Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 2-п-113/2006

провадження № 61-16159св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Березнегуватська селищна рада Березнегуватського району Миколаївської області,

особа, що звернулася із апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позивач вказувала, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 8,63 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія МК № 001320, зареєстрованого 14 травня 1996 року за № 554.

Звільнено Березнегуватську селищну раду Березнегуватського району Миколаївської області від сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року у вказаній справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки довідавшись про судове рішення суду першої інстанції 02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 тривалий час (протягом семи місяців) зволікала з отриманням його копії та поданням апеляційної скарги. Поважних причин, які перешкоджали б заявнику вчинити передбачені ЦПК України дії, у визначені цим Кодексом строки, ОСОБА_2 не наведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Березнегуватського районного суду Миколаївської області.

19 листопада 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25 листопада 2021 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Заявник зазначає, що рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року вона отримала лише 30 квітня 2020 року, а з апеляційною скаргою звернулася 20 травня 2020 року, тобто в межах тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду, що є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Відсутність у розпорядженні ОСОБА_2 повного тексту рішення позбавляло її можливості підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

За правилами частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (частина перша статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті З ЦПК України).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, стверджувала, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року вирішено питання про її права та інтереси.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Звертаючись 20 травня 2020 року засобами поштового зв`язку до апеляційного суду із апеляційною скаргою ОСОБА_2 , вказувала на те, що вона не брала участі у справі, повний текст рішення суду першої інстанції отримала лише 30 квітня 2020 року та просила поновити строк на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи відомо, що на запит адвоката Кордюка В. П., який діяв від імені ОСОБА_2 , від 17 квітня 2020 року Березнегуватський районний суд Миколаївської області листом від 22 квітня 2020 року № 2-П-113/06/1210/2020 направив йому копію рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року (а. с. 20, 28).

Інших доказів отримання ОСОБА_2 рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року матеріали справи не містять.

Оскільки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 20 травня 2020 року, при цьому відомо, що копію оскаржуваного судового рішення вона отримала після 22 квітня 2020 року, тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про порушення нею вимог статті 354 ЦПК України.

Вказівка в оскаржуваній ухвалі про те, що ОСОБА_2 було відомо про рішення суду першої інстанції 02 жовтня 2019 року не може бути підставою для відмови у поновленні пропущеного процесуального строку, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу не брала участі у справі в суді першої інстанції. Період з жовтня 2019 року (отримання відомостей від селищної ради) по квітень 2020 року (звернення адвоката в суд) не є надто тривалим та таким, що може свідчити про явну бездіяльність заявника. За відсутності у своєму розпорядженні копії рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 була позбавлена можливості підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу на рішення суду, яким, на думку заявника, порушені її права як спадкоємця ОСОБА_3 .

Питання щодо того, чи прийняла ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 та чи має заявник право на спадкове майно, може бути вирішене апеляційним судом лише після поновлення пропущеного процесуального строку та в межах відкритого апеляційного провадження.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, з підстав пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2006 року, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність поважних причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук