Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 2-9811/05
провадження № 61-10385св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Павлових»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Павлових», Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості»;
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Будинок Павлових» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист права власності від порушень, не пов`язаних з правом володіння, та відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у березні 2005 року товариством ОСОБА_1 було продано нежитлову будівлю - гараж під літерою «Л», розташований на території водної станції, яка належить товариству і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначало, що після придбання вказаного об`єкту ОСОБА_1 почав перебудовувати гараж і зайняв частину покрівлі належного товариству літнього жилого приміщення під літерою «М», чим порушив право товариства користуватися вказаним приміщенням та спричинив товариству майнову шкоду у розмірі 10 000 грн.
Ураховуючи наведене, ТОВ «Будинок Павлових» просило суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути допущені порушення права користування жилим приміщенням під літерою «М» та відшкодувати з останнього на його користь майнову шкоду у розмірі 10 000 грн.
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Будинок Павлових» про визнання права власності.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у березні 2005 року ним у товариства було придбано нежитлову будівлю - гараж під літерою «Л», розташований на території водної станції, яка належить товариству і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що після придбання зазначеного приміщення він почав його перебудову, збудувавши на ньому жилий будинок, верхній поверх якого з дозволу засновників ТОВ «Будинок Павлових» зайняв частину покрівлі належного товариству літнього жилого приміщення під літерою «М».
Зазначав, що будівництво проведено з дотриманням санітарних та будівельних норм, що підтверджено експертним висновком, та з письмового дозволу засновників товариства.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на будівлю загальною площею 222,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості») зареєструвати її.
Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2005 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року у складі судді Кічмаренка С. М. у задоволенні позову ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_1 про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання права власності задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвати вказаний житловий будинок.
Рішення районного суду мотивоване тим, що представник ТОВ «Будинок Павлових» в судовому засіданні не зміг надати доказів того, що діями ОСОБА_1 ТОВ «Будинок Павлових» заподіяно майнової шкоди, а посилався лише на те, що оскільки ОСОБА_1 зайняв частину покрівлі літнього жилого приміщення під літерою «М», належного ТОВ «Будинок Павлових», то тим самим порушив права ТОВ «Будинок Павлових» та заподіяв йому майнової шкоди.
Районний суд вважав, що ОСОБА_1 не порушив право власності ТОВ «Будинок Павлових», не спричинив йому майнової шкоди, оскільки будівництво проводилося з письмового дозволу засновників ТОВ «Будинок Павлових».
Суд вважав доведеним факт спорудження житлової будівлі під літерою «Л». при цьому суд врахував, що зазначена будівля збудована на гаражі, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, і в межах земельної ділянки, на якій розташований гараж. З огляду на зазначене суд вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на житловий будинок під літерою «Л».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 11 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року підсудність справи визначено Кропивницькому апеляційному суду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 серпня 2022 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання копії рішення першої інстанції позивачеві за первісним позовом, проте, ОСОБА_2 , як засновник ТОВ «Будинок Павлових», який підписував позовну заяву, був обізнаний, що в Малиновському районному суді м. Одеси розглядається позовна заява ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_1 про захист права власності від порушень, непов`язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди, але в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, що свідчить про невиконання ним своїх процесуальних обов`язків, визначених пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України, яка кореспондується з частиною третьою статті 27 ЦПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).
Отже, процесуальна бездіяльність учасника справи не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
При цьому суд зазначив, що наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини суд не може визнати поважними, оскільки вони не позбавляли його в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Апеляційний суд послався на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо урахування поважності пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; поновити йому, як засновнику та власнику ТОВ «Будинок Павлових», строк на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що він був позбавлений права захистити свої порушені права, ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію судового рішення.
При цьому розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Звертає увагу суду на те, що позовна заява товариства підписана ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , але ніхто не надавав довіреності ОСОБА_5 на представництво інтересів товариства у суді, ухвали суду про відкриття провадження у справі він не отримував, зустрічного позову ОСОБА_1 не одержував, судових повісток й судового рішення йому надіслано не було.
Зазначає, що він двічі звертався до Малиновського районного суду м. Одеси із заявами на ознайомлення з матеріалами справи (21 листопада 2021 року та 11 грудня 2021 року), проте в ознайомленні з матеріалами справи йому було відмовлено.
Посилається на відповідну практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує те, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не надав належної оцінки та не перевірив його доводи щодо пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, зважаючи на те, що він не був повідомлений про місце, дату і час судового засідання під час розгляду справи районним судом, тому копію оскаржуваного судового рішення не отримував, оскільки не знав про його існування. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), які не були враховані судами.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що позов до суду не подавав, доручення на представництво інтересів ТОВ «Будинок Павлових» він не мав, участі у розгляді справи в суді першої інстанції він не приймав, копію рішення суду не отримував.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, отже, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Зазначає, що ОСОБА_5 , як представник ТОВ «Будинок Павлових», був присутній при проголошенні судового рішення.
При цьому апеляційна скарга подана після спливу більше 16 років з дня ухвалення судового рішення та за відсутності доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, відтак, висновки суду про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження є правильними.
Доводи особи, яка подала заперечення на відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав заперечення на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначив, що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_5 повноважень на представництво інтересів ТОВ «Будинок Павлових» у суді.
Крім того, вказує, що на підставі договору купівлі-продажу № 8580 від 25 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценто В. Д., ТОВ «Будинок Павлових» продало, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали в рівних частках 952/1000 частини нежилої будівлі водної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 березня 2005 року, укладеного між ТОВ «Будинок Павлових» та ОСОБА_1 , останній придбав у ТОВ «Будинок Павлових» нежилу будівлю - гараж під літерою «Л», розташований на території водної станції ТОВ «Будинок Павлових» за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із технічного паспорту № 45 неж. - 3478 - ст. 50 від 14 липня 2005 року нежила будівля під літерою «Л», розташований на території водної станції ТОВ «Будинок Павлових» за адресою: АДРЕСА_1 , перебудована у триповерховий будинок, перший поверх якого є гаражем, придбаним ОСОБА_1 13 березня 2005 року у ТОВ «Будинок Павлових», а третій займає частину покрівлі літнього жилого приміщення під літерою «М», належного ТОВ «Будинок Павлових».
При цьому загальна площа будинку складає 222,4 кв. м, а частина його третього поверху займає частину покрівлі літнього жилого приміщення під літерою «М», належного ТОВ «Будинок Павлових».
Відповідно до протоколу зібрання засновників ТОВ «Будинок Павлових» № 6 від 21 березня 2005 року засновники ТОВ «Будинок Павлових» надали ОСОБА_1 дозвіл на будівництво на покрівлі літнього жилого приміщення під літерою «М», належного ТОВ «Будинок Павлових», приміщення загальною площею 67,5 кв. м з балконами до нього.
У висновку експерта № 051/2005 від 23 вересня 2005 року зазначено, що житлова будівля під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв. м, яка розташована на території водної станції ТОВ «Будинок Павлових» за адресою: АДРЕСА_1 , збудована з дотриманням будівельних норм і правил, не заважає сумісним користувачам і має 100 відсоткову готовність для вводу в експлуатацію.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Подібний правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачала, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У частині третій статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені в заяві ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини не є поважними та визнав дії ОСОБА_2 , який не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, процесуальною бездіяльністю.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Диспозитивність цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до вимог статей 128 130 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання.
Рішення суду першої інстанції ухвалено 28 листопада 2005 року. При цьому в протоколі судового засідання від 28 листопада 2005 року зазначено, що розгляд справи проводився за участі представника позивача - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_1 (а. с. 49-50).
Згідно зі статтею 163 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення районним судом) суд перевіряє повноваження представника сторін. Зауважень на протокол судового засідання ніхто не подавав. Крім того, ОСОБА_5 підписав позовну заяву як представник ТОВ «Будинок Павлових» (а. с. 3-4), а не представник ОСОБА_2 , який заявляє, що довіреність йому не видавав. Тим більше, що ОСОБА_2 був не єдиним засновником товариства.
Апеляційна скарга на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року була подана ОСОБА_2 11 лютого 2022 року, тобто через майже 17 років після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження, врахувавши, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними матеріалами справи, а також практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення судами принципу юридичної визначеності.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_2 про неотримання ним копії ухвали про відкриття провадження у справі, зустрічного позову ОСОБА_1 , судових повісток й судового рішення районного суду, не спростовують його обізнаність про наявність судового провадження та оскаржуваного рішення районного суду. Більше того, позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним позовом є ТОВ «Будинок Павлових», а не ОСОБА_2 .
При цьому колегія суду враховує, що позовну заяву про захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням права володіння, та відшкодування майнової шкоди, підписано засновниками ТОВ «Будинок Павлових»: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їхнім представником - ОСОБА_5 .
З огляду на зазначене, посилання ОСОБА_2 про те, що ні ТОВ «Будинок Павлових», ні він не уповноважували ОСОБА_5 бути представником товариства під час провадження цієї справи в суді, спростовані матеріалами справи (позовною заявою та протоколами судових засідань) й він був не єдиним засновником товариства.
Крім того, під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у судовому засіданні був присутнім представник ТОВ «Будинок Павлових» - Фастовець В. М., що підтверджує обізнаність позивача про ухвалення судового рішення.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, а посилання касаційної скарги на те, що заявник не отримував копію оскаржуваного судового рішення не спростовує той факт, що про його існування йому було відомо значно раніше та, у разі належної реалізації своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, він мав можливість подати апеляційну скаргу у строк, визначений цивільним процесуальним законодавством.
Посилання ОСОБА_2 на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах встановлені інші процесуальні обставини, відмінні від справи, що є предметом касаційного перегляду, а це впливає на визначення поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.
Посилання касаційної скарги на порушення права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя є безпідставним. Апеляційний суд належно дослідив ці доводи й спростував їх. Верховний Суд також зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про необхідність дотримання балансу між забезпеченням права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності. Тому Верховний Суд урахував, що у цій справі апеляційний суд не допустив формалізму і перевірив всі обставини пропуску на надзвичайно великий проміжок процесуального строку на оскарження рішення суду. Верховний Суд вважає, що наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року за заявою «Пономарьов проти України» № 3236/03, від 28 березня 2006 року «Мельник проти України» № 72286/01).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець