№ 301/2683/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 301/2683/16-ц

провадження № 61-30718св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Іршавська районна спілка споживчих товариств,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року у складі судді Даруди І. А., постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іршавської районної спілки споживчих товариств (далі - Іршавська райспоживспілка) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року він був звільнений з посади голови Іршавської райспоживспілки, на яку його обрали рішенням перших зборів ради цієї спілки від 28 листопада 2013 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки позачергова конференція відбулася без його участі. Крім того, рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року рішення зазначеної конференції від 17 серпня 2015 року було скасоване. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: поновити його на роботіз 20 серпня 2015 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 122 921,75 грн, а також 100 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

До початку розгляду місцевим судом справи по суті ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив: визнати незаконним (недійсним) протокол позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року; визнати незаконним проведення 17 серпня 2015 року позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району та скасувати прийняті нею рішення у формі постанов;скасувати державну реєстрацію змін по Іршавській райспоживспілці, внесених на підставі постанов позачергової конференції споживчої кооперації Іршавського району від 17 серпня 2017 року.

Ухвалою Іршавського районного суду від 14 вересня 2017 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відмовлено.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року скасовано рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року, яким було визнано незаконним рішення позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління Іршавської райспоживспілки. Позивачем не наведено інших підстав порушення його трудових прав, окрім незаконності зазначеного рішення позачергової конференції, яке спростоване Апеляційним судом Закарпатської області. Крім того, трудовим законодавством не передбачено поновлення працівника на виборній посаді.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року виправлено описку у вступній і резолютивній частинах постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року, а саме замість помилково зазначеного: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково» вважати правильним: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення».

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з пунктом г) статті 28 Статуту Іршавської райспоживспілки (далі - Статут) голову правління обирає рада цієї спілки, а не конференція чи збори. 17 серпня 2015 року відбулася фейкова позачергова конференція, про яку ні він як голова правління та член ради райспоживспілки, ні голови споживчих товариств району не були повідомлені. Крім того, його звільнили з роботи без відібрання відповідних пояснень. Місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про витребування оригіналу протоколу позачергової конференції, а також - у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Зазначене є порушенням його права на розгляд справи справедливим судом, на здійснення правосуддя на засадах рівності та змагальності сторін. Оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, якими підтверджувалися обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то він заявив таке клопотання в апеляційному суді, яке також було необґрунтовано відхилене.

У серпні 2018 року Іршавська райспоживспілка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Обрання голови правління відноситься до компетенції засновників, яка реалізується через загальні чи позачергові збори конференції або ради Іршавської райспоживспілки. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року було скасовано рішення Іршавського районного судуЗакарпатської області від 21 жовтня 2016 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Іршавського районного суду Закарпатської області.

12 вересня 2018 року справа № 301/2683/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Судами встановлено, що рішенням перших зборів ради Іршавської райспоживспілки від 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 обрано головою правління цієї спілки.

Рішенням позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року позивача звільнено із вказаної посади у зв`язку з обранням головою Іршавської райспоживспілки іншого кандидата.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 301/1752/15-ц позов ОСОБА_1 до Іршавської райспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення задоволено. Рішення позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року визнано незаконним та скасовано.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу Іршавської райспоживспілки задоволено. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 301/1752/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про кооперацію» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 , крім незаконності рішення позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року, яким його звільнено з посади голови правління Іршавської райспоживспілки, не наведено інших підстав порушення його трудових прав. Проте незаконність зазначеного рішення конференції спростовується рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року. При цьому трудовим законодавством не передбачено поновлення працівника на виборній посаді.

Однак такі висновки зроблені судами з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами статей 10 60 ЦПК України 2004 року обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 31 ЦПК України 2004 року сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

У зв`язку з поданням вказаної заяви представник позивача - ОСОБА_3 заявила клопотання про витребування у відповідача оригіналу протоколу позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року.

Ухвалою Іршавського районного суду від 14 вересня 2017 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та про витребування доказів відмовлено.

Це судове рішення місцевий суд мотивував тим, що збільшені ОСОБА_1 позовні вимоги вже були предметом розгляду в цивільній справі № 301/1752/15-ц за його позовом до Іршавської райспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення позачергової конференції делегатів споживчих товариств Іршавського району від 17 серпня 2015 року. Оскільки рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року, яким відмовлено в задоволенні вказаного позову, набрало законної сили, то заявлені позивачем вимоги не можуть бути повторно розглянуті в цій справі, а отже, відсутні підстави для витребування доказів, необхідних для підтвердження цих вимог.

Однак суд залишив поза увагою те, що у справі № 301/1752/15-ц апеляційний суд як підставу для відмови в задоволенні позову зазначив наявність між ОСОБА_1 та Іршавською райспоживспілкою трудового спору про визнання незаконним звільнення позивача з роботи та поновлення його на посаді голови вказаної спілки, який вже є предметом іншого судового розгляду, а також - відсутність обґрунтувань, яким чином порушуються або не визнаються оспорюваним рішенням цивільні права позивача і який матеріально-правовий зв`язок з цим спором має відповідач ОСОБА_2 як новий голова правління Іршавської райспоживспілки.

Тобто Апеляційний суд Закарпатської області у рішенні від 26 червня 2017 року не робив будь-яких висновків щодо законності прийнятого позачерговою конференцією делегатів споживчих товариств Іршавського району рішення щодо звільнення позивача, а вказав, що така обставина підлягає встановленню під час вирішення трудового спору.

Зазначене свідчить, що у справі, яка переглядається, безпідставно відмовивши ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та про витребування доказів, суд першої інстанції обмежив права позивача, визначені статтями 31 та 137 ЦПК України 2004 року, а отже, порушив принцип змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 147-1 КЗпП України працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначився в достатньому обсязі з характером спірних правовідносин, не встановив та не дав належної оцінки тій обставині, чи мала позачергова конференція делегатів споживчих товариств Іршавського району право звільняти позивача.

З`ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи, враховуючи те, що положення статті 221 КЗпП України закріплює застереження стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали.

В апеляційній скарзі позивач також вказував, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про витребування доказів. Однак в порушення вимог статей 367 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів заявника, в рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують ці доводи, а лише обмежився посиланням на те, що місцевий суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з частинами другою, третьою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 263, пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Однак в порушення вимог наведених правових норм в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції взагалі не навів відповідного правового обґрунтування (не визначився з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи правомірність постановлених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди зобов`язані власні процесуальні дії належним чином мотивувати, враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, а обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Судами попередніх інстанцій не враховано вимог зазначених положень процесуального закону, не дано належної оцінки доводам позивача щодо незаконності його звільнення з роботи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановленні фактичні обставини які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права при розгляді цієї справи допущені судами обох попередніх інстанцій, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотриманняпринципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

У зв`язку із скасуванням постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року підлягає скасуванню також ухвала цього суду від 15 березня 2018 року про виправлення описки.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 20 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов