Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 2-9147/09

провадження № 61-7147св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Івановського Віктора Віталійовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі судді Сєвєрової Є. С. та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Артеменка І. А., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання дійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у червні 2009 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 12 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 15 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 28 серпня 2009 року поновив строк позовної давності.

Визнав недійсним договір дарування нерухомого майна, укладений 12 грудня 2003 року між ОСОБА_3 (« ОСОБА_5 ») та ОСОБА_2 («Дароотримувач») квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І., реєстровий номер 14843.

Повернув сторони в первинний стан.

Визнав дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 вересня 2003 року між ОСОБА_3 («Продавець») та ОСОБА_1 («Покупець»).

Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення місцевий суд мотивував тим, що договір дарування квартири є мнимою угодою, тому підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 у липні 2020 року подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2020 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження.

Зазначену ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що апеляційна скарга надійшла до суду 17 липня 2020 року та протягом майже чотирьох місяців апелянт не цікавився її рухом. Станом на 18 листопада 2020 року заявник недоліки, зазначені в ухвалі не усунув.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Івановський В. В. у березні 2021 року подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 квітня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ухвала Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року не була оскаржена в касаційному порядку і на час подання апеляційної скарги представником ОСОБА_4 - адвокатом Івановським В. В. 29 березня 2021 року не скасована.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_4 - адвокат Івановський В. В. у квітні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року та від 06 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційна скарга від 17 липня 2020 року ОСОБА_4 не подавалася та не підписувалася, у зв`язку з чим він звернувся із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтями 358, 366, 384, частиною другою статті 400-1 КК України.

ОСОБА_4 готовий під присягу підтвердити те, що не підписував та не подавав апеляційну скаргу від 17 липня 2020 року, на підтвердження чого надав нотаріально посвідчену заяву.

Оскаржувані ухвали не відповідають нормам матеріального та процесуального права, порушують та позбавляють права ОСОБА_4 на звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвали Одеського апеляційного суду від 06 серпня та від 18 листопада 2020 року ОСОБА_4 не отримувались. Про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 стало відомо лише після ознайомлення із матеріалами справи № 522/21747/20.

Рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 не отримувалось, він не був стороною у справі, а у Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначене рішення відсутнє.

Апеляційна скарга від 16 липня 2020 року була відправлена засобами поштового зв`язку, перевірка особи-відправника не проводилася, що свідчить про можливість підробки підпису в апеляційній скарзі та направлення до апеляційного суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Р. Ю. у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що касаційна скарга не містить обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних, на думку заявника, оскаржуваних судових рішень.

Подана ОСОБА_4 нотаріально посвідчена заява не спростовує факту підписання та подання апеляційної скарги саме ним.

У апеляційній скарзі від 17 липня 2020 року зазначено реальну адресу ОСОБА_4 , яка також міститься в іншій апеляційній скарзі, поданій ним 22 березня 2021 року.

Така ж сама адреса зазначена і в паспорті ОСОБА_4 , копія якого додана до апеляційної скарги, що свідчить про те, що ухвала апеляційного суду направлялася для відома та усунення недоліків апеляційної скарги від 17 липня 2020 року за місцем реєстрації ОСОБА_4 . Тому апеляційний суд повністю дотримався вимог закону, покладених на нього з метою повідомлення заявника про залишення його скарги без руху та надання строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

ОСОБА_4 набув прав іпотекодержателя за договором іпотеки 13 лютого 2018 року, тобто за спливом більш ніж восьми років з часу оприлюднення рішення суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень (15 грудня 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_4 є безпідставними та помилковими, оскільки станом на час розгляду справи (2009 рік) він не мав будь-яких прав щодо іпотечної квартири, оскільки права іпотекодержателя виникли у нього лише 13 лютого 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.

Справа № 2-9147/09 надійшла до Верховного Суду 12 жовтня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року ОСОБА_4 16 липня 2020 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу на вищенаведене рішення, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Приймаючи вищенаведену ухвалу апеляційний суд виходив з того, що заявник не навів у апеляційній скарзі належних підстав пропуску строку, враховуючи той факт, що оскаржуване рішення суду було постановлено ще в 2009 році, а також не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року, оскільки недоліки апеляційної скарги, зокрема в частині пропуску строку на апеляційне оскарження заявником усунуто не було.

Ухвали Одеського апеляційного суду від 06 серпня та від 18 листопада 2020 року були направлені ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 , зазначену у апеляційній скарзі ОСОБА_4 від 16 липня 2020 року.

Апеляційний суд також зазначив про те, що у апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_4 - адвокатом Івановським В. А. 22 березня 2021 року адресою заявника також зазначено: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 22 березня 2021 року повторно звертаючись до суду із апеляційної скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року, заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, у якому посилається на те, що про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо під час ознайомлення його представника із матеріалами справи № 522/21747/20 лише 22 лютого 2021 року.

У додаткових поясненнях, поданих до апеляційного суду 29 березня 2021 року, представник ОСОБА_4 - адвокат Івановський В. А. зазначив, що наявна у матеріалах справи апеляційна скарга від 17 липня 2020 року ОСОБА_4 не подавалась і не підписувалась, що стало підставою його звернення до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 із заявою про вчинення злочину. Окрім того, на думку представника заявника, відсутність у поданій 17 липня 2020 року апеляційній скарзі паспортних даних ОСОБА_4 та несплата судового збору є додатковим підтвердженням того, що відповідну апеляцію було подано не ОСОБА_4

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Від ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, у липні 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року, в якій заявник, посилаючись на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права та інтереси, просив скасувати його та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

За правилом частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без руху та надав десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Копія ухвали суду від 06 серпня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_2 .

Однак, поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

24 вересня 2020 року на адресу ОСОБА_4 апеляційним судом повторно було направлено копію ухвали від 06 серпня 2020 року, яка також повернулася на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою від 18 листопада 2020 року Одеський апеляційний суд відмовив ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2009 року у цій справі, оскільки апеляційна скарга надійшла до суду 17 липня 2020 року та протягом майже чотирьох місяців апелянт не цікавився її рухом. Станом на 18 листопада 2020 року заявник недоліки, зазначені в ухвалі не усунув.

Вказана ухвала була постановлена суддею апеляційного суду Сєвєровою Є. С. одноособово.

Верховний Суд не може погодитися із ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, оскільки вона прийнята неповноважним складом суду, з огляду на таке.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього кодексу, застосовуються положення його статті 185 (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя та четверта статті 357 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Отже ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху.

Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зауважила, що … [регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України].

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, ухвала Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року всупереч норм процесуального права постановлена суддею апеляційного суду Сєвєровою Є. С. одноособово, а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, визначеною протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, як це передбачено статтею 359 ЦПК України, тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), …[скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення].

Оскільки ухвала Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, також підлягає скасуванню й ухвала Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувані ухвали апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Івановського Віктора Віталійовича задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк