ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 2а-0770/3166/12

адміністративне провадження № К/9901/36625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник Головне управління ДФС у Закарпатській області)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року (Суддя: Луцович М.М.),

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року (Судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.),

у справі № 2а-0770/3166/12

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»

до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДФС у Закарпатській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - позивач, КП «Водоканал м. Ужгорода», підприємство) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та

скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0005101640/1835/15-02/03344326/5677 та №0005091640/1834/15-02/03344326/5676 (т. 1 а.с. 3-6).

Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач вказував на порушення контролюючим органом вимог статей 78 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які визначають підстави та порядок проведення податкових перевірок.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі (т. 2 а.с. 24-30, 64-68).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що на порушення вимог частини першої 72 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди попередніх інстанцій не врахували установлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 2а-0770/3074/12 обставини щодо правомірності призначення й проведення ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області перевірки КП «Водоканал м. Ужгорода», результати якої оформлені актом від 20 вересня 2012 року № 2384/15-2. Окрім того, відповідач вважав безпідставним урахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17.01.2015 року у справі № 21-425а14, оскільки вказаним судовим рішенням справу було направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції, а не вирішено спір по суті. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення та відмовити КП «Водоканал м. Ужгорода» в задоволенні позову (т. 2 а.с. 71-74).

В надісланих на адресу Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін У своїх доводах позивач посилався на те, що у ході розгляду справи № 2а-0770/3074/12 не було встановлено обставин щодо правомірності призначення й проведення перевірки підприємства, які б мали преюдиційний характер для справи, що переглядається. Натомість, під час розгляду справи № 2а-0770/3074/12 суди зосередили увагу на установленні обставин щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій підприємству. Додатково позивач зауважував, що правова позиція стосовно незаконності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі незаконної перевірки, висловлена й у інших постановах Верховного Суду України, зокрема від 10.09.2014 року у справі № 21-237а13 та від 24.09.2013 року у справі № 21-255а13 (т. 2 а.с. 86-90).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.09.2012 року КП «Водоканал м.Ужгорода» отримало засобами поштового зв`язку копію наказу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 11.09.2012 року № 807 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання» (а.с. 7).

Згідно з цим наказом вирішено провести документальну невиїзну перевірку підприємства щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість за рішенням ОДПС про розстрочення податкового боргу № 18 від 29.03.2012 року, рішення суду про розстрочення № 2а-1662/10 від 20.01.2012 року та декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року з 20.09.2012 року, тривалістю 1 день.

До наказу було долучено повідомлення від 11.09.2012 року № 4795/10/15-02, яким ДПІ у м. Ужгороді запрошувало платника податків 20 вересня 2012 року об 11 год. до приміщення податкової інспекції з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість (т.1 а.с. 8).

Надалі, КП «Водоканал м. Ужгорода» отримало примірник акта від 20.09.2012 року № 2384/15-02 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки», у висновках якого констатовано недотримання позивачем вимог пункту 203.2 статті 203 ПК України, а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість за квітень 2012 року, відповідно до рішення ОДПС про розстрочення податкового боргу №18 від 29.03.2012 року, рішення суду про розстрочення № 2а-1662/10 від 20.01.2012 року. До акта також долучено розрахунки штрафних санкцій на загальну суму 343' 552,01 грн (т.1 а.с.9-13).

15.10.2012 року КП «Водоканал м. Ужгорода» отримало податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0005101640/1835/15-02/03344326/5677 та №0005091640/1834/15-32/03344326/5676 на суми штрафних санкцій 24' 533,00 грн та 318' 999,01 грн відповідно, які були прийняті на підставі акта перевірки від 20.09.2012 року № 2384/15-02 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки». До податкових повідомлень-рішень додано розрахунки штрафних санкцій на вказані суми (т.1 а.с. 15, 17-18).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, КП «Водоканал м. Ужгорода» звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом порушено вимоги статей 78, 79 ПК України, якими визначено підстави та порядок проведення перевірок, оскільки в наказі від 11.09.2012 року №807 не зазначено, чи є перевірка плановою, чи позаплановою. Проведена відповідачем перевірка, на думку судів, вочевидь, не може бути плановою, оскільки не включена до плану-графіку проведення документальних планових перевірок. Ураховуючи, що перевірка була позаплановою, суди констатували відсутність підстав для її проведення, передбачених статтею 78 ПК України. Окрім того, судами враховано, що перевірка першого півріччя 2011 року вже була проведена податковим органом відповідно до наказу від 20.07.2011 року №1155.

Однак, колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Види, порядок та особливості проведення податкових перевірок унормовано Главою 8 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Кожен із перелічених видів контрольних заходів проводиться на підставі рішення керівника органу податкової служби, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77, пункт 78.4 статті 78, пункт 79.2 статті 79, пункт 80.2 статті 80 ПК України)

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз`яснення.

Так, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-0770/3074/12 за позовом КП «Водоканал м.Ужгорода» до ДПІ в м. Ужгороді про визнання протиправними дій щодо складання додатку до акта від 20.09.2012 року № 2384/15-2 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» розрахунку штрафних санкцій в частині нарахування штрафної санкції в розмірі, що перевищує 1 гривню, за кожне порушення податкового законодавства, здійснене в період до 30.06.2011 року, тобто в частині порушення вимог пункту 7 розділу 10 XX ПК України, та щодо нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 5' 425,00 грн із датою нарахування - 03.06.2011 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року адміністративний позов у справі № 2а-0770/3074/12 було задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року, прийнято у справі нове рішення, яким позов КП «Водоканал м.Ужгорода» частково: визнано незаконними дії ДПІ в м. Ужгороді Закарпатської області щодо нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 5' 425,00 грн із датою нарахування 03.06.2011 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З наведеного суди попередніх інстанцій зробили висновок, що дії податкового органу зі складання акта від 20.09.2012 року №2384/15-02, вже були предметом розгляду в адміністративній справі, рішення в якій набрало законної сили. Однак, установивши в ході розгляду цієї справи порушення відповідачем вимог статей 78, 79 ПК України під час призначення та проведення податкової перевірки підприємства, що мала місце 20.09.2012 року, суди констатували відсутність у податкового органу права розпочинати перевірку як таку та здійснювати оформлення її результатів, і, у підсумку, дійшли одностайного висновку про наявність правових підстав до скасування прийнятих за наслідками незаконної перевірки оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Поряд із тим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що предметом позову у справі № 2а-0770/3074/12 були не лише вимоги підприємства щодо нарахування штрафних санкцій, але й інші. Зокрема, в рамках справи № 2а-0770/3074/12 позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 11.09.2012 року № 807 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання» та визнати протиправними дії ДПІ у м. Ужгороді щодо проведення 20.09.2012 року документальної невиїзної перевірки КП «Водоканал м. Ужгорода», рішення про проведення якої оформлене наказом від 11.09.2012 року № 807, в частині порушення вимог статей 78, 79 ПК України (т.1 а.с.64-66).

Так, відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своєю чергою, згідно із частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Варто зауважити, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істинність вже встановлено у такому, що набрало законної сили, рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували усіх обставин, установлених в адміністративній справі № 2а-0770/3074/12, стосовно призначення й проведення перевірки податкової позивача 20.09.2012 року, й не відтворили їх у своїх рішеннях Натомість, суди навели лише власні судження щодо неправомірності наказу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 11.09.2012 року № 807 та дій останньої щодо проведення перевірки підприємства, і керувалися виключно ними при вирішенні спору.

Судові рішення у справі № 2а-0770/3074/12 мають безпосередній стосунок до тих питань, які є спірними в справі, що розглядається, що призвело до ситуації, за якої в одній об`єктивній дійсності співвіснують протилежні взаємовиключні за своєю природою судові рішення, що набрали законної сили.

Отже, колегія суддів визнає слушними доводи заявника касаційної скарги про те, що на порушення вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України судами попередніх інстанцій поверхнево досліджено докази у справі та не установлено усіх фактичних обставин, що входять до предмета доказування у справі.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу контролюючого органу в межах її доводів, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті розгляду справи передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки усім вагомим доводам сторін у справі. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи, тоді як за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступник Головне управління ДФС у Закарпатській області) задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 2а-0770/3166/12 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк