ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року

м. Київ

справа № 300/6164/23

провадження № К/990/33076/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. від 25 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01 січня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року було відмовлено.

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23 було залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23 повернуто скаржнику.

5. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходи з того, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за наслідками розгляду заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає сплаті судовий збір.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України «Про судовий збір». Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

6. Положення Закону України «Про судовий збір» стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

7. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01 січня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

10. ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 300/6164/23.

11. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року було відмовлено.

12. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року.

13. Встановивши, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23 без руху, встановивши десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

14. На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що являється ветераном війни.

15. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Продовжено строк для усунення недоліку апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23, зазначеного в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, на 10 днів з дня отримання копії ухвали.

16. На виконання вимог ухвал Восьмого апеляційного адміністративного суду від03 червня 2024 року та від 26 червня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив відкрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23 без сплати судового збору, як особи, яка від його сплати звільнена.

17. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 300/6164/23 повернуто скаржнику.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

19. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено вимоги щодо сплати судового збору за звернення із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення).

20. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

23. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом частини п`ятої якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

24. Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

25. Відповідно до приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

26. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку підставою для повернення апеляційної скарги.

27. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

28. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

29. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону України «Про судовий збір». Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

30. Водночас у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір» не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.

31. За змістом підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. Отже, приписами зазначеної норми Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду першої інстанції, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами яких виносяться відповідні ухвали.

33. Враховуючи те, що ключовим питанням в межах доводів та вимог касаційної скарги є питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

34. Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов`язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.

35. Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); «обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).

36. Крім того, в Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.

37. Колегія суддів зазначає, що невиконання державою обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.

38. Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.

39. Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов`язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.

40. Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення, а оскарження ухвали суду за наслідками розгляду такої заяви - на запобігання негативним наслідкам судової помилки, якщо така мала або могла мати місце під час розгляду зазначеної заяви.

41. Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади.

42. Особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору.

43. Отже, на переконання колегії суддів, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

44. Відповідно до частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

45. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що особа, яка звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, не повинна сплачувати судовий збір за оскарження ухвали, постановленої за результатом розгляду такої заяви.

46. При цьому, Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.

47. Так, у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2024 року у справі № 140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяви.

48. В зазначеній вище постанові Верховний Суд також дійшов висновку про наявність підстав для звернення з поданням до Конституційного Суду України щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

49. З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з ненаданням скаржником документа про сплату судового збору, оскільки останній не повинен сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, прийняту за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

50. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 260/9470/23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. За таких обставин ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року підлягає скасуванню, а справа № 300/6164/23 - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року скасувати.

Справу № 300/6164/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко