№ 300/3232/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа №300/3232/22

адміністративне провадження № К/990/19710/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради

до Державної екологічної інспекції Карпатського округу

про визнання протиправними та скасування припису

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Коваля Р. Й., судді Святецького В. В., судді Ільчишин Н. В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради (далі також - КП «Калуська енергетична компанія», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі також - Держекоінспекція, ДЕІ Карпатського округу, відповідач) про визнання акта перевірки від 08 лютого 2022 року протиправним та скасування припису за № 72 від 08 лютого 2022 року.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач провів позаплановий захід державного нагляду з порушеннями норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V). Вважає, що позаплановий захід державного нагляду проведений поза межами предмету перевірки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис № 72 від 08 лютого 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду звернення ОСОБА_1 від 20 грудня 2021 року, з долученими до нього (за наявності) документів про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, що підтверджують такі порушення. Також зазначив, що проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) позивача не співпадає із предметом означених у направленні відповідача за № 72 від 02 лютого 2022 року питань, що прямо суперечить положенням статті 6 Закону України Закону № 877-V, а тому виявлені порушення вказаним актом не можуть слугувати підставою для винесення оскаржуваного припису.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Карпатського округу задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 300/3232/22 скасовано. У задоволенні позову КП «Калуська енергетична компанія» до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправними та скасування припису відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час здійснення перевірки інспектори використовують виключно уніфіковану форму акта, затверджену наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26 листопада 2019 року №450 (далі - Наказ № 450), а тому зобов`язані перевірити усі питання, які зазначені в уніфікованій формі. Серед переліку питань, які розглядаються посадовими особами Інспекції під час проведення заходів державного нагляду (контролю) є встановлення наявності речових прав на земельні ділянки та перевірка належності утримання зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання. Під час проведення заходу Держекоінспекція також має право з метою проведення документальної перевірки витребувати усі необхідні документи, у тому числі правовстановлюючі документи щодо наявності речових прав на земельні ділянки, та інформацію стосовно зон санітарної охорони земель, що передбачено Наказом № 450. З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) позивача співпадає із предметом означених в направленні відповідача за № 72 від 02 лютого 2022 року питань.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував, зокрема, пункт 10 частини першої статті 6 Закону № 877-V, у зв`язку із чим протиправно вказав, що перелік питань стосовно проведення заходу державного нагляду (контролю) визначено на підставі переліку питань заявниці ОСОБА_1 та визначений в такий спосіб, щоб встановити обставини, які викладені у її зверненні, і в межах наданих Держекоінспекції повноважень.

9. Скаржник, з огляду на вищезазначене, наголосив на необхідності врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2022 у справі № 140/1913/21, щодо застосування положень частини 1 статті 6 Закону №877-V, у якій Суд вказав, що виходячи з приписів вказаної норми, предмет позапланової перевірки є обмеженим лише тими питаннями, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення цього заходу, та які обов`язково зазначені у посвідченні (направленні) на проведення перевірки. На цій підставі скаржник звертає увагу, що перевірці та дослідженню підлягали лише питання ОСОБА_1 , серед яких не було питань, зазначених у Акті від 08 лютого 2022 року, та оскаржуваному Приписі від 08 лютого 2022 року. Крім того, КП «Калуська енергетична компанія» вказує, що Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі №640/14306/19 зазначив, що порушення процедури перевірки є підставою для її скасування.

10. Разом з тим, скаржник зазначає, що вирішуючи спір у справі, суд апеляційної інстанції, у контексті повноважень Держекоінспекції щодо вимоги представлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на виконання пункту 1.4 Уніфікованого акта затвердженого Наказом № 450, всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16 та від 14 серпня 2020 року у справі № 820/432/17, невірно застосував статті 125 126 Земельного кодексу України, Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі - Положення № 275), статтю 20-2 «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII) та положення Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963-IV) - наділивши відповідача у справі невластивими функціями та повноваженнями.

11. Жодних доводів стосовно незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності винесення Держекоінспекцією оскаржуваного припису в частині інших його пунктів скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Касаційна скарга надійшла до Суду 31 травня 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №300/3232/22 витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 листопада 2023 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

16. 10 липня 2023 року до Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу КП «Калуська енергетична компанія», в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки Держекоінспекція під час проведення перевірки не вийшла за межі предмету заходу контролю, а здійснювала розгляд питань, які підлягають перевірці, відповідно до звернення ОСОБА_1 від 20 грудня 2021 року та з урахуванням форми уніфікованого акта, затвердженого Наказом № 450.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Державна екологічна інспекція України, за наслідками розгляду звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу за № 02.6-11/93 від 10 січня 2022 року, погодила проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення ОСОБА_1 від 20 грудня 2021 року про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави Комунальним підприємством «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради.

18. Державна екологічна інспекція Карпатського округу видала наказ «Щодо здійснення

позапланового заходу державного нагляду (контролю)» від 01 лютого 2022 року та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Калуська енергетична компанія» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

19. 08 лютого 2022 року посадовими особами відповідача складено акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

20. Висновками вказаного акта встановлено порушення позивачем норм:

- статті 20-2 Закону № 1264-XII, а саме не представлено: журнали обліку водоспоживання та обліку води; план відбору води (перспективний план розробки родовища) на 2022 рік, погоджений Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області; паспорти свердловин, які повинні бути внесені відповідно до Порядку державного обліку артезіанських свердловин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2012 року № 963, до електронного Держреєстру чи зареєстровані в Держгеонадра; фінансові документи, що підтверджують сплату рентної плати за надрокористування та обов`язкові платежі в повному обсязі; наявності на балансі підприємства випусків дощової каналізації на території міста Калуш та очисних споруд у селі Боднарів Калуського району; обсягів відведення стічних вод у водні об`єкти та якісного стану відведених стічних вод; проектів зон санітарної охорони водозаборів та дотримання проектних вимог;

- статей 19 23 Кодексу України про надра, а саме: у період з 01 листопада 2021 року КП «Калуська енергетична компанія» здійснює забір води із водозаборів підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами;

- статей 125 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а саме: не представлення правоустановчих документів на земельні ділянки.

21. На підставі виявлених порушень відповідач виніс припис за № 72 від 08 лютого 2022 року, яким зобов`язано позивача: надати завірені копії журнального та інструментального обліку водоспоживання та водовідведення з 01 листопада 2021 року до 01 лютого 2022 року (пункт 1); представити правоустановчі документи на земельні ділянки під технологічними об`єктами, водозаборами та очисними спорудами підприємства (пункт 2); надати інформацію про об`єми забору підземних вод з усіх водозаборів у період з 01 листопада 2021 року до 01 лютого 2022 року (пункт 3); надати інформацію щодо: наявності інструментального та журнального обліку водоспоживання, повірку приладів обліку водоспоживання на водозаборах; наявності на балансі підприємства дозвільної документації щодо випусків дощової (ливневої) каналізації на території міста Калуш та стоків після очисних споруд у селі Боднарів; обсягів скидів стічних вод у водні об`єкти та якісного стану відведених стічних вод; проектів зон санітарної охорони водозаборів, технологічних регламентів скидів в річку Луква після очисних споруд та інформацію про їх дотримання (пункт 4); отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (пункт 5).

22. Вважаючи прийнятий відповідачем припис № 72 від 08 лютого 2022 року протиправним, КП «Калуська енергетична компанія» звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.

29. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

30. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

31. У той же час, у частині першій статті 50 Конституції України закріплено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

32. З огляду на вищезазначені конституційні положення колегія суддів доходить висновку, що поняття «безпека життя і здоров`я людини» слід розуміти у широкому значенні, яке охоплює різноманітні сфери суспільно-управлінських відносин, в яких застосування та тлумачення норм законодавства слід розглядати, головним чином, в аспекті створення максимальних гарантій безпечності людини та її відчуття захищеності, що також є основою суспільного інтересу. Пріоритет такого інтересу, за загальним правилом, над приватним інтересом (зокрема, у формі права власності, права на підприємницьку діяльність) у випадку їх конкуренції підтверджується також положеннями частини першої статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

33. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2023 року у справі № 240/29665/21.

34. Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

35. Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

36. Згідно з частиною першою статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

37. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

38. Згідно статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

39. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

40. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

41. У відповідності до частини 1 статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема:

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

42. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

43. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

44. Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

45. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

46. Відповідно до вимог статті 8 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

47. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеними нормами передбачено право органу державного нагляду (контролю), у разі необхідності вжиття інших заходів реагування, протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звернутися у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

48. Обґрунтовуючи протиправність дій посадових осіб контролюючого органу, позивач у касаційній скарзі посилається на порушення відповідачем частини першої статті 6 Закону № 877-V в частині відсутності у направленні на проведення позапланового заходу державного нагляду переліку питань, необхідність перевірки яких є підставою для здійснення державного нагляду.

49. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

50. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставою для здійснення позапланового заходу було звернення ОСОБА_1 від 20 грудня 2021 року про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави КП «Калуська енергетична компанія».

51. Судом апеляційної інстанції зазначено, що в процесі перевірки ОСОБА_1 просила з`ясувати:

-яке підприємство здійснює надання жителям м. Калуша послуг з водопостачання та водовідведення з жовтня 2021 року і отримує за це кошти.

-наявність у підприємства - надавача послуг, усіх дозволів, ліцензій та інших матеріалів дозвільного характеру на проведення такої діяльності, в тому числі, спецдозволу на користування надрами, без якого Дозвіл на спец водокористування не є чинним. Зокрема, яким чином КП «Водотеплосервіс» видобувало воду та отримувало кошти після закінчення спецдозволу 13 жовтня 2021 року і на підставі яких дозвільних документів користується надрами (видобуває воду і надає послуги споживачам) КП «КАЛУСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», на підставі яких документів здійснюється водовідведення (знімається плата та укладаються договори) - скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти міста, а саме в : 1) річку Сівка - скид по лівому березі вище моста на проспекті Л. Українки, 2) обвідний канал річки Сівка на вулиці Б. Хмельницького вище і нижче моста - правий берег, 3) обвідний канал річки Сівка біля автопарку нижче моста на село Копанки, 4) в річку Луква після очисних споруд в селі Боднарів.

-знаючи, що поверхневий водозабір у селі Добровляни (річка Чечва) зруйнований повінню ще у 2018-2019 роках, просила встановити кількість забраної вказаними комунальними підприємствами води і її категорію (поверхнева, підземна), та за якою категорією проводиться оплата за видобуту воду по кожному з комунальних підприємств.

-хто з вказаних підприємств сплачує (платив) податок за забруднення поверхневих вод - екологічний податок.

-перевірити законність відводу води старого русла ріки Млинівка в районі села Пійло до підпитуючого каналу водозабору села Добровляни, через що в літній період пересихає старе русло в межах міста Калуша й вулиці Козоріса.

-чи є у дозволі на спеціальне водокористування, виданому КП «Калуська енергетична компанія» Державним агентством водних ресурсів України 20 вересня 2021 року № 121 /ІФ/49д-21, наявність дозволу на скиди, кількість скидів і їх якість.

-які об`єми видобутку підземних вод та процент втрат подано комунальним підприємством «КЕК» у заявці на отримання дозволу на спец користування надрами. Дані об`єми видобутку для потреб споживачів міста можна співставити із КП «Водотеплосервіс», адже вони практично незмінні.

-яким чином контролюється якість води, що постачається споживачам, та стоків, які скидаються в каналізаційні мережі та водні об`єкти в тому числі і після очисних (село Боднарів), випусків зливової каналізації в межах міста, чи наявна сертифікація обладнання з очистки та знезараження води від хімічного та біологічного забруднення.

-чи здійснюється державний моніторинг вод згідно Постанови Кабміну №758 від 19 вересня 2018 року,

-чи здійснюються спостереження фактичного водозабору, облік води, контроль якості та глибин рівня у водозабірній споруді, хімічні аналізи за формою 7-ГР,

-чи облаштовані свердловини засобами вимірювання об`ємів видобутку підземних вод, стан їх повірки та відповідність отриманих даних поданим у заявці на отримання спецдозволу на користування надрами.

-чи витримані санітарний режим зони суворого контролю 1 поясу, наявність водомірів, кранів для відбору проб води, санітарно-технічні норми з утримування водозабору, комунікацій та рекомендований експлуатаційний дебіт водозабірних споруд.

52. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

53. Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено право фізичної особи на звернення до територіальних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із зверненням щодо здійснення перевірки порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у відповідній сфері. В свою чергу таке звернення є належною підставою для призначення позапланової перевірки.

54. Відповідно до статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

55. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

56. Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, Державна екологічна інспекція України, за наслідками розгляду звернення Державної екологічної інспекції Карпатського округу за № 02.6-11/93 від 10 січня 2022 року, погодила проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення ОСОБА_2 від 20 грудня 2021 року про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави КП «Калуська енергетична компанія».

57. Державна екологічна інспекція Карпатського округу видала наказ «Щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» від 01 лютого 2022 року та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Калуська енергетична компанія» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. У направленні №72 від 20 лютого 2022 року вказано, що «предметом заходу та питаннями для розгляду є державний нагляд (контроль) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у частині усунення порушень, зазначених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 20 грудня 2021 року».

58. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що питання перевірки додержання КП «Калуська енергетична компанія» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у частині усунення порушень, зазначених у зверненні ОСОБА_1 , було зазначено в направленні, яке містить всі передбачені частиною 3 статті 7 Закону №877-V реквізити, в тому числі щодо предмета та підстав здійснення заходу позапланової перевірки, що спростовує твердження КП «Калуська енергетична компанія» про допущені відповідачем в цій частині порушення.

59. Підсумовуючи наведене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність встановлених порушень контролюючим органом вимог статей 6 та 7 Закону № 877-V.

60. Твердження позивача про те, що у направленні на здійснення заходу відсутній чіткий перелік питань, що підлягають перевірці, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 877-V така інформація у направленні не зазначається.

61. Відтак, доводи касаційної скарги стосовно порушення суб`єктом державного нагляду процедури проведення перевірки не знайшли свого підтвердження. Крім того, Суд також відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 640/14306/19 про те, що порушення процедури перевірки є підставою для її скасування, оскільки, як було зазначено вище, в межах даної справи судами не встановлено, а позивачем не доведено наявність порушень суб`єктом державного нагляду процедури проведення перевірки. Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 жовтня 2022 у справі № 140/1913/21, оскільки у цій справі Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, встановив, зокрема, відсутність погодження Державною екологічною інспекцією України проведення заходу державного нагляду (контролю) саме з підстави звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.

62. Стосовно інших доводів касаційної скарги, які стосуються незгоди позивача зі змістом припису № 72 від 08 лютого 2022 року, тільки в частині вимоги Держекоінспекції представити правоустановчі документи на земельні ділянки під технологічними об`єктами, водозаборами та очисними спорудами підприємства, Суд зазначає таке.

63. Як вже було зазначено вище, відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, в якому посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

64. Водночас, згідно пункту 15 статті 4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

65. Уніфіковану форму акта складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів затверджено наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 26 листопада 2019 року №450.

66. Наказ № 450 зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2019 року за № 1293/34264, а тому є нормативно-правовим актом України, дія якого не призупинена та не скасована у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим відповідач, як державний орган влади, зобов`язаний дотримуватися і діяти відповідно до чинного законодавства України, у тому числі і на підставі зазначеного вище наказу.

67. Вказане в повній мірі спростовує зазначене у касаційній скарзі твердження скаржника про протиправність дій Держекоінспекції щодо застосування уніфікованої форми акта під час здійснення позапланового заходу державного нагляду, підставою для проведення якого є, зокрема, звернення фізичної особи.

68. Вказаним Наказом № 450 визначено перелік питань, які розглядаються під час здійснення перевірки, зокрема, пунктом 1.4 встановлено необхідність з`ясування питання щодо наявності у суб`єкта перевірки речових прав на земельну ділянку.

69. Таким чином встановлення наявності правовстановлюючих документів, які підтверджують наявність речових прав на земельні ділянки, які використовуються позивачем в процесі його діяльності передбачено Уніфікованою формою акта, затвердженого Наказом №450 (далі - Уніфікований акт).

70. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, у контексті повноважень Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо вимоги представлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на виконання пункту 1.4 Уніфікованого акта, всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16 та від 14 серпня 2020 року у справі № 820/432/17, невірно застосував статті 125 126 Земельного кодексу України, Положення № 275, статтю 20-2 Закону №1264-XII та положення Закону № 963-IV - наділив відповідача невластивими функціями та повноваженнями.

71. З огляду на вказані доводи, Суд зазначає таке.

72. Відповідно до статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель.

73. Частина перша статті 188 ЗК виокремлює, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

74. Згідно статті 19 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV (далі - Закон № 962-IV) державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним, органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

75. Аналогічні розмежування повноважень контролюючих органів визначені також і статтею 5 Закону № 963-IV, згідно якої державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

76. Згідно пунктів «а», «д» статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

77. Відповідно до пункту «а» частини сьомої статті 7 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

- додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

- консервації деградованих і малопродуктивних земель;

- збереження водно-болотних угідь;

- виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

- здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

- додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

- додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

- додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

- додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів.

78. Таким чином, зобов`язання позивача представити (тобто надати) правовстановлюючі документи на землю, що встановлене в оскаржуваному приписі, входить у межі повноважень відповідача, який, відповідно до Положення № 275, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

79. З огляду на вищевказане, Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності повноважень у Держекоінспекції зобов`язувати суб`єкта господарювання надати правовстановлюючі документи на землю з метою перевірки дотриманням вказаним суб`єктом вимог законодавства України про охорону земель, та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Держекоінспекція під час проведення заходу контролю з метою проведення документальної перевірки має право витребувати правовстановлюючі документи щодо наявності речових прав на земельні ділянки.

80. З цих самих підстав Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16 та від 14 серпня 2020 року у справі № 820/432/17, оскільки Судом у цих справах встановлено, що Держекоінспекція у приписі зобов`язала суб`єкт перевірки оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, що дійсно є поза межами її повноважень, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

81. Разом з цим, Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно правомірності інших пунктів оскаржуваного припису та зазначає таке.

82. Згідно пунктом 7 статті 44 Водного кодексу України (далі - ВК України) водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

83. Відповідно до статті 25 ВК України державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.

84. Єдині правила ведення державного обліку водокористування, які є обов`язковими для фізичних та юридичних осіб, встановлені Порядком ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 березня 2015 року № 7 (далі - Порядок).

85. Пункт 1.3 Порядку наголошує на тому, що державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) (річна).

86. Згідно пункту 1.7 Порядку звіт складається на основі даних первинного обліку водокористування згідно з показниками засобів вимірювальної техніки, результатів вимірювань показників якості воли (не менше ніж один раз на квартал), які подаються до організацій, що належать до сфери управління Держводагентства, разом зі звітом. При відсутності засобів вимірювальної техніки звіт складається за технологічними даними (з використанням побічних методів обліку).

87. Відповідно до п. 1.15 Порядку аналіз достовірності звітних даних здійснюється на підставі наданих водокористувачами даних первинного обліку водокористування та результатів хімічних аналізів води, дозволів на спеціальне водокористування, а також нормативних розрахунків водокористування та водовідведення.

88. Крім того, згідно пунктом 9 статті 44 ВК України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

89. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснюється забір підземних вод на водозаборах «Парк» та «Добрівляни» (65 свердловин), «Вістова» та «Боднарів» без спеціального дозволу на користування надрами в термін з 01 листопада 2021 року. При цьому позивачем не заперечується факт відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами.

90. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що вказане є порушенням природоохоронного законодавства, а також свідчить про наявність у позивача обов`язку отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

91. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обов`язку водокористувача мати спеціальний дозвіл на користування надрами, а також вести первинний облік водокористування з відповідною фіксацією такого обліку у журналах та інших документах. Колегія суддів також зауважує, що позивачем не наведено у касаційній скарзі жодних доводів щодо необґрунтованості вказаних висновків суду апеляційної інстанції, а також не зазначено аргументів щодо їх спростування.

92. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

93. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

94. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

95. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

96. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

97. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

98. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

99. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

100. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

101. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. the Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59).

102. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

103. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

104. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

105. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

107. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

108. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

109. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

В.М. Шарапа