№ 2-н-1599/09 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 2-н-1599/09

провадження № 61-15027св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

особи, які звернулися із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особа, яка звернулася із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, - ОСОБА_3 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1

та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д.,

Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року

у справі за заявою ОСОБА_3 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк»), боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що 28 жовтня 2009 року Деснянський районний суд міста Києва видав судовий наказ у справі № 2-н-1599/2009, відповідно до якого солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк», заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2007 року у розмірі 98 179,19 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн та судовий збір у розмірі 850 грн.

06 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Український професійний банк» укладено договори про відступлення прав вимоги, за умовами яких банк відступив ОСОБА_3 право вимоги за кредитним договором

від 07 травня 2007 року, який укладений між стягувачем та боржником ОСОБА_1 , а також за договором поруки від 07 травня 2007 року, який укладений між стягувачем та поручителем ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада

2017 року заяву ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ «Український професійний банк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження, задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового наказу

№ 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення заборгованості з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме - змінено стягувача

ВАТ «Український професійний банк» на ОСОБА_3 .

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 у справі № 754/12116/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,

ПАТ «Український професійний банк», третя особа - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними договорів задоволено.

Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 , недійсним.

Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року

№ 24-1, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 , недійсним.

Посилаючись на те, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва

від 17 листопада 2017 про заміну сторони виконавчого провадження за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року (у складі судді Клочко І. В.) заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення задоволено.

Скасовано ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником з виконання судового наказу № 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на користь ВАТ «Український професійний банк».

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 06 вересня 2017 року є підставою для скасування ухвали суду про заміну стягувача та відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, скасувавши ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та відмовивши у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження фактично повторно розглянув заяву про заміну стягувача з урахуванням нововиявлених обставин, не маючи при цьому ані заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ані будь-яких документів, які надавалися заявником, ані ухвали, яку суд скасував. На запит апеляційного суду Деснянський районний суд міста Києва повідомив, що матеріали справи знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання, а матеріали наряду містять лише оригінал судового наказу. У такому випадку суду першої інстанції для розгляду заяви необхідно було відновити втрачене судове провадження в частині розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення боржників та/чи їх представника про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням права на справедливий суд, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки про розгляд справи, призначеної на 09 серпня 2021 року. Передбачений законом обов`язок суду надіслати апеляційну скаргу не виключає обов`язку повідомити про день, час і місце судового засідання судовою повісткою. Апеляційний суд такої вимоги процесуального закону не дотримався. Таким чином заявник не зміг довести свою позицію у справі в апеляційному суді через порушення його права на участь в судовому засіданні та неналежне забезпечення права на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції неналежно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відновлення судового провадження.

Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_3 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення в іншій справі. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Вказана справа не відноситься до категорії трудових спорів та не є малозначною. Боржники є повнолітніми та дієздатними особами, у зв`язку з цим їх представником у даній справі може бути лише адвокат.

Суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подану адвокатом Панчохою О. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки на підтвердження своїх повноважень адвокат надав довіреність, яка не підтверджує повноваження адвоката.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження за своєю суттю не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, тому така ухвала не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 та зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права.

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзиви

на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі № 2-н-1599/2009, відповідно до якого солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ВАТ «Український професійний банк» заборгованість з кредитним договором від 07 травня 2007 року у розмірі 98 179,19 доларів США,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн, судовий збір у розмірі 850 грн.

06 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Український професійний банк» укладено договори про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив ОСОБА_3 право вимоги за кредитним договором

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада

2017 року заяву ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ «Український професійний банк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження, задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового наказу № 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме - змінено стягувача ВАТ «Український професійний банк» на ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року цивільна справа № 2-н-1599/09 знищена за строком зберігання. Матеріали наряду знищених за строком зберігання цивільних справ наказного провадження за 2009 рік за вищезазначеною справою містять лише оригінал судового наказу від 28 жовтня 2009 року.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024св19) касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Український професійний банк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів задоволено. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 , недійсним. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24-1, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 , недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424 426 ЦПК України.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01).

За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Отже, розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може лише суд, що ухвалив рішення по суті спору.

У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Таким чином, положеннями цивільного процесуального законодавства України не передбачено право суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що скасувавши ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та відмовивши у задоволенні такої заяви суд першої інстанції фактично повторно розглянув заяву про заміну стягувача з урахуванням нововиявлених обставин, не маючи при цьому ані заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ані будь-яких документів, які надавалися заявником, ані ухвали, яку суд скасував. При цьому вказав, що оскільки матеріали справи знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання, а матеріали наряду містять лише оригінал судового наказу, тому суд першої інстанції для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинен був відновити втрачене судове провадження в частині розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Безпідставними є посилання ОСОБА_3 у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц (провадження № 61-1656св17), від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 (провадження № К/9901/15785/18), 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а (провадження № К/9901/45/18), від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц (провадження № 61-24817св18), від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15 (провадження № К/9901/3041/19), а також в ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 754/16764/17 (провадження № 61-18091ск20), оскільки у зазначених справах Верховний Суд виснував, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до ново виявлених обставин. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом, є новими і можуть бути підставою для задоволення нової позовної вимоги. Нові обставини, що з`явилися або змінилися після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ за нововиявленими обставинами.

Натомість у справі, яка переглядається, апеляційний суд не вирішував питання щодо наявності чи відсутності нововиявлених обставин, а скасував ухвалу суду першої інстанції, направивши справу на новий розгляд до місцевого суду для продовження розгляду, у зв`язку з тим, що суд фактично повторно розглянув заяву про заміну стягувача з урахуванням нововиявлених обставин, не маючи при цьому ані заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ані будь-яких документів, які надавалися заявником, ані ухвали, яку суд скасував.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подану адвокатом Панчохою О. С., оскільки останній діяв на підставі нотаріально завіреної довіреності як фізична особа, а не як адвокат на підставі договору про надання правової допомоги, з огляду на те, що апеляційний суд заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті не розглядав, а направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з порушенням цим судом норм процесуального права, як передбачено положеннями статті 379 ЦПК України. При цьому, вказані обставини можуть бути встановлені судом першої інстанції під час розгляду по суті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, є безпідставними з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) виклала правовий висновок, який є чинним, що ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 55 ЦПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

Крім того, слід звернути увагу на те, що такі доводи заявника ОСОБА_3 можуть бути вирішені лише під час перегляду в апеляційному порядку судового рішення суду першої інстанції після вирішення по суті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення боржників та/чи їх представника про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 09 серпня 2021 року, з огляду на таке.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться судом відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.

Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року та відкрито апеляційне провадження.

Матеріали справи містять довідку Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року № 13-04/104/21 про те, що кошторисні призначення для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв`язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

02 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвокат Панчоха О. С., повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 19), отримав копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 93).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2021 року справу призначено до розгляду на 09 серпня 2021 року.

Згідно з матеріалами справи про призначене судове засідання на 09 серпня 2021 року представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Панчоху О. С. повідомлено телефонограмою за номером телефону НОМЕР_1 .

У серпні 2021 року засобами електронного зв`язку на електронну адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Панчохи О. С. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09 серпня 2021 року (а. с. 99).

Доказів отримання ухвали про призначення судового засідання

на 09 серпня 2021 року боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Однак, відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були повідомлені належним чином про розгляд справи, призначений на 09 серпня 2021 року, оскільки про розгляд справи, призначений на вказану дату, був повідомлений їх представник - адвокат Панчоха О. С.

Неповідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку судом апеляційної інстанції про судове засідання 09 серпня 2021 року, з урахуванням інших обставин, не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду.

За правилами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неявка ОСОБА_1 в судове засідання 09 серпня 2021 року, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання через його представника, у якого було достатньо часу для надання всіх пояснень і доказів, які він вважав за доцільне надати суду, та добросовісно скористатись своїми процесуальними правами.

Крім того, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки, тому суд апеляційної інстанції не порушив зазначені норми права.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, наведені у касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 доводи про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування постанови Київського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 2-н-1599/09 немає.

На думку судової колегії постанова апеляційного суду, що переглядається,

є достатньо мотивованою.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового наказу

У грудні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення виконання судового наказу № 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва.

У задоволенні клопотання необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що Верховний Суд здійснив розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 по суті, а також судовий наказ № 2-н-1599/2009, виданий 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для вирішення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового наказу № 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового наказу № 2-н-1599/2009, виданого 28 жовтня 2009 року Деснянським районним судом міста Києва, відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк