ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа № 2а-10757/12/2670

адміністративне провадження № К/9901/27909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Гімона М.М., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017 (суддя: Келеберда В.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 (судді: Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.)

у справі № 2а-10757/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач, ПАТ «Укргазвидобування») звернулося до суду з позовом до Гадяцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головного управління ДПС у Полтавській області, далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 № 0000271801.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваного рішення, оскільки рентна плата за нафту сплачена у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 касаційну скаргу ПАТ «Украгазвидобування» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій ВАСУ звернув увагу, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов`язань за жовтень-листопад 2008 року (які набули статусу податкового боргу 07.02.2010), виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, оскільки у даному випадку правовідносини виникли зі сплати податкових зобов`язань, що регулювалися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а новий закон не має зворотної дії в часі. Відтак, повноваження органу державної податкової служби за п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов`язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу.

Враховуючи викладене ВАСУ зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи був наявний станом на 01.02.2011 у позивача податковий борг по рентній платі за нафту та у якому розмірі, з огляду на неправомірне зарахування податковим органом сплачених позивачем у 2011 році поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача 07.02.2010 згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2010 у справі № 2а-14014/10/2670. Також, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи своєчасно позивач сплачував самостійно узгоджені згідно податкових розрахунків грошові зобов`язання по рентній платі за нафту за 2011 рік згідно поданих ним розрахунків, згідно договору про розстрочення грошових зобов`язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року, а також зважаючи на рішення ДПС України № 5 від 29.09.2011 про скасування розстрочених грошових зобов`язань, яким було скасоване рішення ДПА України від 29.04.2011 № 36 про розстрочення грошових зобов`язань. Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

При новому розгляді справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 № 0000271801.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що повноваження податкового органу за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України поширюються лише на ті платежі (податкові зобов`язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу, оскільки станом на 01.02.2011 в особовому рахунку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» обліковувалась переплата 876,00 грн., а суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов`язань за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, інші платежі сплачувались позивачем у строк визначений законодавством, отже податковим органом безпідставно застосовано положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку, що висновок податкового органу викладений в акті перевірки про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України є необґрунтованим, що вказує на протиправність прийнятого на підставі такого висновку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки вимогам абз. 2 п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, оскільки незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу, у зв`язку з чим, на підставі діючого законодавства України, частина вказаних у платіжних дорученнях коштів, що були призначені для погашення податкового зобов`язання за січень, травень, серпень, жовтень та листопад 2011 року, перерахована відповідачем в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів позивача, що, за переконанням скаржника, повністю відповідає вимогам п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України та призвело до несвоєчасного погашення податкового зобов`язання позивача.

У додаткових поясненнях віл 31.03.2021 (т. 3 а.с. 66-69) скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18, від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17, від 11.09.2018 у справі № 809/165/17, від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16, від 02.10.2018 у справі № 820/1824/17, в яких зазначено, що згідно з пункту 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, наголосивши на їх правильності. Позивач додав, що оскільки станом на 01.02.2011 в особовому кабінеті позивача обліковувалась переплата у розмірі 876,00 грн., а сума штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нарахована за затримку сплати податкових зобов`язань за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, в той же час, як інші платежі сплачувались позивачем у строк визначений законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та щодо яких судом першої інстанції зроблено вірний висновок про їх своєчасну сплату, з огляду на що податковим органом безпідставно застосовано положення п. 87.9 ст. 87 ПК України до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи був наявний станом на 01.02.2011 у позивача податковий борг по рентній платі за нафту та у якому розмірі, з огляду на неправомірне зарахування податковим органом сплачених позивачем у 2011 році поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача 07.02.2010 згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2010 у справі № 2а-14014/10/2670.

Касаційний суд також звернув увагу, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи своєчасно позивач сплачував самостійно узгоджені згідно податкових розрахунків грошові зобов`язання по рентній платі за нафту за 2011 рік згідно поданих ним розрахунків, згідно договору про розстрочення грошових зобов`язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року, а також зважаючи на рішення ДПС України № 5 від 29.09.2011 про скасування розстрочених грошових зобов`язань, яким було скасоване рішення ДПА України від 29.04.2011 № 36 про розстрочення грошових зобов`язань.

Відтак, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків ВАСУ, дійшли висновку про задоволення позовних вимог з тих підстав, що оскільки станом на 01.02.2011 в особовому рахунку ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» обліковувалась переплата 876,00 грн., а суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов`язань за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, інші платежі сплачувались позивачем у строк визначений законодавством, отже податковим органом безпідставно застосовано положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Судова колегія погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Гадяцькою МДПІ Полтавської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» по питанню своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов`язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами по Гадяцькому, Куличихинському, Тимофіївському, Валюхівському, Римарівському родовищах та по Підлісківській площі протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 по 14.01.2012, за результатами якої складений акт від 24.02.2012 № 20/15/30019775 (т. 1 а.с. 13-22), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті самостійно визначених грошових зобов`язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами, а саме: сума погашеної заборгованості із затримкою до 30 календарних днів становить 89176726,35 грн., сума погашеної заборгованості із затримкою більше 30 календарних днів становить 231297089,37 грн.

01.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271801 (т. 1 а.с. 23), яким, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 18333969,61 грн. зобов`язала ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз Україин» сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1764561,64 грн. за платежем: рентна плата за нафту, що видобувається в Україні.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме: до 01.01.2011) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час, за визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме до 01.01.2011), податковий борг - це податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01.01.2011) узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, з 01.01.2011).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Положеннями пункту 131.2 статті 131 ПК України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 825/1064/13-а (провадження № К/9901/1197/18), від 31.07.2018 у справі № 2а-177/12/2670 (провадження №К/9901/49061/18) та від 14.05.2019 у справі № 2а-6121/12/1370 (провадження К/9901/37866/18), в яких Суд зауважив, що суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що на момент виникнення податкових зобов`язань зі сплати з земельного податку у 2009, 2010 роках був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не давав податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті та втратив чинність з 01.01.2011, у зв`язку з прийняттям та набранням чинності Податковим кодексом України.

Також Верховний Суд зазначив, що органи державної податкової служби вправі застосовувати пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011, відповідно до статті 58 Конституції України, норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не розповсюджуються.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов`язань за жовтень-листопад 2008 року (які набули статусу податкового боргу 07.02.2010, тобто до прийняття Податкового кодексу України), виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, оскільки у даному випадку правовідносини виникли зі сплати податкових зобов`язань, що регулювалися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а новий закон не має зворотної дії в часі.

Тоді як повноваження органу державної податкової служби за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов`язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами саме ПК України, тобто після 01.01.2011.

В контексті наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що також підтверджується матеріалами справи, зокрема, обліковою карткою платника податків, що станом на 01.02.2011 в особовому рахунку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» обліковувалась переплата у розмірі 876,00 грн. (т. 2 а.с. 154-167).

Водночас, 01.02.2011 по картці особового рахунку позивача було нараховано штрафну санкцію у сумі 334416,14 грн. відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2010 у справі № 2а-14014/10/2670 (яка надійшла до податкового органу 26.01.2011 вх. № 37/10), оскільки нараховані суми податкових зобов`язань були узгоджені в судовому порядку на підставі підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов`язань по рентній платі за нафту за звітний період: жовтень та листопад 2008 року відповідно до податкових повідомлень-рішень форми «Ш» № 0000261801/0, № 0000271801/0 від 09.04.2010, № 0000261801/1, № 0000271801/1 від 07.05.2010, № 0000261801/2, № 0000271801/2 від 14.07.2010, № 0000261801/3, № 0000271801/3 від 23.09.2010, які сформовані відповідно до акту невиїзної документальної перевірки № 61/15/30019775 від 31.03.2010.

Згідно поданих ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» податкових розрахунків з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки (т. 1 а.с. 15-18), позивач самостійно визначив узгоджені податкові зобов`язання по рентній платі за нафту, а саме: за січень 2011 року у розмірі 5492656,05 грн., за лютий 2011 року у розмірі 5784062,31 грн., за березень 2011 року у розмірі 7881355,55 грн., за травень 2011 року у розмірі 7361277,24 грн., за червень 2011 року у розмірі 8353468,61 грн., за липень 2011 року у розмірі 10292189,48 грн., за серпень 2011 року у розмірі 10590885,99 грн., за вересень 2011 року у розмірі 10435590,87 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 9338409,18 грн., за листопад 2011 року у розмірі 9965781,02 грн.

30.04.2011 між ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та відповідачем укладений договір про розстрочення грошових зобов`язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року на суму 7881355,55 грн. по визначених у договорі термінах сплати.

Згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки, позивач сплачував самостійно узгоджені податкові зобов`язання по рентній платі.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що у зв`язку з тим, що станом на 03.03.2011 у ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» почав обліковуватись податковий боргу у розмірі 335749,72 грн., усі сплачені позивачем платежі в рахунок погашення самостійно узгоджених поточних грошових зобов`язань в порядку черговості зараховувались в рахунок погашення нарахованої пені та на погашення податкового боргу, а решта - в рахунок погашення нарахованих поточних зобов`язань та розстрочених грошових зобов`язань (починаючи з 25.05.2011).

Суди також вірно зауважили, що 29.09.2011 ДПС України було прийняте рішення № 5 про скасування розстрочених грошових зобов`язань, яким скасоване рішення ДПА України від 29.04.2011 № 36 про розстрочення грошових зобов`язань, в результаті чого 13.10.2011 нараховано частки розстрочок 2955507,00 грн. та відсотки за користування розстрочкою у сумі 43174,69 грн.

В той же час, зважаючи на те, що повноваження податкового органу за пунктом 87.9 статті 87 ПК України поширюються лише на ті платежі (податкові зобов`язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу, оскільки станом на 01.02.2011 в особовому рахунку ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» обліковувалась переплата у розмірі 876,00 грн., а суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов`язань за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, інші платежі сплачувались позивачем у строк визначений законодавством, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом безпідставно застосовано положення пункту 87.9 статті 87 ПК України до спірних правовідносин, що є наслідком протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення та правильності його скасування.

Доводи податкового органу відносно того, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки вимогам абз. 2 п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, оскільки незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки, як вже неодноразово було зазначено вище, повноваження органу державної податкової служби за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов`язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами саме ПК України, тобто після 01.01.2011, тоді як податковий борг у розмірі 335749,72 грн., нарахований за затримку сплати податкових зобов`язань по рентній платі за нафту за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, який виник у позивача 07.12.2010 згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-14014/10/2670, тобто у період дії Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відносно посилання скаржника у додаткових поясненнях на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18, від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17, від 11.09.2018 у справі № 809/165/17, від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16, від 02.10.2018 у справі № 820/1824/17, Суд вважає безпідставними, оскільки у зазначених постановах правовідносини між платником податків та податковим органом виникли після 01.01.2011, тобто вже в період дії Податкового кодексу України, тоді як у даній справі заборгованість виникла за період жовтень та листопад 2008 року, відносини щодо якої регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі № 2а-10757/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді М.М. Гімон

В.В. Хохуляк