ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 301/2418/20

Провадження № 51-2722 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області

від 08 грудня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070100000585, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 240 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06 червня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, напередодні 14 липня 2020 року з метою реалізації свого злочинного наміру на здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення - піщано-гравійної суміші, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, діючи всупереч вимогам ст. 13 Конституції України, ст. ст. 19 56 Кодексу України про надра, ст. ст. 3, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», домовився з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про здійснення незаконного забору піщано-гравійної суміші з русла річки «Іршавка», що в межах адміністративної території Брідської сільської ради, ввівши останніх в оману, а саме: повідомив їм про те, що всі необхідні документи для такої діяльності в нього наявні та все погоджено з відповідними державними органами.

14 липня 2020 року приблизно о 10 годині ОСОБА_6 показав ОСОБА_7 , який приїхав на транспортному засобі марки «КАМАЗ», державний номерний знак

« НОМЕР_1 », та ОСОБА_8 , який приїхав на транспортному засобі - екскаваторі марки «LIEBHERR», державний номерний знак « НОМЕР_2 », жовтого кольору, місце забору піщано-гравійної суміші, а саме: русло річки «Іршавка» в межах адміністративної території Брідської сільської ради, що на відстані від краю проїзної частини дороги близько 57 метрів.

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вищевказаних транспортних засобах заїхали в русло річки «Іршавка», де ОСОБА_8 за допомогою ковша - екскаватора марки «LIEBHERR», державний номерний знак « НОМЕР_2 », здійснив видобування корисних копалин загальнодержавного значення з дна прибережної захисної смуги річки «Іршавка», а саме: сировини піщано-гравійної, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, та навантажив дану сировину на кузов автомобіля марки «КАМАЗ», державний номерний знак

« НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_7 , після чого останній відвіз та розвантажив вищевказану сировину на земельній ділянці з кадастровим номером 2121981200:07:001:0057, яка знаходиться в межах адміністративної території Брідської сільської ради с. Дешковиця, урочище «Нище Шішіна».

Продовжуючи свою діяльність та реалізуючи свою попередню мету щодо незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення - піщано-гравійної суміші, 15 липня 2020 року ОСОБА_6 , перебуваючи в руслі річки «Іршавка», в межах адміністративної території Брідської сільської ради, що на відстані від краю проїзної частини дороги близько 57 метрів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, з допомогою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з дна прибережної захисної смуги річки «Іршавка», а саме: сировини піщано-гравійної, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України

від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та без відповідних дозвільних документів навантажив дану сировину на кузов автомобіля марки «КАМАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_7 , після чого останній відвіз та розвантажив вищевказану сировину на земельній ділянці з кадастровим номером 2121981200:07:001:0057, яка знаходиться в межах адміністративної території Брідської сільської ради с. Дешковиця, урочище «Нище Шішіна».

Загальний об`єм самовільно забраної піщано-гравійної суміші становить 114,48 м3.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що висновки судів про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК, ґрунтуються на припущеннях. Крім того вказує, що його вина жодним доказом, наданим стороною обвинувачення, не доведена, а досліджені докази під час судового розгляду не підтверджують та не доводять його вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Також стверджує, що судами не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та не взято до уваги те, що він жодного відношення до земельної ділянки за кадастровим номером 2121981200:07:001:0057, на якій проводилися роботи не має, оскільки власником земельної ділянки є ОСОБА_9 . При цьому вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягав поверненню прокурору зі стадії підготовчого судового засідання, що залишилось поза увагою судів. Зазначає, що в обвинувальному акті не вказано державного органу, якому завдано збитків внаслідок самовільного користування надрами, та не визнано потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні. Крім того, вказує, що апеляційним судом у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК не було досліджено обставин, встановлених під час кримінального провадження, та не досліджено доказів, наявних в матеріалах справи. При цьому стверджує, що розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувся з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки належним чином не було повідомлено захисника ОСОБА_10 про дату та час розгляду справи і не з`ясовано причини його неявки у судове засідання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з неналежним повідомленням захисника ОСОБА_10 про дату та час розгляду справи

і нез`ясування причини його неявки у судове засідання є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Частиною 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплене в п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Частиною 4 ст. 405 КПК передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.

Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Як слідує зі змісту положень ч. 2 ст. 342, ч. 2 і ч. 4 ст. 405 КПК у їх взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції перед початком судового розгляду повинен з`ясувати, чи вручені судові виклики та повідомлення тим учасникам судового провадження, які не прибули у судове засідання, а також чи не повідомляли вони про поважні причини свого неприбуття.

Проте, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 , указаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу захисника на відповідність вимогам ст. 396 КПК та керуючись ст. 398 КПК, постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Копію зазначеної ухвали було направлено усім учасникам судового провадження (т. 2 а.с. 55).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на 06 червня 2022 року на 11 годину.

Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що учасникам судового процесу, зокрема захиснику ОСОБА_10 , було направлено копію ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду.

Крім того, у матеріалах провадження відсутні й інші відомості про те, що захисника ОСОБА_10 було належним чином повідомлено про день, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Втім, як убачається з журналу судового засідання від 06 червня 2022 року та аудіозапису цього судового засідання, суд апеляційної інстанції усупереч положенням ч. 2 ст. 342 та ч. 2 і ч. 4 ст. 405 КПК не переконався у тому, що захисник ОСОБА_10 належним чином був повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, й провів його без участі вказаного захисника.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не було створено належних умов для реалізації захисником його права взяти участь у судовому засіданні під час апеляційного розгляду та висловити доводи з приводу поданої ним апеляційної скарги.

З огляду на положення ст. 412 КПКнаведені порушення є істотними, оскільки вони могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням встановлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для надання оцінки доводам, наведеним в касаційній скарзі в іншій частині, оскільки оцінка таких доводів можлива лише після усунення зазначених порушень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК, перевірити всі доводи апеляційної скарги захисника, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3