги та вірно встановив, що строк не пропущений. Рішення, на підставі якого видано виконавчий лист та накладено арешт, скасоване. Відомості щодо відкритих виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 2-8754/11 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2006 року у розмірі 29010,94 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 292,11 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, а всього 29423,05 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 грудня 2006 року у розмірі 200 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року скасовано.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2016 року скасовано, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 210,94 грн, з яких: заборгованість за кредитом 26776, 63 грн; заборгованість за процентами 567,12 грн; штраф 500 грн (фіксована частина); штраф 1 367, 19 грн (процентна складова), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 292,22 грн та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 121,00 грн.

Після постановлення судом заочного рішення у 2012 році, стягувач звернувся до органу державної виконавчої служби з приводу примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-8754/11 та було відкрито виконавче провадження № 33786264.

Постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08 серпня 2012 року державним виконавцем накладений арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено обтяження від 09 серпня 2012 року за № 12847654.

06 жовтня 2019 року представник боржника звернувся до органу державної виконавчої служби, в якому просив повідомити про наявність у провадженні Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ будь-яких виконавчих проваджень у відношенні ОСОБА_1 та повідомити про те, чи існує на даний час виконавче провадження № 33786264, а також надати документи виконавчого провадження.

22 жовтня 2019 року представник боржника звернувся до органу державної виконавчої служби, в якому просив скасувати арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Листом від 29 жовтня 2019 року за вих. № 52096, начальник Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 , в ході виконання якого воно перенаправлено за належністю до Дергачівського ВДВС ХМУЮ. Згідно перевірки АСВП дане виконавче провадження Дергачівським ВДВС ХМУЮ завершено та повернуто стягувачу, підстав для зняття арешту немає, порекомендовано звернутись із відповідною заявою до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Представник ОСОБА_1 направив заяву про скасування арешту від 11 листопада 2019 року до зазначеного відділу державної виконавчої служби.

Згідно листа Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 16 грудня 2019 року за вих. №29375, в ході перевірки реєстраційного журналу вхідної кореспонденції, журналу обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, автоматизованої системи виконавчої проваджень встановлено, що на виконанні у відділі не перебувало та не перебуває виконавче провадження № 33786264, на підставі якого накладений арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 33786264 перебувало на примусовому виконанні в Орджонікідзевському ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області та станом на теперішній час завершено (повернуто стягувачу).

Згідно з копії виконавчого листа № 2-8754/11 та повідомленої представником стягувача інформації, 05 грудня 2013 року виконавчий лист по справі № 2-8754/2011 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20) зазначено, що «Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС».

У справі, що переглядається заявник, звертаючись зі скаргою просила поновити строк на подання скарги, посилаючись на те, що боржник був введений в оману листом від 29 жовтня 2019 року № 52096, що стало причиною пропущення ним строку на подання скарги на бездіяльність державного виконавця, визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та скасувати арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , що накладений постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ про арешт майна;

ухвалою суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції, скарга ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 08 серпня 2012 року по виконавчому провадженню № 33786264, яким накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження за реєстраційним номером № 12847654 від 09 серпня 2012 року;

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не з`ясував, який конкретно предмет розгляду скарги та в залежності від цього коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20), дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати.

Справу № 2-8754/11 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов