№ 300/1668/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 300/1668/19

адміністративне провадження № К/9901/11772/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 300/1668/19

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі структурного підрозділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про знесення самочинної збудованої господарської будівлі та веранди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Скільського І.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Старунського Д.М., суддів: Качмара В.Я., Кушнерика М.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі структурного підрозділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - ДАБІ України, позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило:

- знести самочинно збудовану господарську будівлю та веранду, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі звернення громадянки ОСОБА_2 щодо законності виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 проведено перевірку та встановлено факт недотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час реконструкції житлового будинку за вказаною адресою, а саме зблоковано господарську будівлю та веранду з фасадної сторони житлового будинку без дозвільних документів, чим забудовником порушено пункт перший частини сьомої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва та не вжиття ним заходів з метою усунення зазначених у приписі порушень, позивач вважає законною вимогу про знесення спірних прибудов до житлового будинку.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов - задоволено повністю.

Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити знесення самовільно здійсненого будівництва господарської будівлі та веранди по АДРЕСА_1 з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цього будівництва за рахунок ОСОБА_1 .

4. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач правомірно заявив позовні вимоги, оскільки ОСОБА_1 в установлений термін добровільно не виконав вимоги, встановлені в приписі від 29 листопада 2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 27 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач вважає, що його протиправно двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення містобудівного законодавства, шляхом накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафів та зобов`язання знести споруду. Відповідач наполягає, що будівельні роботи були здійснені у відповідності до Будівельного паспорту, а правопорушення є незначним та не впливає на права інших осіб.

ОСОБА_1 зазначив, що судами попередніх інстанцій при прийняті рішень не враховано висновки Верховного Суду України, зроблені у постанові від 06 вересня по справі № 6-1721цс16, та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 458/1173/14-ц щодо застосування частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України, а саме, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Желєзний І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

17 липня 2020 року до Верховного Суду надійшли заперечення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. ОСОБА_2 наполягає, що виконання відповідачем будівельних робіт з відхиленням від отриманого ним будівельного паспорта, без дозвільних документів та з порушенням норм ДБН 360-92, прямо порушують її право власності на майно, як суміжного землекористувача та співвласника будинковолодіння. ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено законність здійснених будівельних робіт.

23 липня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДАБІ України. Позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

ДАБІ України наголосила на тому, що головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудувань Управління ДАБІ у Івано-Франківській області 16 травня 2016 року було прийнято рішення про скасування дії будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 22 серпня 2014 року. У схемі забудови земельної ділянки прибудова до існуючої частини житлового будинку розташована на межі земельних ділянок замовника та суміжника з однієї сторони, та з порушенням мінімальної відстані до будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці з іншої сторони.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 10 грудня 2021 № 2242/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

9. Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 17 січня 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Управління ДАБІ в Івано-Франківській області на підставі звернення ОСОБА_2 від 27 листопада 2018 року, видало наказ №1130-П/1009/1.5/2018 від 27 листопада 2018 року «Про проведення планового заходу» на об`єкті будівництва: ведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 та направлення для проведення перевірки від 27 листопада 2018 року №1130/1009/m.7/2018.

У період з 27 листопада 2018 року по 29 листопада 2018 року Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання замовником ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час реконструкції житлового будинку, за результатами якої складено акт №1130/1008/m.8/2018 від 29 листопада 2018 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення замовником ОСОБА_1 норм пункту першого частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в результаті чого здійснено реконструкцію житлового будинку (приблоковано господарську будівлю та веранду з фасадної сторони) за зазначеною адресою.

На підставі встановлених під час перевірки обставин, позивачем 29 листопада 2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , відповідальність за вчинення якого передбачена частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Також, 29 листопада 2018 року на підставі акта перевірки, уповноваженими особами Управління ДАБІ в Івано-Франківській області, складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення шляхом реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, або привести земельну ділянку в попередній стан в термін один місяць.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2018 року за №209/1009/m.6/2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 гривень.

Судами встановлено, що на виконання вимог припису від 29 листопада 2018 року, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок № 553), Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області видано наказ «Про проведення позапланового заходу» від 10 січня 2019 року за №8-П/1009/1.5/2019.

Відповідно до направлення для проведення позапланового заходу від 10 січня 2019 року за №8/1009/m.7/2019 Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області в період з 29 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року проведено позаплановий захід державного архітектурно-будівельного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в частині виконання замовником ОСОБА_1 вимог припису від 29 листопада 2018 року, за результатами якого складено акт від 06 лютого 2019 року №8/1009/М.8/2019.

Під час перевірки встановлено порушення замовником ОСОБА_1 вимог абз. 4 пункту 14 Порядку №553 та невиконання вимог припису від 29 листопада 2018 року. Відповідач не надав документів, на підставі яких виконуються будівельні роботи, що унеможливлює встановити законність таких робіт та відповідність їх будівельним нормам, стандартам і правилам.

За наслідками проведеної перевірки позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_1 , відповідальність за вчинення якого передбачена частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до постанови Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 19 лютого 2019 року за №12/1009/m6/2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Невиконання ОСОБА_1 , встановлених у приписі вимог стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Статтею 1 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Частинами першою та другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина сьома статті 34 Закону № 3038-VI).

Стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів. За правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

12. Отже, положення частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 2040/7234/18.

13. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, за змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

14. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

У спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

У зв`язку з чим, посилання ОСОБА_1 на зазначені ним у касаційній скарзі позиції Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 376 Цивільного Кодексу України, не є релевантними до обставин цієї справи

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував тієї обставини, що він здійснював будівництво без повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Щодо наявності будівельного паспорту суд зазначає, що він є підставою для виконання будівельних робіт лише після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції України.

Крім того відповідач не спростував тієї обставини, що будівельний паспорт був скасований у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що ОСОБА_1 здійснив будівництво (реконструкцію житлового будинку) саме без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Аналогічна правова позиція, висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

15. Щодо доводів скаржника, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення містобудівного законодавства, колегія суддів КАС ВС зазначає, про таке.

Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.

Як вже зазначалося, у зв`язку з невиконанням вимог припису від 29 листопада 2018 року, постановою по справі про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2019 року на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

ОСОБА_1 вважає, що судовими рішеннями про знесення самочинно збудованої господарської будівлі та веранди його повторно притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення, після того, як на нього вже був накладений штраф.

З даними твердженнями колегія суддів ВС не погоджується, оскільки, звернення ДАБІ України з позовом до суду про знесення самочинно збудованої господарської будівлі та веранди є способом приведення земельної ділянки у легітимний стан та відновлення, в цьому випадку, порушеного права третьої особи.

Отже, в даному випадку відсутнє подвійне притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за одне й те саме правопорушення

Крім того, сплата суми штрафних санкцій без виконання вимог припису не може бути способом легалізації самочинного будівництва.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

16. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни їх відсутні.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 300/1668/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Рибачук А.І.

Тацій Л.В.