ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа №2а-13/10/2270/15

касаційне провадження №К/9901/6260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Хмельницької митниці ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року

в адміністративній справі № 2а-13/10/2270/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Укртехпостач»

до Хмельницької митниці ДФС,

Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області ДПС,

про стягнення помилково сплаченого податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Укртехпостач» (далі - ТОВ «ВТК «Укртехпостач»; позивач; декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці ДФС (далі - Хмельницька митниця ДФС; заявник; митний орган) та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України помилково сплачений податок на додану вартість у розмірі 703811,00 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2010 року, яку ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року залишено без змін, позов задовольнив.

20 вересня 2016 року Хмельницька митниця ДФС звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі № 2а-13/10/2270/15 з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

У заяві митний орган просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2012 року, від 14 липня 2016 року та від 21 липня 2016 року (справи № К/9991/33537/12, № К/800/22884/14, № К/800/62447/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права митний орган додав копії постанов Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року, від 11 листопада 2014 року, від 25 листопада 2014 року, від 09 грудня 2014 року та від 02 червня 2015 року (справи № 21-29а14, № 21-358а14, № 21-207а14, № 21-205а14, № 21-498а15 відповідно).

Ухвалою Верховного Суду України від 06 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

19 січня 2018 року справа надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 21 листопада 2007 року між ТОВ «ВТК «Укртехпостач» та нерезидентом «MARR SUGAR MOLDOVA» (Республіка Молдова) укладено зовнішньоекономічний контракт № 6-М, за умовами якого позивач зобов`язався виконати роботи зі збирання цукрового буряку комбайнами марки Holmer Terrf Doss T3 на площі 300 га. На виконання умов вказаного контракту ТОВ «ВТК «Укртехпостач» вивезено бурякозбиральні комбайни у кількості дві одиниці на митну територію Молдови. Митне оформлення комбайнів під час їх вивезення за межі митної території України здійснено в режимі «тимчасове вивезення». При поверненні цих комбайнів на митну територію України в січні 2008 року декларантом помилково сплачено податок на додану вартість у розмірі 703811,00 грн, що стало підставою для звернення до митного органу із заявою про повернення помилково сплаченої суми, в задоволенні якої відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з думкою якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що операція зі зворотного ввезення ТОВ «ВТК «Укртехпостач» комбайнів після виконання умов контракту від 21 листопада 2007 року № 6-М звільнена від оподаткування. Таким чином, встановивши вид діяльності позивача - надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; оренда сільськогосподарських машин та устаткування, факт надання декларантом послуг у межах контракту від 21 листопада 2007 року № 6-М, належність бурякозбиральних комбайнів позивачу на праві власності, яке не змінювалося, вивезення і ввезення комбайнів через митну територію України та фактичну сплату податку на додану вартість у розмірі 703811,00 грн під час зворотного ввезення вказаних транспортних засобів, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ВТК «Укртехпостач».

У наданих на підтвердження неоднакового правозастосування рішеннях Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року та від 21 липня 2016 року (справи № К/800/22884/14 та № К/800/62447/14 відповідно), а також у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15 предметом судового контролю була, зокрема, правомірність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2012 року у справі № К/9991/33537/12 підставою для відмови в задоволенні позову послугувала самостійна відмова декларанта від використання податкової пільги.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про подібність правовідносин, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду відповідних спорів.

В той же час, у постановах від 15 квітня 2014 року, від 11 листопада 2014 року, від 25 листопада 2014 року, від 09 грудня 2014 року (справи № 21-29а14, № 21-358а14, № 21-207а14, № 21-205а14 відповідно) Верховний Суд України визнав безпідставними позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру/помилково сплачених податку на додану вартість і митних платежів.

Вирішуючи питання про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Верховний Суд виходить із такого.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України, визначена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 618).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 611/147), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком № 611/147.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 611/147 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 611/147 на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п`яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, за Порядком № 611/147 повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд першої інстанції, на що не звернули уваги суди апеляційної та касаційної інстанцій, неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВТК «Укртехпостач» помилково сплаченого податку на додану вартість у розмірі 703811,00 грн. слід змінити, зобов`язавши митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу відповідної суми помилково сплаченого податку на додану вартість і подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства України у Хмельницькій області.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) та статтями 241 242 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII), суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Хмельницької митниці ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі № 2а-13/10/2270/15 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язати Хмельницьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Укртехпостач» помилково сплаченого податку на додану вартість у розмірі 703811,00 грн і подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства України у Хмельницькій області».

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р.Ф. Ханова