ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 300/1691/21
адміністративне провадження № К/9901/27026/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Гаврилишин» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі № 300/1691/21 за позовом Фермерського господарства «Гаврилишин» до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, Великогаївської сільської ради Тернопільського району про скасування наказу, скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2021 року Фермерське господарство «Гаврилишин» (далі - ФГ «Гаврилишин» або позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач-1), Державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області (далі - відповідач-2), Великогаївської сільської ради Тернопільського району (далі - відповідач-3), в якому просило:
визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу № 77/4 від 06.04.2021 Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відмову виправити помилку, допущену державним реєстратором;
визнати протиправною дію державного реєстратора про видалення запису про інше речове право (право постійного користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 6125281700:01:001:0349;
зобов`язати Південно-Західне міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виправити помилку, допущену державним реєстратором шляхом повернення до Державного реєстру речових прав запису за індексним номером 47152752 від 31.05.2019 про державну реєстрацію іншого речового права (права постійного користування)земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за Фермерським господарством «Гаврилишин»;
визнати протиправним і скасувати пункт 9 рішення №87 від 19.03.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку 6125281700:01:001:0349.
Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:
зупинити дію пункту 9 рішення № 87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та заборонити продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349;
заборонити Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельну Ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349;
заборонити Державному підприємству «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код 00485517) вчиняти дії, що стосуються організації продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.04.2021 заяву про забезпечення позову задовольнив частково:
зупинив дію пункту 9 рішення № 87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;
заборонив Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.
У задоволенні іншої частини заяви відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2021 скасував ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 про забезпечення позову у справі № 300/1691/21 і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні заяви ФГ «Гаврилишин» про забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справі між суддями визнаний новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
Заява мотивована тим, що 01.06.2019 Державним реєстратором Завалівської сільської ради Кухаришин В.В. сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575, в якому відображено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за правокористувачем: ФГ «Гаврилишин» та видано його ОСОБА_1 - засновнику ФГ.
Водночас 03.12.2019 державним реєстратором Завалівської сільської ради у Державному реєстрі речових прав здійснено операцію з видалення запису про інше речове право, підставу виконання операції зазначено як «помилковий».
Власне, за твердженнями заявника, наслідком таких протиправних дій державного реєстратора є те, що у Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на підставі пункту 9 рішення № 87 від 19.02.2021 виник намір продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, яка фактично перебуває у постійному користуванні позивача.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити порушені права ФГ «Гаврилишин».
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суд першої інстанції установив, що на підставі рішення № 2 від 05.05.1991 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 передано в постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського господарства).
15.09.1992 Великогаївською радою народних депутатів було видано державний акт на право постійного користування серія Т № 000427 на земельну ділянку площею 50 га згідно плану, а 21.12.2001 Великогаївською сільською радою на цю земельну ділянку було видано новий державний акт на право постійного користування серії ТР 00145.
31.05.2019 на виконання рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47152752 від 31.05.2019), державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району, Тернопільської області Кухаришиним Василем Васильовичем (далі - Кухаришин В.В. ) на підставі державного акту на право постійного користування серія ТР 00145, виданого 21.12.2001 Великогаївською сільською радою Тернопільського району, та витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-6110465172019 від 31.05.2019, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ФГ «Гаврилишин» право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.
01.06.2019 державним реєстратором Кухаришиним В.В. сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575, в якому було відображено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 за правокористувачем ФГ «Гаврилишин» та видано його голові цього фермерського господарства - ОСОБА_1 .
Проте в подальшому, 03.12.2019 державним реєстратором Кухаришиним В.В. у ДРРП здійснено операцію з видалення запису про інше речове право, підставу виконання операції зазначено як «помилковий».
Отже, державний реєстратор Кухаришин В.В. здійснив видалення запису про інше речове право з порушенням частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується висновком Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 01.04.2021.
Судом першої інстанції встановлено, що наслідком таких протиправних дій державного реєстратора є те, що Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області відповідно до пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 вирішила продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, фактичним постійним користувачем якої є позивач, що підтверджується інформацією, зазначеною у акті на право постійного користування серія ТР 00145 від 21.12.2001 та витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 168882575 від 01.06.2019.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції констатував, що очевидними є ознаки протиправності дій державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області щодо видалення із реєстру запису про право постійного користування земельною ділянкою позивачем, що потягло за собою порушення його прав та інтересів та мало наслідком виставлення землі на продаж.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом забезпечення позову у спірному випадку буде зупинення дії пункту 9 рішення №87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а також заборона Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.
У частині способу забезпечення позову визначеного позивачем, а саме шляхом заборони ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код 00485517) вчиняти дії, що стосуються організації продажу на земельних торгах (аукціоні) права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349, суд першої інстанції відмовив, оскільки зупинення дії оскаржуваного рішення Великогаївської сільської ради зумовлює заборону продажу.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.
Апеляційний суд констатував, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, за висновками суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання та з порушенням норм процесуального права.
Так, під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що 07.10.2019 Великогаївська сільська рада звернулась з позовом до Тернопільського окружного адміністративного суду щодо захисту інтересів та з метою встановлення законності на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району щодо повернення в комунальну власність земельної ділянки площею 46,2895 га для ведення фермерського господарства, яка на думку сільської ради незаконно знаходиться у користуванні фермерського господарства «Гаврилишин» для ведення фермерського господарства.
Згідно із поясненнями апелянта, Великогаївській сільській раді стало відомо, що 31.05.2019 державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришином В.В. (не зважаючи на те, що у Великогаївській сільській раді у ЦНАПі працює реєстратор речових прав) здійснено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 46,2895 га, кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, для ведення фермерського господарства за ФГ «Гаврилишин» в постійне користування (державна власність). На переконання апелянта незаконність проведення реєстрації полягає в тому, що підставою виникнення іншого речового права є державний акт на право постійного користування серії TP 00145, виданого 21.12.2001, який втратив чинність та вказана земельна ділянка належала до земель комунальної власності, згідно генерального плану села Великі Гаї, розробленого на підставі рішення сесії Великогаївської сільської ради від 25.03.2013 № 274, затвердженого за результатами громадського слухання, які відбулись 21.10.2014, затвердженого рішенням сесії Великогаївської сільської ради від 30.10.2014 № 378 та рішенням сесії Тернопільської районної ради від 27.03.2015 № 461.
Як стверджують представники Великогаївської сільської ради Тернопільського району, що жодних рішень сільською радою щодо передачі в постійне користування земельної ділянки комунальної власності площею 46,2895 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 6125281700:01:001:0349), рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) чи рішення про затвердження вказаної технічної документації (розробник ФОП ОСОБА_3 ) не приймалось. Відповідно, розроблена технічна документація в сільській раді не погоджувалась (акти погодження меж, кадастрові плани тощо), так як земельну ділянку «свідомо» віднесено в Реєстрі до категорії земель державної власності. Своєю чергою, відсутність вказаних дозвільних документів є порушенням статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Проте Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження з підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд роз`яснив Великогаївській сільській раді, що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.
У справі, що розглядається, апеляційний суд також звернув увагу на постанову від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, в якій Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Як вбачалося із позовної заяви предметом спору є дії державного реєстратора, а саме те що він зареєстрував земельну ділянку за іншою особою, таким чином дані відносини є приватно правовими, а не публічно-правовими, а тому даний спір слід розглядати в порядку господарського судочинства, а отже відповідно до статті 170 КАС України було відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2006/17 також міститься і в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 500/603/20 за позовною заявою ФГ «Гаврилишин» до Державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришина В.В. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області про визнання дій протиправними, де зокрема було закрите провадження у справі з підстав, що справу слід розглядати Господарським судом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд у справі, що розглядається, дійшов висновку, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову не дослідив питання чи вказана справа підсудна адміністративному суду, оскільки враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, спірні відносини є приватно - правовими та підпадають під юрисдикцію господарських судів.
Окрему увагу суд апеляційної інстанції також звернув на те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи по суті (справа № 300/1691/21) ухвалив рішення 25.05.2021 про задоволення позову
Разом з цим, задовольняючи позов суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 та Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 по справі № 904/6059/19.
Проте, дослідивши вказані судові рішення суд апеляційної інстанції встановив, що ці рішення прийняті за результатом розгляду справи в порядку господарського судочинства, що в свою чергу вкотре вказує, що розгляд цієї справи не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Більше того, суд апеляційної інстанції констатував, що жодних рішень щодо передачі в постійне користування земельної ділянки комунальної власності площею 46,2895 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 6125281700:01:001:0349), рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) чи рішення про затвердження вказаної технічної документації (розробник ФОП ОСОБА_3 ) Великогаївською сільською радою не приймалось. Відповідно, розроблена технічна документація в сільській раді не погоджувалась (акти погодження меж, кадастрові плани тощо), так як земельну ділянку «свідомо» віднесено в Реєстрі до категорії земель державної власності.
Так, відповідно до рішення 8-ї сесії XXI скликання Великогаївської сільської від 05.05.1991 № 2 гр. ОСОБА_1 , а не ФГ «Гаврилишин», передано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка належала йому на підставі державного акту на право постійного користування серії TP 00145, виданого 21.12.2001.
Відповідно до вимог Земельного кодексу України припинення права постійного користування відбувається внаслідок розпаювання землі, в тому числі при поділі земельних ділянок на частини.
Сільською радою встановлено, що у 2015 році площа земельної ділянки зменшилась внаслідок розпаювання та поділу загальної площі на три окремі земельні ділянки: площею 1,8601 га - для ведення фермерського господарства (приватна власність), зареєстровано за ОСОБА_1 (фермерська садиба) кадастровий номер 6125281700:01:001:1930; площею 1,7853 га - для ведення фермерського господарства (приватна власність), зареєстровано за ОСОБА_4 , кадастровий номер 6125281700:01:001:2775 та площею 46,2895 га для ведення фермерського господарства (комунальна власть) кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, яка обліковувалась за Великогаївською сільською радою, як землі комунальної власності.
Державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 46,2895 га, кадастровий номер 6125281700:01:001:0349, для ведення фермерського господарства за ФГ «Гаврилишин» в постійне користування (державна власність). Незаконність проведення вказаної реєстрації на переконання апелянта полягає в тому, що підставою виникнення іншого речового права є державний акт на право постійного користування серії TP 00145, виданого 21.12.2001, який втратив чинність та вказана земельна ділянка належала до земель комунальної власності, згідно генерального плану села Великі Гаї розробленого на підставі рішення сесії Великогаївської сільської ради від 25.03.2013 року № 274, затвердженого за результатами громадського слухання, які відбулись 21.10.2014, затвердженого рішенням сесії Великогаївської сільської ради від 30.10.2014 № 378 та рішенням сесії Тернопільської районної ради від 27.03.2015 №461.
Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням пояснень представників апелянта, встановив, що під час державної реєстрації було допущено і інші технічні помилки, які необхідно було усунути відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 49985048 03.12.2019, державний реєстратор прав на нерухоме майно Кухаришин В.В. розглянув заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняту 03.12.2019 10:51:10 за реєстраційним номером 37272551, яку подав ОСОБА_5 , що діє на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія і номер 1, виданий 22.12.2015, видавник: Великогаївська сільська рада Тернопільського району, податковий номер 2674411639, для внесення змін до запису про право власності за номером 31815278, та внесення запису, як помилково зареєстрованого іншого речового права за номером 31815279 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1842832561252 та встановив, що:
за кодом ЄДРПОУ 04394875 значиться Великогаївська сільська рада Тернопільського району, а не Великогаївська сільська об`єднана територіальна громада Тернопільського району;
згідно із державним актом на право постійного користування землею від 21.12.2001 TP № 00145, виданим Великогаївською сільською радою Тернопільського району, ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50 га;
факт надання земельної ділянки площею 46,2895 га з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349 в постійне користування ФГ «ГАВРИЛИШИН» не знайшов документального підтвердження.
Керуючись пунктом 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вніс зміни до запису про право власності за номером 31815278 та запис про помилково зареєстроване інше речове право за номером 31815279 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1842832561252.
Відповідно до проведеної Великогаївською сільською радою інвентаризації землі, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 45,5974 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відноситься до земель комунальної власності Великогаївської сільської ради.
Передача у власність чи надання в оренду земельної ділянки фермерському господарству (як юридичній особі), а також передача у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянину України - члену фермерського господарства понад норму безоплатної передачі здійснюється згідно із частиною першою статті 134 Земельного кодексу України на земельних торгах.
За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Скаржник наголосив, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, а також Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19.
Стверджує, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше надане їм в установлених законодавством випадках право користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.
За наведених доводів, скаржник вважає, що державний акт на право постійного користування серії ТР 00145, виданий 21.12.2001 Великогаївською сільською радою на земельну ділянку площею 50 га згідно плану, є чинним та не скасованим.
Також скаржник не погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що земельну ділянку було передано у користування фізичній особі, а не фермерському господарству.
У контексті обґрунтування своєї позиції скаржник послався на постанову від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Також Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).
За наведених вище аргументів, скаржник наполягає, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що ефективним способом забезпечення позову у спірному випадку буде зупинення дії пункту 9 рішення № 87 від 19.02.2021 Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а також заборона Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти будь-які дії спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0349.
Великогаївська сільська рада (відповідач-3) подала відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції про скасування заходів забезпечення позову. В обґрунтування своєї позиції, відповідач-3 продублював висновки суду апеляційної інстанції.
Інші учасники справи процесуальним правом на подача відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлялися належним чином.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Забезпечення позову є процесуальною гарантією виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Проте для вжиття судом заходів забезпечення позову у справі заявник (позивач) має підтвердити наявність щонайменше однієї з виключних підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Дія індивідуального акта або нормативно-правового акта може бути зупинена як захід забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України.
Також, як захід забезпечення позову, законодавець визначає заборону відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 151 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від13 вересня 1989 року № R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.
КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15 грудня 2004 року, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144- 153).
За усталеною практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20 та інших, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів також зазначає, що особливу увагу у заяві про забезпечення позову слід приділити належному обґрунтуванню причин звернення з такою заявою та доказам наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Своєю чергою, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20).
Водночас Верховний Суд у постановах від 17.05.2022 у справі № 240/16158/21, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24 та інших справах, сформував сталу правову позицію щодо того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Колегія суддів не вбачає підстав відступати від таких раніше сформованих висновків Верховного Суду.
Разом з тим у справі, що розглядається, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову виходив виключно з очевидності ознак протиправності дій державного реєстратора Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області щодо видалення із реєстру запису про право постійного користування земельною ділянкою позивачем, що, за висновками суду, потягло за собою порушення прав та інтересів позивача та мало наслідком виставлення землі на продаж.
Тобто, суд першої інстанції вирішуючи питання забезпечення позову фактично вирішив спір по суті позовних вимог вдаючись до оцінки дій та рішень відповідачів, що протирічить інституту забезпечення позову.
Колегія суддів наголошує, що сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції проаналізувавши доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову дійшов обґрунтованих висновків, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів зважає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У касаційній скарзі, позивач також не наводить обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Фактично мотиви касаційної скарги побудовані на очевидній протиправності дій та рішень відповідачів, оцінка яким має надаватися при вирішенні спору по суті.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів у спірному випадку не вбачає правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Також, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, який просить позивач, не є співмірними із можливими негативними наслідками правам та інтересам третіх осіб, що можуть бути завдані у випадку їх застосування.
Водночас колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції, в якості підстави для відмови у забезпеченні позову, на недослідження судом першої інстанції питання юрисдикційної підсудності цього спору, оскільки такі питання не окреслюються процесуальними діями, визначеними законодавцем при використанні механізму забезпечення позову.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині підстав для відмови у забезпеченні позову.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до приписів статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 345 349 351 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фермерського господарства «Гаврилишин» задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №300/1691/21 змінити, виклавши мотиви відмови у забезпеченні позову в редакції цієї постанови.
У іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 300/1691/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Кравчук
Помічник судді Марія СЕМЕНОВА