№ 2-о-72/08 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-о-72/08

провадження № 61-15787св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні інвестиційній системи»,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- Дніпровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні інвестиційні системи» на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні інвестиційні системи» (далі - ТОВ «Регіональні інвестиційні системи»), про встановлення факту,

що має юридичне значення.

Обґрунтовуючи заяву, посилався на те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2002 року та додаткової угоди до цього договору від 19 листопада 2004 року ТОВ «Регіональні інвестиційні системи»

є орендарем земельної ділянки площею 0,1574 га на

АДРЕСА_1 . Зі згоди орендаря заявник побудував

на цій земельній ділянці споруди: будівлю побутового призначення площею

17,4 кв. м, будівлю складу площею 20,8 кв. м, сторожку площею 7,2 кв. м. Вказані споруди згідно з висновком експерта відповідають будівельним нормам. Визнання факту права власності на ці споруди має для заявника юридичне значення. Не визнання факту права власності на це будівництво перешкоджає проведенню оформлення будь-яких правовстановлюючих документів

на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня

2008 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт права власності ОСОБА_1 на споруди: будівлю побутового призначення літ. А-1 площею 17,4 кв. м, будівлю складу літ. Б площею 20,8 кв. м, сторожку літ. В площею 7,2 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,1574 га за адресою: АДРЕСА_1

без додаткових актів вводу в експлуатацію. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту набуття права власності, суд першої інстанції виходив

з того, що ОСОБА_1 є єдиним належним власником самовільно збудованих об`єктів нерухомості, до вказаного будівництва ніхто претензій не заявляє, прав інших осіб самовільна побудова вказаних об`єктів нерухомості не порушує,

а тому суд визнав за можливе встановити факт права власності на самочинно збудовані вищезазначені об`єкти нерухомості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року

та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ТОВ «Регіональні інвестиційні системи»,

про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву ОСОБА_1

без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення, та помилково розглянув спір про право в порядку окремого провадження без залучення заінтересованих осіб.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року,

ТОВ «Регіональні інвестиційні системи», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду

від 17 липня 2019 року скасувати й передати справу до апеляційного суду

для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що Дніпровській міській раді було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року, пропущений більше ніж на 10 років, без зазначення підстав такого поновлення.

Крім того, ТОВ «Регіональні інвестиційні системи» вказує, що відповідно

до частини другої статті 358 ЦПК України суд повинен був відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати й передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзивів на касаційні скарги ТОВ «Регіональні інвестиційні системи»

та ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-о-72/08

з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено

до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги подано до суду у серпні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено

порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній

до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін

до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» обмежені в часі права прокурора, органу державної влади

або органу місцевого самоврядування на подання апеляційних скарг на рішення суду шляхом встановлення однорічного строку з моменту оголошення рішення суду першої інстанції, протягом якого право на подання апеляційної скарги могло бути поновленим. Цей строк незалежно від підстав поважності його пропуску

не міг бути поновленим, він встановлювався як присічний.

Так, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України

2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, згідно з абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України

2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції поширювались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.

Виходячи з результатів системного аналізу вказаних норм процесуального права, передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом місцевого самоврядування), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ЦПК України з 15 грудня 2017 року,

є розгляд та вирішення питання поширення присічного річного строку

для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Такий правовий висновок за подібних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.

Тобто у цьому випадку на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

У той же час суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки Дніпровська міська рада не була залучена судом до участі у справі, представник міської ради не був присутнім під час проголошення судового рішення, то право

на оскарження судового рішення міська рада набула з того моменту, коли дізналась про існування рішенням Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 26 червня 2008 року, що і стало підставою для поновлення Дніпровській міській раді строку на апеляційне оскарження.

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня

2017 року) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи

або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Положення пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) є винятками із загального правила, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України. Тому у випадках, коли за правилами дії норми у часі не діє норма частини другої статті 358 ЦПК України, не діють і винятки з неї.

Оскільки Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу на судове рішення від 26 червня 2008 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України

2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у травні 2018 року, на таку скаргу не можуть бути поширені положення частини другої статті 358 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, й, відповідно, випадки, які як виняток передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)

і те, що річний строк, визначений для Дніпровської міської ради, як органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Такого ж висновку за подібних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження

№ 14-262цс19).

Отже, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади

про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року); одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, ураховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 і ТОВ «Регіональні інвестиційні системи» суд касаційної інстанції не змінює рішення

та не ухвалює нового, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні інвестиційні системи» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство

з обмеженою відповідальністю «Регіональні інвестиційній системи»,

про встановлення факту, що має юридичне значення, № 2-о-72/08 направити

на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун