Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 301/632/14-ц

провадження № 61-18053св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Вільхівська сільська рада Іршавського району Закарпатської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Іршавське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство «Іршавське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області, про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Вільхівської сільської ради від 23 травня 2007 року № 35 їй було надано дозвіл на відкриття торгової точки. Після надання цього дозволу вона розпочала будівництво магазину загальною площею 26,1 кв. м у с. Нижнє Болотне Іршавського району на земельній ділянці площею 0,0045 га без отримання відповідного на те дозволу, але з дотриманням будівельних норм і правил.

Згідно з договором про упорядкування плати за користування земельними ділянками до укладання договорів оренди від 26 лютого 2013 року № 63 Вільхівська сільська рада передала їй у користування земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0045 га.

У 2012 році вона вирішила ввести магазин в експлуатацію у зв`язку з чим звернулась до виконавчого комітету Вільхівської сільської ради з заявою про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однак їй було відмовлено з мотиву самочинного будівництва цієї будівлі.

Згідно з висновком містобудування та архітектури Іршавської районної державної адміністрації будівництво проведено без порушень містобудівних та санітарних вимог.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати її власником приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року у складі судді Беламут П. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 власником нежитлової будівлі магазину, позначеної на плані під літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 провела будівництво приміщення магазину на земельній ділянці, виділеній їй для підприємницької діяльності, при цьому відповідач визнав позов і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що відповідно до статті 174 ЦПК України є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 782,31 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що законодавством передбачено іншу процедуру прийняття до експлуатації новоствореного самочинного нерухомого майна, порядок проведення державної реєстрації та оформлення права власності на нього, ніж звернення до суду із позовом про визнання права власності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 жовтня2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не приймала участі у справі, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року, оскільки суд не вирішував питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а тому вона не має права на оскарження в апеляційному порядку цього рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Вільхівської сільської ради від 23 травня 2007 року № 35 ОСОБА_1 було надано дозвіл на відкриття торгової точки, у звязку з чим остання розпочала будівництво магазину, позначеного на плані літ. «А», загальною площею 26,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0045 га.

Проект забудови ОСОБА_1 на вказану будівлю не розроблявся, дозвіл на початок виконання будівельних робіт не отримувався.

Згідно з договором про упорядкування плати за користування земельними ділянками до укладання договорів оренди від 26 лютого 2013 року № 63 Вільхівська сільська рада передала ОСОБА_1 у користування земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0045 га, для ведення підприємницької діяльності, строком до виготовлення та державної реєстрації державного акту на землю або до укладення і державної реєстрації договору оренди на земельну ділянку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, апеляційний суд не врахував, що вона звернулась до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

З урахуванням вказаного, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року. При цьому у межах відкритого апеляційного провадження судом було установлено, що судом першої інстанції було вирішено питання про права, свободи, інтереси і обов`язки ОСОБА_3 , оскільки спірна нежитлова будівля межує із її земельною ділянкою, менше ніж 1 метр від межі її земельної ділянки та розташована поруч із в`їздом у її двір, що позбавляє її можливості доглядати за огорожею та перешкоджає здійснювати в`їзд у своє домогосподарство. Таким чином, визнання судом права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_1 , спричиняє для неї несприятливі наслідки.

Таким чином, апеляційним судом було обґрунтовано відкрито апеляційне провадження та переглянуто рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об`єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.

У справі, що переглядається, позивачем не надано доказів введення спірної будівлі магазину до експлуатації в установленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15.

На підставі вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання право власності на будівлю магазину, не прийняту в експлуатацію.

У частині другій статті 410 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян