№ 300/431/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 300/431/21

адміністративне провадження № К/9901/42593/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №300/431/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (головуючий суддя Скільський І.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Матковська З.М., Кузьмич С.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - березня 2015;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належної ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 та з урахуванням вже виплаченої суми індексації за грудень 2015 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 та з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року із застосуванням базового місяця - березня 2018 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що з 28 лютого 2005 року по 05 травня 2020 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

3. Уважала, що у період проходження нею військової служби відповідачем допущено порушення її прав на виплату грошового забезпечення в належному розмірі.

4. Указувала, що Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті їй індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року невірно застосовано базовий місяць березень 2015 року, а не січень 2008 року, що призвело до виплати індексації грошового забезпечення у відповідному місяці в меншому розмірі.

5. Також переконувала, що відповідачем безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосування базового місяця березня 2015 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за грудень 2018 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за грудень 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Суд першої інстанції зазначив, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, у якому Постановою №1294 установлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

8. З урахуванням викладеного констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року повинні проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

9. Установив, що відповідач всупереч вимогам Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікував цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

10. Водночас зазначив, що на час розгляду справи судом, нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не здійснена, а тому відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення за указаний період, які підлягають захисту в судовому порядку.

11. Указав, що установлення базового місяця під час обрахунку індексації також є повноваженням відповідача (роботодавця).

12. Констатував, що вимога про визначення судом конкретного базового місяця, з якого слід обраховувати суми індексації є передчасною, оскільки спрямована на майбутнє, тобто на захист прав та свобод позивача, порушення яких станом на момент розгляду і вирішення цієї справи не відбулося.

13. З огляду на викладене вирішив, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

14. Щодо періоду з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за який позивачу не нараховано та невиплачено індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби, суд зазначив, що з огляду на положення Порядку №1078, ураховуючи постанову Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, базовим місяцем для визначення у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по грудень 2018 року є березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення посадового окладу позивача. У березні 2018 року індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

15. Констатував, що позивач не довів, що в березні 2018 року розмір підвищення є меншим за суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, і відповідно право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в березні 2018 року.

16. Щодо індексації грошового забезпечення у квітні-листопаді 2018 року, суд зауважив, що оскільки березень 2018 року, у якому відбулось збільшення грошового забезпечення, є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7.

17. Указав, що індекс споживчих цін не перевищував 103% з квітня 2018 року до листопада 2018 року, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 листопада 2018 року.

18. У той же час зауважив, що оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7%, то у наступному місяці (грудні 2018 року) підлягало індексації грошове забезпечення позивача.

19. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року.

20. Позивачка не погодилась із указаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

21. У тексті апеляційної скарги позивачка, також, зазначила, що погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відсутності підстав для нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

22. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у задоволенні апеляційної скарги позивачки відмовлено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року залишено без змін.

23. Восьмий апеляційний адміністративний суд, переглянувши рішення суду першої інстанції у межах заявлених у апеляційній скарзі вимог [щодо виплати індексації у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року], погодився із висновками суду першої інстанції про те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимоги в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місять [січень 2008 року] для обчислення індексації [за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року] не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права.

Короткий зміст касаційної скарги

24. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20.

27. Указує, що визначення березня 2018 року як місяця підвищення грошових доходів для обчислення індексації за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року у межах цієї справи під сумнів не ставиться.

28. Зауважує, що у цій ситуації слід керуватись абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. На її думку відповідач, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення грошового доходу (березень 2018 року), мав урахувати дві складові: розмір підвищення її грошового доходу та суму індексації, що склалась у місяці підвищення цього грошового доходу і установити, чи перевищує розмір підвищення зазначеного грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

29. Переконує, що суд першої інстанції, узявши до уваги лише абзаци 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

30. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував питання нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, що є, на її думку, порушенням норм процесуального права.

31. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Позиція інших учасників справи

32. 10 січня 2022 року до касаційного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач зазначає про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

33. 23 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2021 року для розгляду справи №300/431/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

35. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №300/431/21 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №300/431/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

37. ОСОБА_1 з 28 лютого 2005 року по 05 травня 2020 року проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 (попереднє найменування НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з послужного списку від 26 січня 2021 року (а.с.9) та не заперечується відповідачем.

38. 30 листопада 2020 року позивачка звернулася до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та надання довідки про установлення базового місяця для індексації (а.с.5).

39. Листом від 08 грудня 2020 року №350/249/1137 відповідач повідомив позивача про відсутність можливості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки за період з січня 2016 року по лютий 2018 року кошти для відповідних виплат не виділялись, що підтверджується розпорядженням Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26 березня 2018 року №248/1485 а також у зв`язку з відсутністю механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди (а.с.6).

40. Також до цього листа відповідач додав довідку від 09 грудня 2020 року №249/841 про доходи ОСОБА_2 , за період з грудня 2015 року по березень 2018 року (а.с.7).

41. Відповідно до цієї довідки позивачу у грудні 2015 року нарахована індексація грошового забезпечення в розмірі 227,37 грн, з урахуванням базового місяця березня 2015 року, за період з січня 2016 року по березень 2018 року індексація не нараховувалась.

42. Уважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року та бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду та висновки за результатом розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.

45. У тексті касаційної скарги позивачка просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Зауважує, що суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував питання нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, що є, на її думку, порушенням норм процесуального права.

47. З цього приводу Суд зазначає, що пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

48. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

49. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

50. Відповідно до частини першої та третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

51. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

53. Так, касаційний перегляд рішення суду першої інстанції можливий лише за умови його перегляду судом апеляційної інстанції. Водночас, якщо особа оскаржувала рішення суду першої інстанції частково, то суд апеляційної інстанції, обмежений виключно доводами апеляційної скарги, здійснював перегляд рішення у зазначеній скаржником частині.

54. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суд касаційної інстанції може здійснювати перегляд судових рішень лише у тій частині, яка переглядалась судом апеляційної інстанції.

55. У тексті апеляційної скарги (а.с.53-55) позивачка зазначала, що погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

56. Водночас указувала, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січня 2008 року, неправильно застосував норми матеріального права.

57. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, здійснив перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у межах доводів апеляційної скарги [у частині наявності підстав для нарахування та виплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року] та залишив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

58. З урахуванням викладеного, Суд констатує, що доводи позивачки про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення статей 90 242 КАС України не розглянувши питання наявності/відсутності підстав нарахування та виплати їй індексації за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, є безпідставними, оскільки у тексті апеляційної скарги вона зазначила про свою згоду із рішенням суду першої інстанції у цій частині.

59. Так, апеляційний перегляд справи є, фактично, повторним розглядом справи з можливістю установлення нових фактів, дослідження нових доказів, а також доказів, що досліджувалися судом першої інстанції з порушенням установленого порядку. При перегляді справи в апеляційному порядку можуть вирішуватись як питання факту, так і питання права, що означає право перевірки апеляційним адміністративним судом обставин та матеріалів справи у тому ж обсязі, що й судом першої інстанції.

60. Водночас, на відміну від суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не розглядає справу повторно. Його основною функцією є перевірка законності судових рішень, у яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону, допущені судом першої інстанції, або сам їх допустив, і забезпечення однакого застосування закону.

61. Тож, оскільки касаційний перегляд судових рішень виступає в якості додаткової гарантії реалізації конституційного права на судовий захист, коли вичерпані всі засоби захисту в судах першої та апеляційної інстанцій, підстави такого перегляду не повинні відкривати можливості касаційного провадження лише з метою повторного розгляду справи та виправлення помилок, які мають бути усунені у звичайних судових процедурах перевірки судових рішень.

62. Колегія суддів зазначає, що оскарження позивачем рішення суду першої інстанції у частині, яка не переглядалась судом апеляційної інстанції, робить неможливим касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень на підставі закону. Подання касаційної скарги на судове рішення, яке не переглядалось судом апеляційної інстанції, мало би мати наслідком відмову у відкритті касаційного провадження у справі. Однак, як зазначалося вище, суд касаційної інстанції відкрив провадження про перегляд оскаржуваних судових рішень за відсутності для цього законних процесуальних підстав, оскільки на момент вирішення питання про відкриття касаційного провадження такі обставини Суду були не відомі.

63. Виправити описану ситуацію шляхом закриття касаційного провадження не можна, оскільки процесуальний закон не установлює такої підстави для закриття касаційного провадження, як помилково відкрите.

64. За змістом частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

65. Указаний перелік підстав для закриття провадження є вичерпним і не містить жодних критеріїв для розширеного тлумачення цих положень закону.

66. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

68. У частині першій статті 350 цього Кодексу установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Описана вище правова ситуація не дає законних основ оцінювати рішення судів попередніх інстанцій на дотримання ними норм процесуального права, унеможливлює втручання в ці судові рішення і через це за законом робить їх незмінними та законними.

70. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 350 КАС України касаційну ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

IV. Висновки щодо судових витрат

71. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №300/431/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду