ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2а-1670/7079/11
адміністративне провадження № К/9901/31471/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, за участю Прокурора Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року (суддя Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (судді: Бенедик А.П. (головуючий), Донець Л.О., Мельнікова Л.В.) у справі № 2а-1670/7079/11.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство «Бурова компанія «Букрос» (далі - позивач, ПАТ «БК«Букрос») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області), за участю Прокурора Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2011 року за № 0000442301/0, № 0000652306, № 0000571702/0 та від 6 червня 2011 року № 0001262301.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року за № 0000442301/0, № 0000652306, № 0000571702/0 та від 6 червня 2011 року № 0001262301 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини. Крім того, позивач зазначив, що в ході перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачеві були надані всі документи, які свідчать про дотримання ПАТ «БК «Букрос» вимог пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні; документи, складені на підтвердження видачі коштів підзвітній особі ОСОБА_1 в перевіреному періоді, оформлені належним чином. Позивач зазначив про відсутність в оборотно-сальдових відомостях станом на дату проведення перевірки кредиторської заборгованості за відображеними в акті підприємствами, що пов`язано зі спливом відповідного строку позовної давності, а обставини, викладені в акті перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року, не відповідають дійсності. Крім того, вказував на безпідставність застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України. Позивач зазначив, що включення до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми у розмірі 186 060,36 грн, витраченої на відрядження голови правління ПАТ «БК «Букрос» ОСОБА_1 , що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149 086,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149 086,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог. Щодо решти заявлених позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виявлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та не були спростовані позивачем належними та достатніми доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «БК «Букрос» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «БК «Букрос» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період із 27 грудня 2010 року по 22 лютого 2011 року співробітниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками якої складено акт № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року.
Під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4 271 296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1 142 459,00 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2010 року в сумі 1 062 153,00 грн, півріччя 2010 року в сумі 1 071 305,00 грн, в тому числі - 9152,00 грн, ІІІ квартал 2010 року в сумі 1 142 459,00 грн, в т.ч. з квартал 2010 року - 71 154,00 грн; пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон щодо проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 197 828,36 грн; підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 28 400,22 грн, в тому числі, за період 2009 року - 5514,46 грн, 2010 року - 22 885,76 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, 15 березня 2011 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000652306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, у розмірі 197 828,36 грн; № 0000442301/0 про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 428 073,75 грн, в тому числі, за основним платежем - 1 142 459,00 грн, за штрафними санкціями - 285 614,75 грн; № 0000571702/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 35 500,28 грн, в тому числі, за основним платежем - 28 400,22 грн, за штрафними санкціями - 7100,06 грн.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої скарги залишені без задоволення. Також, за результатами адміністративного оскарження, у зв`язку з виявленням арифметичної помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34 338,00 грн (І квартал 2010 року), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262301 від 06 червня 2011 року про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями - 2146,13 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі № 2а-1670/7079/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року у справі, що розглядається, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що під час надання правової оцінки спірним податковим повідомленням-рішенням судами попередніх інстанцій не було перевірено факт додержання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, в частині забезпечення достовірності, повноти інформації, відповідності приписам чинного законодавства звітних підтвердних документів, відомості яких вплинули на формування витрат підприємства та визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету, в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи звертався представник контролюючого органу до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою у відповідності до положень підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не надали належної оцінки поданим позивачем доказам, а також не встановили, чи були дотримані позивачем вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо нарахування та утримання з виплачених позивачем доходів податку з доходів фізичних осіб (щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ). Також суд касаційної інстанції зазначив, що судам належить перевірити правомірність адміністративно-господарських санкцій, застосованих контролюючим органом з врахуванням положень статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення суб`єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності; надаючи правову оцінку формуванню валових витрат позивача, суду належить перевірити обставини щодо дотримання позивачем встановленого порядку підтвердження витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ПАТ «БК «Букрос» або є членами керівних органів платника податку; при визначенні валових витрат позивача у спірних податкових періодах належить перевірити договори, первинні бухгалтерські документи та встановити, чи набула заборгованість позивача перед ТОВ «Валком ЛТД» (330 155,33 грн), ТОВ «Букрос-ГЕО» (120 584,32 грн), ТОВ Фірма «Венданта ЛТД» (784 767,05 грн), ПП «Гарант плюс» (1 681 100,00 грн), ТОВ «Полюс» (127 000,00 грн), ТОВ «Донметсплав» (1 414 355,50 грн), ТОВ «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» (46 438,07 грн), ТОВ «Тритон ЛТД» (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,00 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП «Санабель ЕКС» (1 332 363,12 грн), Підприємством «АОММ Компані» (600 778,00 грн) статусу кредиторської. При цьому необхідно визначити коло кредиторів, визнаних у порядку, передбаченому законом, а також частину кредиторських вимог позивача, визнану на підставі ухвал господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 про визнання ПАТ «БК «Букрос» банкрутом; при вирішенні справи судам необхідно надати правову оцінку доводам контролюючого органу про необхідність врахування та відображення в бухгалтерському обліку позивача висновків акта перевірки від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/00143136 за умови неприйняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток; перевірити, чи належним чином позивач виконував обов`язки податкового агента зі сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу приватним нотаріусам за вчинення ними нотаріальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено щодо підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року, наступне. Так, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, а саме: проведення готівкових розрахунків на загальну суму 197828,36 грн без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до авансових звітів додані документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідком перевірки перевіряючими контролюючого органу встановлено, ВКО юридичній особі 23 липня 2009 року видано під звіт 10 000,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа); ОСОБА_3 17 грудня 2009 року видано під звіт 785,00 грн, 24 грудня 2009 року - 400,00 грн та 8 січня 2010 року - 455,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів); ОСОБА_6 23 грудня 2009 року видано 110,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів), ОСОБА_7 28 липня 2010 року видано 18,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа).
Суди попередніх інстанцій зазначили, що на виконання приписів статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, пунктом 3.2 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний у вказаному Положенні до відсутності розрахункового документа.
Судами встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи товарних чеків магазину « Автозапчастини » б/н від 24.12.2009 на суму 400,00 грн та від 08.01.2010 на суму 455,00 грн, вони не містять обов`язкових реквізитів продавця, а тому не можуть бути прийняті в якості платіжних документів, що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів. Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано відповідного платіжного документу, який би підтверджував сплату готівкових коштів підзвітними особами.
Щодо посилань позивача на дотримання ПАТ «БК «Букрос» вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, в частині видачі підзвітній особі ОСОБА_1 коштів на відрядження в загальному розмірі 186 060,36 грн, судами встановлено та зазначено наступне. Так, позивачем на підтвердження відсутності факту порушення вимог діючого законодавства було надано та долучено до матеріалів справи документи, зокрема: посвідчення про відрядження від 5 жовтня 2009 року, від 24 грудня 2009 року, звіти про відрядження № 1550 від 3 листопада 2009 року, № 430 від 5 лютого 2010 року, електронний квиток від 26 грудня 2009 року, квитанції, чеки, квиток, квитанції, електронний квиток, чеки, квитанція про сплату штрафу за зміну дати вилиту, електронний квиток, ксерокопію закордонного паспорту ОСОБА_1 , протокол засідання спостережної ради ПАТ БК «Букрос» № 12/09 від 27 серпня 2009 року, запрошення на подання заявок для участі у тендері, наказ про продовження відрядження, розрахунок добових по звіту, квитки на поїзд на 3 лютого 2010 року за маршрутом Київ-Полтава.
Надаючи правову оцінку вказаним документам, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не було надано, зокрема, документів, які посвідчують проїзд ОСОБА_1 за маршрутом м. Полтава - м. Київ та у зворотному напрямку після перельоту з Іраку, що вказує на неповноту інформації щодо правильності виплати добових за перебування у відрядженні на території України. Згідно посвідчення про відрядження від 24 грудня 2009 року, датою початку відрядження ОСОБА_1 до Іраку вказано 25 грудня 2009 року, проте, виліт з м. Бориспіль до Іраку згідно з авіаквитком здійснено лише 28 грудня 2009 року. Датою ж зворотного прибуття до м. Києва є 2 лютого 2010 року, при цьому, надані суду документи свідчать про те, що відрядження закінчено 5 лютого 2010 року. Проте, у проїзному документі № 429184 на проїзд за маршрутом Київ - Полтава зазначено дату прибуття до м. Полтави 3 лютого 2010 року. Таким чином, надані позивачем на підтвердження факту відсутності порушень вимог діючого законодавства первинні документи містять невідповідності та неточності, що у свою чергу ставить під сумнів їх достовірність.
Крім того, позивачем не надано всіх документів, які зазначені у звітах про відрядження, а саме: у звіті № 430 - документи під порядковими номерами 2, 6, 9 11, у звіті № 1550 - документи під порядковими номерами 1, 2, 5, а замість них надані інші. При цьому, перелік та зміст наданих документів містять розбіжності з даними звітів. Так, на підставі квитка за порядковим номером 10 у звіті № 430 ОСОБА_1 виплачено 288,88 грн, однак, вартість цього квитка становить 144,44 грн; на підставі квитка за порядковим номером 7 у звіті № 1550 видано 8834,20 грн, однак, його вартість складає 8673,20 грн. Також, у документах, які оформлені як переклад документів, долучених до звітів про відрядження, не зазначено дати видачі чеків та квитанцій, що вказує на їх неналежне оформлення. Станом на дату проведення перевірки та процедури адміністративного оскарження, контролюючому органу не було надано перекладу підтверджуючих документів на українську мову, а деякі з долучених до справи документів залишились не перекладеними з арабської мови і на дату розгляду справи судом. Надання ревізору деяких документів, оформлених іноземною мовою, пояснювалось невиконанням контролюючим органом приписів підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким за запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою. Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник контролюючого органу в ході проведення перевірки не звертався до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, складених іноземною мовою, однак такі обставини не звільняють платника податків від обов`язку забезпечити переклад підтверджуючих витрати підзвітної особи документів на державну мову з метою використання останніх для формування показників бухгалтерського обліку. Враховуючи зазначене, висновки контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 є обґрунтованими. Таким чином, податкове-повідомлення рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу податку з доходів найманих працівників, слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем, зокрема, вимог підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а саме: не утримано 169,50 грн податку з доходів, сплачених приватним нотаріусам Гофман Е.Л., Башинській Т.В. ; Філімоновій В.М. Новіковій Н.І. ; не утримано 34,80 грн податку з доходів, отриманих як додаткове благо ОСОБА_8 ; не утримано 265,20 грн податку з доходів фізичних осіб із сум, відшкодованих працівникам згідно з авансовими звітами, не підтверджених належним чином оформленими документами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ). Позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час її апеляційного розгляду не було надано судам доказів утримання з вищевказаних осіб податку на доходи фізичних осіб. Крім того, під час перевірки були виявлені порушення позивачем вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині неутримання 27 930,72 грн податку з доходів фізичних осіб із сум видатків на відрядження голови правління підприємства, які безпідставно віднесені до валових витрат підприємства. Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також того, що на час судового розгляду справи встановлено факт відсутності у позивача належним чином оформлених документів, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат видатків на відрядження голови правління ОСОБА_1 , і відповідно, правильність донарахування відповідачем 27 930,72 грн податку з доходів фізичних осіб, суди дійшли висновку про законність та обґрунтованість податкового-повідомлення рішення № 0000571702/0 від 15 березня 2011 року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств слугували виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення підприємством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4 271 296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1 142 459,00 грн. Під час адміністративного оскарження контролюючим органом виявлено помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34 338,00 грн (І квартал 2010 року), що зумовило донарахування зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями 2146,13 грн. Висновки вказаного акта перевірки ґрунтуються на встановлених під час перевірки наступних порушень: позивачем у рядку 02 «Коригування валових доходів» декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у загальному розмірі 8 569 996,00 грн по ТОВ «Валком ЛТД» (330 155,33 грн), ТОВ «Букрос-ГЕО» (120 584,32 грн), ТОВ Фірма «Венданта ЛТД» (784 767,05 грн), ПП «Гарант плюс» (1 681 100,00 грн), «Полюс» (127 000,00 грн), ТОВ «Донметсплав» (14 355,50 грн), ТОВ «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» (46 438,07 грн), ТОВ «Тритон ЛТД» (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП «Санабель ЕКС» (1 332 363,12 грн), Підприємством «АОММ Компані» (600 778,00 грн); у ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року ПАТ «БК «Букрос» включено до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму в розмірі 186 205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_1 за відсутності підтверджуючих документів (документи надані на арабській мові без перекладу) та доказів зв`язку такого відрядження з основною діяльністю цього платника податку (зовнішньоекономічні договори (контракти) з Іраком за період перевірки не надані); позивачем не відображено в податковій звітності за І квартал 2009 року - ІІІ квартал 2010 року висновків попередньої перевірки, які викладені в акті від 22 квітня 2009 № 884/23-8/00143136 про результати невиїзної документальної перевірки ПАТ «БК «Букрос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, де платнику визначено завищення від`ємного значення у розмірі 596 344,00 грн (декларація в цілому за 2008 рік).
Щодо виявленого контролюючим органом порушення позивачем в частині невідображення ним у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року простроченої кредиторської заборгованості в сумі 8 569 996,00 грн, суди зазначили та встановили наступне. Так, під час судового розгляду справи встановлено, що в порушення вимог вказаних положень чинного законодавства, позивачем у рядку 02 «Коригування валових доходів» декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у загальному розмірі 8 569 996,00 грн по ТОВ «Валком ЛТД» (330 155,33 грн), ТОВ «Букрос-ГЕО» (120 584,32 грн), ТОВ Фірма «Венданта ЛТД» (784 767,05 грн), ПП «Гарант плюс» (1 681 100,00 грн), «Полюс» (127 000,00 грн), ТОВ «Донметсплав» (14 355,50 грн), ТОВ «Торговий дім «Полтаванафтопродукт» (46 438,07 грн), ТОВ «Тритон ЛТД» (27 085,00 грн), ФОП ОСОБА_5 (12 382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3 490 381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП «Санабель ЕКС» (1 332 363,12 грн), Підприємством «АОММ Компані» (600 778,00 грн). Суди (з урахуванням положень статей 256 257 Цивільного кодексу України) зазначили, що за відсутності факту стягнення заборгованості за товари (роботи/ послуги) до кінця строку позовної давності, така набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення строку для судового стягнення коштів за отримані ТМЦ. Позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду не було надано судам попередніх інстанцій доказів на підтвердження обґрунтованості формування кредиторської заборгованості, як і доказів підтвердження звернення до суду з метою стягнення існуючої кредиторської заборгованості з контрагентів, що свідчить про відсутність вжиття платником податків відповідних заходів на погашення кредиторської заборгованості. Також, позивачем не надано первинних документів на підтвердження дати виникнення та розміру кредиторської заборгованості кожного з контрагентів, що унеможливлює встановлення судами часу набуття такою заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги. Крім того, позивачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу причин невключення кредиторської заборгованості до податкових декларацій з податку на прибуток упродовж 2005-2010 років. Щодо розгляду справи про банкрутство ПАТ «БК «Букрос» та визнання частини кредиторських вимог, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 частково визнано грошові вимоги ТОВ «Букрос-ГЕО» в сумі 112 806,07 грн, ТОВ «Венданта ЛТД» на суму 792 031,00 грн, при цьому частина вимог кредиторів («АОММ Компані» та ТОВ «ТВК Крайт») заявлена після закінчення 30-денного строку для їх подання, а тому не розглядалась судом; вимоги ПП «Санабель ЕКС» не підлягали розгляду, оскільки підприємство припинило діяльність, як юридична особа; у визнанні вимог Корпорації Канія інвестментс відмовлено. Таким чином, відмова суду у визнанні кредиторських вимог не пов`язана з відсутністю господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, встановлені господарським судом обставини не спростовують факту отримання доходу позивачем від здійснення господарських операцій з «Букрос-ГЕО», ТОВ Фірма «Венданта ЛТД», Корпорація Канія інвестментс лімітед, ПП «Санабель ЕКС», Підприємством «АОММ Компані». Крім того, господарським судом у межах розгляду справи про банкрутство не досліджувались господарські операції із Роде-експлтрейш Техно, ТОВ «Валком ЛТД», ТОВ ПП «Гарант плюс», «Полюс», ТОВ «Донметсплав», ТОВ «Торговий дім «Полтаванафтопродукт», ТОВ «Тритон ЛТД», ФОП ОСОБА_5 , а тому не знайшли свого відображення у вказаному рішенні господарського суду Полтавської області.
Щодо висновків контролюючого органу викладених у акті перевірки про безпідставне включення позивачем у ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму у розмірі 186 205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_1 , судами зазначено наступне. Так, під час розгляду справи судами були встановлені обставини щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість віднесення позивачем 186 205,00 грн до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, І квартал 2010 року та дотримання позивачем положень п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Таким чином, вказані витрати є такими, що не підтверджені документально. Суди також зазначили про ненадання позивачем доказів зв`язку відрядження голови правління ОСОБА_1 до Іраку з господарською діяльністю ПАТ «БК «Букрос» (документів про участь у переговорах, конференціях; про відкриття філій та їх функціонування; копій договорів), тоді як аналіз підтверджуючих документів, наданих вказаною підзвітною особою на підтвердження своїх витрат під час перебування у відрядженні, свідчить, що кошти підприємства витрачались ОСОБА_1 переважно на придбання комплектуючих до комп`ютерної техніки (картриджі), що не становило мети відрядження вказаної особи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та положень статті 250 Господарського кодексу України щодо порушення контролюючим органом строків застосування штрафних санкцій, а також того, що витрати на відрядження, зокрема, голови правління підтверджені документально, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
8. Відповідач та Прокуратура Полтавської області надіслали заперечення на касаційну скаргу, в яких вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Частини перша та друга статті 250.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
11. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року:
11.1. Пункт 2.
У Господарському кодексі України статтю 250 доповнити частиною другою такого змісту: "2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".
12. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):
12.1. Підпункт 1.22.1 пункту 1.22, пункт 1.25 статті 1.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.
12.2. Пункт 4.1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
12.3. Пункт 5.1 статті 5.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
12.4. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
12.5. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.
Не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов`язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов`язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
12.6. Підпункт 5.4.8 пункту 5.4 статті 5.
Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов`язаних з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов`язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.
Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв`язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від`їзду та приїзду.
Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби): здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України; виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України; використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіального моря (вод) України.
Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.
За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв`язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом другим цього підпункту для інших відряджених осіб. Власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.
13. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):
13.1. Пункт 1.15 статті 1.
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
13.2. Підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув`язненими.
Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім`ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об`єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов`язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об`єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.
Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
13.3. Підпункти 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
13.4. Пункт 19.2 статті 19.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
14. Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»:
14.1. Стаття 1.
Установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
15. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637:
15.1. Пункти 3.1, 3.2.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
15.2. Пункти 7.39, 7.41.
Під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.
Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.
16. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614:
16.1. Пункт 2.1.
Установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
16.2. Пункт 3.2.
Касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.
17. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59:
17.1. Пункт 1.12.
Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв`язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
17.2. Пункт 1.15.
Після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
У межах строків, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження, керівник підприємства (у разі відсутності -його заступник) зобов`язаний прийняти рішення щодо затвердження цього звіту.
Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або
зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку.
Разом із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком). У разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, до звіту також додаються завірені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника, відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження (у разі відрядження до країн, з якими встановлено візовий режим).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі, додаткових поясненнях та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
20. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення (в частині задоволених позовних вимог) від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149 086,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тоді як податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року за № 0000652306, № 0000571702/0 та від 6 червня 2011 року № 0001262301 були прийняті контролюючим органом у межах повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, що не було спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
21. Колегія суддів щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав недотримання відповідачем положень статті 250 Господарського кодексу України, а саме: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, з врахуванням якої контролюючий орган діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідач вийшов за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначає наступне. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала законної сили з 1 січня 2011 року. Відповідно до частини другої статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України, положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на нарахування штрафних санкцій на вказані порушення платником податків не розповсюджуються.
У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що на дату проведення перевірки, контролюючому органу позивачем не було надано перекладу підтверджуючих документів (витрат підзвітної особи) на українську мову, а окремі документи залишились також не перекладеними з арабської мови на дату розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції, тобто позивачем не було забезпечено переклад підтверджуючих витрат підзвітної особи документів на державну мову з метою використання таких для формування показників бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій встановлено факт відсутності у позивача належним чином оформлених документів, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат видатків на відрядження голови правління ОСОБА_1 , що не було спростовано позивачем. Так, під час розгляду справи судами були встановлені обставини щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість віднесення позивачем 186 205,00 грн до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, І квартал 2010 року та дотримання позивачем положень п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто, вказані витрати є такими, що не підтверджені документально (позивачем не було надано належних, достатніх та допустимих доказів зв`язку відрядження голови правління ОСОБА_1 до Іраку з господарською діяльністю ПАТ «БК «Букрос», зокрема, документів про участь у переговорах, конференціях, про відкриття філій та їх функціонування, копій договорів тощо, тоді як аналіз наданих вказаною підзвітною особою документів на підтвердження своїх витрат під час перебування у відрядженні, свідчить, що кошти витрачались на придбання товарів, що не становили мети відрядження вказаної особи).
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції щодо посилань позивача на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 встановлено (та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами), що вказаним рішенням господарського суду частково визнано грошові вимоги ТОВ «Букрос-ГЕО» в сумі 112 806,07 грн, ТОВ «Венданта ЛТД» на суму 792 031,00 грн, при цьому частина вимог кредиторів («АОММ Компані» та ТОВ «ТВК Крайт») заявлена після закінчення 30-денного строку для їх подання, а тому не розглядалась судом, вимоги ПП «Санабель ЕКС» не підлягали розгляду, оскільки підприємство припинило діяльність, як юридична особа, а у визнанні вимог Корпорації Канія інвестментс відмовлено. Відмова суду у визнанні кредиторських вимог не пов`язана з відсутністю господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, встановлені господарським судом обставини не спростовують факту отримання доходу позивачем від здійснення господарських операцій з «Букрос-ГЕО», ТОВ Фірма «Венданта ЛТД», Корпорація Канія інвестментс лімітед, ПП «Санабель ЕКС», Підприємством «АОММ Компані». Крім того, господарським судом у межах розгляду справи про банкрутство не досліджувались господарські операції із Роде-експлтрейш Техно, ТОВ «Валком ЛТД», ТОВ ПП «Гарант плюс», «Полюс», ТОВ «Донметсплав», ТОВ «Торговий дім «Полтаванафтопродукт», ТОВ «Тритон ЛТД», ФОП ОСОБА_5 , а тому не знайшли свого відображення у вказаному рішенні господарського суду Полтавської області.
Колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі не наведено обґрунтувань, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, тоді як позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.
Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові, в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року слід залишити без задоволення.
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 2а-1670/7079/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова