Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 301/1596/19
провадження № 61-13177св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Марковича І. І., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, прийняту у складі суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Кожух О.А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Октава Фінанс») про зміну формулювання причин звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з 11 вересня 2017 року працювала на посаді касира відділення ТОВ «ФК «Октава Фінанс», розташованого у м. Виноградові Закарпатської області. Вказувала, що на початку 2019 року у відповідача розпочалися проблеми з правоохоронними органами, унаслідок чого у кінці травня та на початку червня 2019 року працівники магазину подали заяви про звільнення. Заява про звільнення за власним бажанням нею написана 01 червня 2019 року, яку відповідач отримав поштою 03 червня 2019 року.
14 червня 2019 року цінним листом з описом вкладеного відповідач надіслав їй трудову книжку, в якій 04 червня 2019 року зроблено запис № 4 про звільнення з роботи 04 червня 2019 року, відповідно до наказу № 338/5к
у зв`язку із втратою довір`я, на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Вказувала, що наказ про звільнення їй не видано, не надано письмовий розрахунок при звільненні, не нараховано компенсацію за невикористану відпустку та не надано пояснення причин звільнення за статтею 41
КЗпП України. Із таким формулюванням про звільнення вона не погоджувалася, оскільки не існувало жодних підстав вважати, що вона винна у вчиненні будь-яких фінансових правопорушень, зокрема не притягувалася до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.
Крім того, при її звільненні відповідач перерахував на картковий рахунок суму у розмірі 4 509,06 грн із позначкою «кінцевий розрахунок», однак вона вважає, що така сума нарахована їй неправильно.
Посилаючись на положення, викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати), визначила свій середньоденний заробіток
у розмірі 136,82 грн, який вираховується таким чином: (4 173,00 грн заробітна плата за квітень 2019 року + 4 173,00 грн заробітна плата за травень
2019 року/61день). Сума компенсації за невикористану відпустку склала 6 841 грн (50 днів х 136,82). Заробітна плата за 4 дні у червні 2019 року - 547,28 грн (4 дні х 136,82 = 547,28 грн). вказувала, що загальна сума для нарахування при її звільненні повинна становити 7 388,28 грн.
Крім того, вона працювала у відповідача з 11 вересня 2017 року по 04 червня
2019 року, тобто один рік 5 місяців 24 дні на умовах звичайного трудового договору з умовами надання щорічної основної відпустки в розмірі 24 дні на рік та мала право за вказаний період на 35 календарних днів основної щорічної відпустки. Таким чином, відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На час подання позовної заяви розмір середнього заробітку становив 30 днів х 136,82 гривень = 4 104,60 грн.
При цьому посилалась на те, що після отримання трудової книжки вона потерпає від стресу та емоційного дискомфорту, ставлення до неї від колег по роботі змінилося в негативну сторону, оскільки її звинуватили в фінансових правопорушеннях та звільнили за втратою довір`я. Почуття матеріальної незахищеності та депресія збільшились після того, як вона довідалася про неможливість подальшого працевлаштування після звільнення «по статті», маючи на утриманні трьох дітей, двоє із яких - неповнолітні. Часто зверталася до медичних установ зі скаргами на слабкість, головний біль, нервові зриви. Скаржилася на те, що їй необхідно докласти чималих зусиль для організації свого життя та поновлення нормальних життєвих зав`язків після судових процедур та консультацій утерапевтів.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ФК «Октава Фінанс»
від 04 червня 2019 року № 338/5к про звільнення із займаної посади за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, змінити формулювання причин її звільнення, оформлене ТОВ «ФК «Октава Фінанс» наказом від 04 червня
2019 року № 338/5к, із звільнення відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України (за втратою довір`я) на звільнення за власним бажанням, відповідно до вимог статті 38 КЗпП України з 04 червня 2019 року;
- стягнути з ТОВ «ФК «Октава Фінанс» на її користь компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки виплати сум при звільненні по день фактичного розрахунку;
- стягнути з ТОВ «ФК «Октава Фінанс» на її користь моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зміни формулювання причин звільнення, суд першої інстанції встановив відсутність порушень чинного законодавства та прав ОСОБА_1 при звільнені з роботи у зв`язку з втратою довіри, оскільки до її трудових обов`язків відносилося виконання операцій, пов`язаних із безпосереднім обслуговуванням цінностей, контроль за рухом і зберіганням цінностей, а факт порушення ОСОБА_1 посадових обов`язків належним чином зафіксований результатами проведеного службового розслідування.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала відповідачу документів на підтвердження того, що вона є матір`ю двох неповнолітніх дітей, із заявами про надання відпустки згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» до роботодавця не зверталася.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначила, якими доказами підтверджується завдання їй шкоди, оціненої
у розмірі 200 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вказав, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, у зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку зібраним доказам. Стверджує, що відповідач не надав доказів того, що внаслідок її винних і протиправних дій товариство втратило матеріальні цінності.
При ухваленні судових рішень не враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 373/1038/17 (провадження № 61-6170св19).
Судові рішення ухвалено з порушенням вимог статті 89 ЦПК України, тобто вони ґрунтуються на припущеннях. Так, заявник вказує, що висновки судів про те, що заяву про звільнення вона подала після того, як їй стало відомо про службову перевірку, про те, що 07 травня 2019 року проведено та зафіксовано аналіз відеоспостереження, а під час працевлаштування вона не надавала до відділу кадрів документів на підтвердження того, що вона
є матір`ю двох неповнолітніх дітей, ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, заявник вказує, що ухвалами суду першої інстанції від 29 липня 2019 року та від 05 серпня 2019 року від відповідача витребувано письмових доказі докази, їх оригінали та копії. Так, ухвалою від 05 серпня
2019 року витребувано оригінали службової записки, наказу про проведення службової перевірки, посадову інструкцію ОСОБА_1 , оригінал особової справи працівника ОСОБА_1 , однак вказана ухвала відповідачем не виконана, про що вона зазначала в апеляційній скарзі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року ТОВ «ФК «Октава Фінанс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що прийняті без порушень норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права.
При цьому вказує, що на виконання ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 липня 2019 року було надано завірені копії витребуваних письмових доказів.
На виконання ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області
від 05 серпня 2019 року про витребування оригіналів письмових доказів товариство листом від 04 вересня 2019 року надало суду витребувану інформацію та документи, повідомило, що належним чином засвідчені копії документів також були додані до заперечень на позовну заяву. Посилаючись на положення статті 95 ЦПК України вказує, що ні суд, ні особа, яка заявила клопотання про витребування письмових доказів, не ставили під сумнів відповідність належним чином завірених відповідачем та наданих письмових доказів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. поновлено строк на касаційне оскарження, звільнено заявника від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Іршавського районного суду Закарпатської області.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ТОВ «ФК ««Октава Фінанс» від 11 вересня 2017 року № 576-к
ОСОБА_1 з 11 вересня 2017 року прийнято на посаду касира ТОВ «ФК ««Октава Фінанс».
ОСОБА_1 працювала касиром відділення № 31 ТОВ «ФК ««Октава Фінанс», яке розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів,
вул. Шевченка, 8.
Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 11 вересня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Октава Фінанс» та ОСОБА_1 , з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, ОСОБА_1 , яка займає посаду касира, прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження, перерахування, приймання, видачу і перевезення матеріальних цінностей, у зв`язку з чим взяла на себе зобов`язання: дбайливо відноситись до переданих їй на збереження або інших цілей матеріальних цінностей і вживати заходи для попередження збитків; своєчасно повідомляти адміністрацію товариства про всі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених їй матеріальних цінностей; суворо дотримуватися встановлених правил здійснення операцій
з цінностями і їх зберіганням; вести облік, складати і передавати у визначеному порядку звіти про ввірені їй матеріальні цінності.
Посадова інструкція касира ТОВ «ФК «Октава Фінанс», якою визначено обов`язки, функції, права та відповідальність касира, та є документом, на підставі якого касир здійснює свою діяльність. Зокрема, касир виконує: валютно-обмінні операції з іноземною валютою; переказ грошових коштів
у національній та іноземній валюті через міжнародні платіжні системи та/або через небанківські платіжні системи для фізичних осіб резидентів та нерезидентів; здійснює додержання касової дисципліни, у тому числі дотримання правил зберігання грошей, цінностей і документів; здійснює обробку, формування та пакування грошових білетів, монети, інших цінностей, своєчасне вилучення з обігу зношених, неплатіжних та фальшивих грошей; приймає в підзвіт необхідну суму готівкових коштів у національній та іноземній валюті по оборотній касі шляхом перерахунку повних та неповних пачок по накладних та корінцям, а неповні корінці - полісним перерахунком; здійснює контроль при одержанні касових документів на наявність та на відповідність підписів на касових документах із зразками підписів осіб, відповідальних за оформлення та здійснення касових операцій, звіряє на відповідність суми цифрами та прописом; об`єднує, обробляє, формує та пакує грошові білети, монети та інші цінності згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх нормативних документів ТОВ «ФК «Октава Фінанс».
Із посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 11 вересня 2017 року.
Наказом ТОВ «ФК «Октава Фінанс» від 11 травня 2019 року «Про проведення службового розслідування», у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків, які дають підстави для втрати довір`я до касира
ОСОБА_1 , наказано провести службове розслідування, цим же наказом призначено комісію та її склад, керівник комісії - ОСОБА_2 .
Зі службової записки від 04 червня 2019 року, поданої членами комісії на ім`я директора ТОВ «ФК «Октава Фінанс» встановлено, що у результаті службового розслідування, згідно з наказом від 11 травня 2019 року, проведено аналіз відеоспостереження Закарпатського відділення № 31 та в процесі роботи касира ОСОБА_1 07 травня 2019 року зафіксовано факти порушення дотримання касової дисципліни, правил зберігання цінностей, а саме:
1) порушення статті З Закону України від 06 липня 1995 року № 266 95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
2) виявлено залишення без нагляду ввірених готівкових коштів на робочому місці касира;
3) виявлено, що всі операції проведені за відсутності клієнтів, виявлено відсутність підписів касира на чеках РРО, звітних довідках та реєстрах за
02, 03, 04, 06, 07 травня 2019 року, виявлено, що документи дня не сформовані.
4) встановлено залишення приміщення відділення незачиненим, непоставленим під охорону на пульт центральної охорони;
5) встановлено передачу коштів фінансової установи в користування стороннім особам;
6) встановлено розголошення паролів та передачу ключів від приміщення відділення стороннім особам;
7) встановлено факт проникнення ОСОБА_1 у приміщення відділення
о 02:00 год. 08 травня 2019 року та залишення приміщення відділення без охорони;
З урахуванням змісту та характеру допущених порушень, комісія рекомендувала звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із втратою довір`я.
Наказом ТОВ «ФК ««Октава Фінанс» від 04 червня 2019 року № 338/5-к
ОСОБА_1 звільнено з роботи з 04 червня 2019 року за неналежне виконання службових обов`язків, порушення трудової дисципліни та втрату довір`я до неї з боку власника або уповноваженого ним органу, за пунктом 2 статті 41 КЗпП України.
ОСОБА_1 , будучи обізнаною про проведення службового розслідування
у зв`язку з неналежним виконанням нею службових обов`язків, 01 червня 2019 року подала заяву про розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України.
04 червня 2019 року відповідач провів виплату всіх сум, що належали ОСОБА_1 при звільненні (на рахунок позивача, відкритий у AT «Альфа-Банк»).
Трудову книжку ТОВ «ФК «Октава Фінанс» переслало ОСОБА_1 поштою
з доставкою на зазначену в її заяві адресу.
Станом на 29 липня 2019 року, згідно з відомостями кадрового обліку, під час працевлаштування ОСОБА_1 на посаду касира ТОВ «ФК «Октава Фінанс» та оформлення документів нею до відділу кадрів не були надані підтверджуючі документи про сімейний стан та наявність неповнолітніх дітей, тобто свідоцтва про народження дітей. За період роботи ОСОБА_1 вищевказані свідоцтва не пред`являла, заяв про надання додаткової соціальної відпустки згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» від неї не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вимогам закону в повній мірі не відповідають.
Щодо вимог про зміну формулювання причин звільнення
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також
у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 23 грудня
2015 року у справі № 6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі
№ 6-100цс16.
Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних
з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Як встановлено судами, ОСОБА_1 займала посаду касира у відділенні
№ 31 ТОВ «ФК ««Октава Фінанс».
Згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 11 вересня
2017 року ОСОБА_1 , яка займає посаду касира відділення ТОВ «ФК «Октава Фінанс», безпосередньо виконує операційно-касову роботу, пов`язану зі зберіганням, перерахуванням, прийманням, видачою цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй установою банку цінностей.
Безпосереднє зберігання, перерахування, приймання, видача матеріальних цінностей були складовою трудових функцій на роботі позивача, що випливає з положень її посадової інструкції.
Факт вчинення ОСОБА_1 порушення підтверджується висновком службового розслідування, викладеного у службовій записці від 04 червня 2019 року.
Зокрема, з цієї службової записки встановлено, що касиром ОСОБА_1 усі операції 02, 03, 04, 06, 07 травня 2019 року провела за відсутності клієнтів, виявлено відсутність підписів касира на чеках РРО, звітних довідках та реєстрах за 02, 03, 04, 06, 07 травня 2019 року, виявлено, що документи дня не сформовані; встановлено залишення приміщення відділення не зачиненим, не поставленим під охорону на пульт центральної охорони; встановлено передачу коштів фінансової установи в користування стороннім особам; встановлено розголошення паролів та передачу ключів від приміщення відділення стороннім особам; встановлено факт проникнення ОСОБА_1 у приміщення відділення о 02:00 год. 08 травня 2019 року та залишення приміщення відділення без охорони.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою для винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України стали винні дії позивача, котра безпосередньо обслуговує грошові цінності, які призвели до порушення правил операційно-касової роботи, що стало підставою для втрати довір`я до неї з боку керівництва товариства, а доводи касаційної скарги в цій частині таких висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення роботодавця про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри ґрунтується лише на підозрах власника, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідач прийняв, установивши винні дії позивача, які дали підстави для висновку про те, що подальше залишення ОСОБА_1 на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати, що не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі
№ 373/1038/17 (провадження № 61-6170св19).
Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної (немайнової) шкоди
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними
є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 83 та частини першої статті 84
ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, а учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Звертаючись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 вказувала, що відповідач не виконав ухвалу суду першої інстанції від 05 серпня 2019 року, якою задоволено її клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, зокрема особової справи працівника ОСОБА_1 , оскільки не погоджувалася з доводами відповідача щодо ненадання документів про народження дітей.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні компенсації за невикористану відпустку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що про необґрунтованість тверджень ОСОБА_1 свідчать дані кадрового обліку станом на 29 липня 2019 року.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).
За змістом частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, а відповідно до вимог статті 89
ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься
у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції на доводи, викладені в апеляційні інстанції
ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції проігнорував невиконання відповідачем ухвали від 29 липня 2019 року про витребування доказів
у частині надання завіреної копії всіх наказів про надані їй відпусток та ухвали суду першої інстанції від 05 серпня 2019 року про витребування доказів, зокрема оригіналу її особової справи, уваги не звернув, обмежившись довідкою відповідача, виготовленою кадровою службою та долученою до відзиву на позов (том 1, а.с. 60).
Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів
з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку, не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 77 - 84 89 243 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Таким чином, суду апеляційної інстанції, під час нового перегляду справи
в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, слід об`єктивно дослідити докази у справі, з урахуванням пункту 8 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції про витребування доказів від 29 липня 2019 року (том 1, а.с. 36) та пункту 7 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 05 серпня 2019 року (оригінал особової справи)(том 1, а. с.73-740), надати їм належну оцінку та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та про стягнення моральної (немайнової) шкоди
є похідними від вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, то постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення слід залишити без змін.
За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної (немайнової) шкоди підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані
у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Керуючись статтями 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної (немайнової) шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційно інстанції.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 липня
2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» про зміну формулювання причин звільнення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець