№ 300/339/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 300/339/19

адміністративне провадження № К/9901/32747/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 (головуючий суддя: Главач І.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 (головуючий суддя: Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Шевчук С.М.) у справі №300/339/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі структурного підрозділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області (далі - ДАБІ України або позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач), в якому просила прийняти рішення про знесення житлового будинку, будівництво якого здійснюється з відхиленням від виданого будівельного паспорта по АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу УДАБІ в Івано-Франківській області від 30.08.2018 №805-П/1009/1.5/2018 «Про проведення позапланової перевірки та направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 30.08.2018 №805/1009/m.7/2018 посадовими особами позивача здійснено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . Перевірку призначено у зв`язку із надходженням листа Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 13.08.2018 №13068 108/56-18 щодо законності виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що будівництво ведеться із відхиленням від схеми забудови земельної ділянки визначеної у будівельному паспорті (змінено конфігурацію будівлі), чим порушено пункт 1 частини першої статті 25 Закону України «Про основи містобудування».

Результати перевірки відображені в акті про проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт від 21.09.2018.

За наслідками встановлених порушень, посадовими особами позивача також складені протокол про адміністративне правопорушення від 21.09.2018 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.09.2018, яким вимагалося від ОСОБА_1 усунути виявлене порушення до 21.10.2018.

Також, 27.09.2018 УДАБІ в Івано-Франківській області складено постанову по справі про адміністративне правопорушення №167/1009/m6/2018, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Згодом, з метою перевірки виконання ОСОБА_1 вимог припису від 21.09.2018, посадовими особами УДАБІ в Івано-Франківській області 03.12.2018 було здійснено позапланову перевірку об`єкта по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт від 03.12.2018.

Перевіркою встановлено, що вимоги припису від 21.09.2018 суб`єктом містобудування не виконані, чим порушено абзац 4 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553).

Також 03.12.2018 посадовими особами УДАБІ в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою УДАБІ в Івано-Франківській області винесено постанову від 13.12.2018 №214/1009/m6/2018, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 вимог припису у добровільному порядку, керуючись статтею 38 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем ведеться будівництво житлового будинку із відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, визначеної у будівельному паспорті від 03.02.2015 №16/26.01.2015 (змінено конфігурацію будівлі). У зв`язку із виявленим порушенням, контролюючим органом було винесено припис від 21.09.2018, яким вимагалося від ОСОБА_1 усунути виявлене порушення до 21.10.2018, проте зазначена вимога не виконана суб`єктом містобудування у добровільному порядку.

Позивач наголошує, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, має обов`язок звернутися до суду із позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта. Звернення до суду із таким позовом є способом здійснення владних повноважень.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що він не відмовлявся виконати вимоги припису, проте не може його виконати через відсутність конкретизації виявленого порушення. Також відповідач зазначає, що контролюючим органом не доведено, що виявлене порушення не може бути усунуте шляхом перебудови.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що об`єкти будівництва є самочинними у випадках наявності однієї із зазначених умов: збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; збудовані або будуються без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; збудовані або будуються без належно затвердженого проекту; збудовані або будуються з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Натомість у спірному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ведення будівництва з істотним порушенням будівельних норм впливає на міцність чи безпечність будівлі.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво житлового будинку на земельній ділянці, кадастровий номер 2623287001:01 :001:0127, яка відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та належить йому на праві власності. Спірний об`єкт нерухомості було збудовано після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 14.02.2015.

Суди обох інстанцій констатували, що знесення самочинного будівництва як крайня міра можливе за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами неможлива, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, тобто, використані усі передбачені законодавством України заходи реагування.

Водночас, відповідачем не надано інформації про те, що до Спаської сільської ради надходили звернення громадян щодо порушення їх прав внаслідок будівництва житлового будинку чи створенні перешкод щодо проходу або проїзду дорогою загального користування по АДРЕСА_1 .

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, будівництво житлового будинку на власній земельній ділянці ОСОБА_1 не суперечить суспільним інтересам територіальної громади с. Спас та не порушує прав інших осіб.

З посиланням на положення частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій також зазначили, що у спірній ситуації не встановлено таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Суди зазначили, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо зобов`язання відповідача провести перебудову у цій справі відсутнє.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що будівництво ведеться із відхиленням від схеми забудови земельної ділянки визначеної у будівельному паспорті (змінено конфігурацію будівлі), чим порушено пункт 1 частини першої статті 25 Закону України «Про основи містобудування». У зв`язку із виявленим порушенням, контролюючим органом було винесено припис від 21.09.2018, яким вимагалося від ОСОБА_1 усунути виявлене порушення до 21.10.2018. Проте відповідач в установлений термін добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі, що свідчить про його відмову від виконання припису чи неможливість перебудови об`єкта будівництва. Зазначені обставини, на переконання скаржника, свідчать про наявність правових підстав для пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та встановив наступне.

Закон №3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На виконання вимог статті 41 Закону №3038-VI Кабінет Міністрів України 23.05.2011 прийняв постанову №553, якою затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі Порядок № 553).

Пунктом 11 Порядку №553 визначені повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю які за змістом тотожні повноваженням визначеним статтею 41 Закону №3038-VI

Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Порядку №553 суб`єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Верховний Суд вже розглядав аналогічні справи: №820/3183/16, №813/6426/14, №813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14, за наслідками розгляду яких сформулював такі правові висновки:

- відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;

- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 зазначив таке.

За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Отже, зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

Зміст наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Судами встановлено, що 21.09.2018 позивачем було складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано відповідача усунути виявлене порушення до 21.10.2018. Оскільки відповідачем в добровільному порядку не виконано вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Положеннями частини першої статті 34 цього Закону визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Водночас знесення нерухомості, збудованої з істотним порушенням будівельних норм і правил можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт ведення будівництва з істотним порушенням будівельних норм, зокрема, що таке порушення впливає на міцність чи безпечність будівлі.

З цього приводу скаржник стверджує, що зміна конфігурації призвела до виконання будівельних робіт на дорозі загального користування. Зазначене твердження має суттєве значення для визначення ступеню порушення будівельних норм.

Також скаржник стверджує, що будівництво житлового будинку ведеться ОСОБА_1 із відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, визначеної у будівельному паспорті від 03.02.2015 №16/26.01.2015 (змінено конфігурацію будівлі), тобто з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Скаржник наголошує, що будівельний паспорт від 03.02.2015 за реєстраційним №16/26.01.2015 видано на будівництво житлового будинку, зокрема, у схемі забудови земельної ділянки наявні умовні позначення, у тому числі (…) місце розташування запланованих об`єктів будівництва, червоні лінії, лінії регулювання забудови, під`їзди до будівель і споруд.

Відповідно до Закону 3038-VI, червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Червона лінія забудови визначається як межа, що відділяє території загального користування від ділянок землі, відведених під забудову.

Наказом Державного комітету містобудування від 17.04.1992 №44 затверджені державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92*.

Відповідно до пункту 3.14 ДБН 360-92* житлові будинки з квартирами на перших поверхах треба розміщувати, як правило, з відступом від червоних ліній. По червоній лінії допускається розміщувати житлові будинки з вбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, яка склалася, - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток.

За приписами пункту 3.32 ДБН 360-92* житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних - не менше 6 м, житлових - не менше 3 м. Територія між червоною лінією і лінією забудови одно-, двоквартирних і блокованих будинків із земельними ділянками біля квартир входить до загальної площі ділянки.

Відповідно до п.3.25 ДБН 360-92* протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Водночас повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

В контексті обставин справи, колегія суддів зазначає, що на оцінку ступеню порушень будівельних норм і правил має впливати у тому числі (…) дотримання відповідачем конфігурацій об`єкта будівництва.

Проте судами не перевірені розміри зміни конфігурації будівлі відносно будівельного паспорту та дотримання червоних ліній.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас у судових рішеннях відсутня будь-яка оцінка встановленому у ході проведеної перевірки порушенню. Судами попередніх інстанцій не встановлювалося у чому саме полягає відхилення від схеми забудови земельної ділянки, визначеної у будівельному паспорті від 03.02.2015 №16/26.01.2015; яким чином змінено конфігурацію будівлі; наслідки такої зміни та відповідно можливість перебудови спірного об`єкту будівництва.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про те, чи є порушення будівельних норм і правил істотними, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки при будівництві об`єкту порушені архітектурні, санітарні, екологічні, протипожежні та інші вимоги і правила, що безпосередньо впливають на міцність і безпечність об`єкту будівництва.

У необхідних випадках для з`ясування цих питань, суд за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи може призначити відповідну експертизу згідно із вимогами статті 102 КАС України.

Отже, відсутність деталізації порушення, та як наслідок невстановлення наслідків впливу цього порушення на міцність чи безпечність будівлі, що є основою ознакою істотності порушення будівельних норм і правил, не дає змоги встановити наявність обставин, з якими законодавець пов`язує можливість звернення контролюючих органів із позовом до суду про знесення самочинного будівництва.

Одночасно з цим, колегія суддів враховує, що відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу за порушення вимог частини першої статті 96 КУпАП (порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд) та частини першої статті 188-42 КУпАП (невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю), проте притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самочинне будівництво не позбавляє відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування або осіб, права яких порушено самочинним будівництвом нерухомого майна, можливості пред`явити позов про перебудову чи знесення самовільно збудованого об`єкта нерухомості, а також про відшкодування витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відтак, оскільки фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного судового рішення, не встановлено, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати факти, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог статті 353 КАС України судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №300/339/19 скасувати.

Справу №300/339/19 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа