ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 302/422/21
провадження № 61-13180 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області у складі судді Кривки В. П.
від 17 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В. від 15 серпня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі -ГУ) Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що 10 травня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області наказом № 1791-сг передано безоплатно у власність
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6 га за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства. У подальшому ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстру речових прав на нерухому майно. 18 січня 2008 року рішеннями Лазівської сільської ради № 27, № 29 Тячівського району Закарпатської області затверджено технічну документацію про передачу у власність громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 про безоплатну передачу у власність земельних ділянок площами 0,0681 га та 0,8862 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі цих рішень зазначеним особам видано 23 березня
2009 року державний акт на право власності на земельні ділянки
серія ЯЕ № 463157.
11 березня 2016 року держаний реєстратор Тячівського районного управління юстиції Пацкан В. С. здійснив державну реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок кадастрові номери 2124484001:06:006:0007; 2124484001:006:0006 за зазначеними особами.
Прокурор вважав, що право власності на земельну ділянку, яка одержана у власність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру № 1791-сг від 10 травня
2017 року порушує положення пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України, частини третьої статті 116 ЗК України, оскільки виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок у власність безоплатно у межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз за кожним видом користування навіть якщо земельна ділянка отримана у власність вдруге за сукупністю площ є різницею між гранично можливою та раніше отриманою у власність.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 не мав права на повторну безоплатну приватизацію земельної ділянки, незважаючи на те, що сукупна площа одержаних ним у власність земельних ділянок за рішеннями Лазівської сільської ради і органу Держгеокадастру не перевищує 2,0 га. Прокурор вважав, що ОСОБА_1 не повідомив в орган Держгеокадастру про те, що він раніше отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з комунальної власності Лазівської сільської ради. По цьому факту внесено відомості до ЄРДР СВ Міжгірським ВП № 2 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
У кримінальному провадженні № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу для підтвердження того, що документи, які сформовані в технічній документації земельних ділянок у селі Лази, підписувались від імені ОСОБА_1 , а отже, є підстави вважати, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у нього на праві власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
25 липня 2019 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку на користь фермерського господарства «Під полами», яка в подальшому була відчужена на його ж користь, на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року.
Оскільки ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, безпідставно набув право власності на вказану земельну ділянку, поза волею вибула із державної власності, на підставі статей 387 388 ЦК України вона підлягає витребуванню від нього.
Прокурор обґрунтовував захист і представництво інтересів держави суспільним інтересом, повернення в державну власність земельної ділянки, яка була набута незаконно, що відповідає критерію правомірного втручання в право мирного володіння майном заради суспільного блага і отримання земельної ділянки іншими громадянами. Позивач також вважав, що орган Держгеокадастру не може здійснити захист інтересів держави, бо порушив вимоги земельного законодавства, а також не має повноважень для відміни оскаржуваного наказу з посиланням на висновок Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 698/119/18.
Прокурор вважав, що не пропустив строки звернення до суду із позовом, оскільки виявив порушення законодавства ОСОБА_1 24 січня 2020 року шляхом моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім цього, прокурор 27 січня 2020 року звертався до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави до ФГ «Під полами» і ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування наказу № 1791-сг від 10 травня 2017 року, тому строк позовної давності на час провадження справи господарського судочинства перервався зверненням прокурора до суду, незважаючи на те, що в подальшому суд встановив помилковість правил підвідомчості. Натомість, цей суд питання застосування строків давності не вирішував.
Ураховуючи викладене, керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави просив суд:
- визнати недійсним та скасувати наказ Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 2122487400:001:0052), що знаходиться за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського (на даний час Хустського району) Закарпатської області;
- витребувати зазначену земельну ділянку від ОСОБА_1 на користь держави.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня
2022 року у задоволенні позову керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах Державивідмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що згідно з рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2020 року у справі
№ 307/849/20, яке набрало законної сили 05 червня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано неправомірними і скасовано рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29
у частині надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок по
АДРЕСА_1 площею 0,8862 га і 0,0681 га для ведення особистого селянського господарства. Вказаним рішенням встановлено такі обставини: ОСОБА_1 не писав заяву в Лазівську сільську раду про надання йому земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Зазначену заяву писала його дружина ОСОБА_2 , уродженка і мешканка села Лази, отримавши за договором дарування від 10 квітня 1989 року у власність від бабусі ОСОБА_3 житловий будинок у АДРЕСА_1 . Відповідач Лазівська сільська рада зазначений позов та його обґрунтування визнала повністю, а саме щодо помилкового зазначення в рішенні про приватизацію земельної ділянки
ОСОБА_1 . За змістом цього ж рішення ОСОБА_1 з 1992 року не проживає в селі Лази Тячівського району і з цього часу мешкає в селі Сойми Міжгірського (на цей час Хустського) району та обґрунтовував позов і захист свого права з метою перешкодити використати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки в іншому населеному пункті.
Отже, суд зазначив, шо прокурор не довів з огляду на встановлені судом обставини порушення норм земельного законодавства. Фактично ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку безоплатно за рішенням державного органу (органу Держгеокадастру) для ведення особистого селянського господарства тільки один раз у межах норм, передбачених законом. Посилання позивача на рішення Лазівської сільської ради про одержання ним у власність спільно з дружиною ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства раніше (до видання наказу № 1791-сг від 10 травня 2017 року і надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Соймівської сільської ради) фактично на час розгляду справи не стосується ОСОБА_1 . Це підтверджено рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Прокурор не спростував встановлені обставини в загальному порядку. Прокурор в позові та процесуальних заявах посилався на обставини і докази, які встановлюються органом досудового розслідування в кримінальному провадженні, а саме те, що ОСОБА_1 підписував заяви та документи про надання йому у власність земельних ділянок із земель комунальної власності Лазівської сільської ради. Натомість належних і допустимих доказів про це не надав.
Суд першої інстанції вказав, що є неналежним доказом висновок експерта
№ СЕ-19/107-21/71-ПЧ від 29 січня 2021 року Закарпатського НДЕКЦ, який наданий прокурором з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року, оскільки цей доказ з кримінального провадження не встановлений вироком суду в кримінальному провадженні або ж ухвалою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, які б набрали законної сили. Висновок експерта не стверджує про те, що ОСОБА_1 підписував документи для отримання у власність земельні ділянки на території Лазівської сільської ради. Окрім цього, позивач не виконав обов`язку, передбаченого в частині першій статті 82 ЦПК України, для застосування судом положень статті 82 частини шостої ЦПК України, тобто в справу подано
неналежний, не допустимий та недостовірний доказ, який не підтверджує обставини, зазначені в позові у відповідній частині його обґрунтування.
Суд першої інстанції відхилив посилання прокурора на висновок Верховного Суду України в постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-228цс14, так як цей висновок зроблено за інших, відмінних обставин від установлених судом обставин справи. За змістом цього висновку право на збільшення земельної ділянки в межах норм встановлених в статті 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають лише ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,6 га відповідно до положень ЗК України від 18 грудня 1990 року.
Прокурор заявив позов до суду в інтересах держави, будучи достовірно обізнаним про те, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи в Україні, зміни законодавства, утворення об`єднаних територіальних громад, спірна земельна ділянка знаходиться на території Міжгірської селищної ради, тобто на території, що не є державною власністю, а вважається комунальною власністю. ОСОБА_1 відповідно до положень земельного законодавства отримав у власність земельну ділянку, що є предметом спору, тобто правомірно і мирно володіє цим майном,
а тому позбавлення його права власності буде свавільним, не відповідатиме меті земельного законодавства, та Закону України «Про особисте селянське господарство» порушуватиме конституційне право громадянина, передбачене статтями 13 14 Конституції України. Тому захисту підлягає саме право ОСОБА_1 на земельну ділянку, отриману ним у власність у встановленому законом порядку.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року змінено у мотивувальній частині, викладено його в редакції постанови апеляційного суду. Резолютивну частину рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині позовних вимог Хустської окружної прокуратури в інтересах Держави до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року, в незміненій апеляційним судом частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Хустської окружної прокуратури в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишено без змін (провадження № 61-7125св23).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор в інтересах держави заявив вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру як передумови для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, однак, позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування спірного наказу залишені без задоволення судами всіх інстанцій,
а тому є безпідставна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави через неможливість скасувати такий наказ у справі за позовом до
ОСОБА_1 , який у даному випадку є неналежним відповідачем, що у свою чергу позбавляє позивача довести протиправність такого виділення землі та відсутність доброї волі власника землі та розпорядження нею. За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог до Держеокадастру про скасування наказу у справі відсутні фактичні та правові підстави для висновку про те, що волевиявлення державного органу владу - Держгеокадастру на передачу
ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не було вільним, а таке надання землі було протиправним, так як Держгеокадастр розпорядився своїм правом власності на землю і його право власності на ділянку із земель, з числа яких земельні ділянки можуть надаватися у власність, припинилося.
Також судом апеляційної інстанції не взято до уваги обґрунтування прокурора у позові стосовно того, що ОСОБА_1 повторно отримав безоплатно у власність земельної ділянки, надав висновок експерта № СЕ-19/107-21/71-ПЧ від 29 січня 2021 року Закарпатським НДЕКЦ на підтвердження обставин та надання прокурором доказів на відчуження ОСОБА_1 земельних ділянок, отриманих на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району від 18 січня
2008 року № 27, № 29 згідно з договорів купівлі - продажу від 09 серпня 2018 року та від 27 липня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили отримані ними на підставі вказаних рішень сільської ради земельні ділянки ОСОБА_4 , оскільки вказане не впливає на суть спору, так як позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування спірного наказу залишені без задоволення судами всіх інстанцій, що вказує на подальшу безпідставність позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2024 року виконуючий обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 302/422/21 із Міжгірського районного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не взяв до уваги висновки Верховного Суду у цій справі при попередньому скасуванні судового рішення, повторно безпідставно відмовив у позові.
Вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18;
від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17; від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20;
від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19; від 14 грудня 2022 року у справі
№ 477/2330/18; від 19 грудня 2019 року у справі № 307/454/18; від 20 травня
2020 року у справі № 706/1685/16-ц; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20; від 20 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц та постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-228цс14.
Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності набуття
ОСОБА_1 повторно безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,600 га на підставі ГУ
Держгеокадастру у Закарпатській № 1791-сг від 10 травня 2017 року є невірними та такими, що не відповідають нормам земельного законодавства та фактичним обставинам справи.
Суди не врахували надані прокурором докази, що відповідач, достовірно знаючи про те, що за ним зареєстровані дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які він отримав у порядку безоплатної приватизації, повторно звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про надання йому у власність земельної ділянки. А розпоряджаючись вказаними земельними ділянками, ОСОБА_1 у договорах купівлі-продажу особисто зазначав себе власником земельних ділянок згідно з Державними актами на право власності, що видані саме на підставі рішеннь Лазівської сільської ради № 27 та
№ 29 від 18 січня 2008 року.
Тому сам факт відчуження ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства є доказом використання ним права безоплатної приватизації із урахуванням принципу одноразовості в розумінні частини четвертої статті 116 ЗК України.
Зазначається. що твердження Закарпатського апеляційного суду в оскаржуваній постанові те, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог до Держеокадастру про скасування наказу у справі відсутні фактичні та правові підстави для висновку про те, що волевиявлення державного органу влади - Держгеокадастру на передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не було протиправним.
Зазначене спростовується наведеними прокурором доводами та поданими належними і допустимими доказами, а також тим, що Верховний Суд скерував дану справу до суду в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 , як стосовно визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, так і щодо витребування земельної ділянки у відповідача на користь держави, у тому числі підтвердивши у мотивувальній частині постанови правомірність позовних вимог прокурора у вказаних межах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській областіна касаційну скаргу, які по суті є відзивом, в яких зазначається, що суди ухвалили судові рішення законно та обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. При цьому зазначає, що жодним нормативно-правовим актом законодавства України та Положенням про Головне управління, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок та не є розпорядником інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважають, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді клопотання ОСОБА_1 , оскільки в даних клопотаннях ОСОБА_1 повідомляв, що він правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.
Також зазначає, що наказ Головного управління від 19 жовтня 2017 року за
№ 3384-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання, тому відновлення можливого порушеного права держави є не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності на земельну ділянку. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня
2020 року у справі № 378/596/16-ц).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня 2017 року затверджено проект землеустрою і передано безоплатно ОСОБА_1 у власність земельну ділянку без зміни цільового призначення кадастровий номер 2122487400:001:001:0052 площею 0,60 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області в клопотанні
від 09 грудня 2016 року, що раніше не отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 . Інших земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 не зареєстровано. Земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для ведення рибного господарства (споруджено рибники і ці об`єкти нерухомого майна зареєстровані на зазначеній земельній ділянці).
У проекті землеустрою ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області в клопотанні від 09 грудня 2016 року, що раніше не отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
18 січня 2008 року рішеннями Лазівської сільської ради № 27, № 29 Тячівського району Закарпатської області затверджено технічну документацію про передачу у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 про безоплатну передачу у власність земельні ділянку площами 0,0681 га та
0,8862 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі даних рішень зазначеним особам видано 23 березня 2009 року державний акт на право власності на земельні ділянки серія ЯЕ № 463157. 11 березня 2016 року держаний реєстратор Тячівського районного управління юстиції Пацкан В. С. здійснив державну реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок кадастрові номери 2124484001:06:006:0007 ; 2124484001:006:0006 за зазначеними особами.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 травня
2020 року в справі № 307/849/20, яке набрало законної сили 05 червня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 і визнано неправомірними і скасовано рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29 у частині надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,8862 7а і 0,0681 га для ведення особистого селянського господарства.
Постановами Міжгірського ВП Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області від 07 грудня 2020 року та від 03 лютого 2021 року кримінальне провадження за ознаками частини першої статті 366 КК України, внесене до ЄДРДР за № 12019070110000253 від 13 червня 2019 року, та кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення) закрито.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 передав в оренду ФГ «Під полами» спірну земельну ділянку разом з розміщеними на ній об`єктами нерухомого майна.
Апеляційний суд встановив, що згідно договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2018 року за реєстром № 1015 та від 24 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили отримані на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29 земельні ділянки ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргавиконуючого обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також
на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
У частині першій статті 417 ЦПК України зазначено про обов`язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд, скасовуючи в цій справі попереднє судове рішення апеляційного суду й передаючи справу на новий апеляційний розгляд у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня
2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 2122487400:001:0052) й витребування від нього цієї земельної ділянки, вказав, що при ухваленні оскарженої постанови апеляційний суд не звернув уваги, що:
1) у справі № 307/849/20 відсутні встановлені обставини, а саме щодо незвернення ОСОБА_1 до сільської ради за отриманням земельних ділянок; суд першої інстанції вказав, що висновок експерта № СЕ-19/107-21/71-ПЧ від 29 січня 2021 року Закарпатського НДЕКЦ є неналежним доказом, оскільки цей доказ з кримінального провадження не встановлений вироком суду в кримінальному провадженні або ж ухвалою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, які б набрали законної сили. Натомість апеляційний суд при зміні мотивів рішення суду першої інстанції не вказав, з яких підстав цей доказ є неналежним, за умови що для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним; 2) під час апеляційного перегляду справи прокурором надані докази відчуження ОСОБА_1 земельних ділянок, отриманих на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29, згідно договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2018 року та від 24 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили отримані на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29 земельні ділянки ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 104-109), які були долучені апеляційним судом до матеріалів справи (т. 2, а. с. 110-112). Проте апеляційний суд жодним чином не надав вказаним доказам оцінки; 3) за таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до
ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки.
При новому розгляді справи апеляційний суд обов`язкових для врахування висновків Верховного Суду не врахував. Так, залишаючи рішення районного суду без змін, апеляційний суд, по суті, виходив з інших підстав, урахувавши залишення судових рішень Верховним Судом в частині вимог прокурора в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області без змін, не змінивши при цьому рішення районного суду. А саме, апеляційний суд вказав, що прокурор в інтересах держави заявив вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру як передумови для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, однак, позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування спірного наказу залишені без задоволення судами всіх інстанцій, а тому є безпідставна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави через неможливість скасувати такий наказ у справі за позовом до ОСОБА_1 , який у даному випадку є неналежним відповідачем, що у свою чергу позбавляє позивача довести протиправність такого виділення землі та відсутність доброї волі власника землі та розпорядження нею. При цьому судом апеляційної інстанції не взято до уваги обґрунтування прокурора у позові стосовно того, що ОСОБА_1 повторно отримав безоплатно у власність земельної ділянки.
Отже, апеляційний суд не звернув уваги на те, що Верховний Суд, скасовуючи попереднє судове рішення апеляційного суду жодним чином не висловлювався про те, що ОСОБА_1 за позовними вимогами прокурора до нього про визнання недійсним і скасування наказу Держгеокадастру в Закарпатській області
№ 1791-сг від 10 травня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» є неналежним відповідачем. А, навпаки, Верховний Суд чітко вказав, що суд не перевірив доводи прокурора й надані ним докази про незаконність повторного отримання ОСОБА_1 безоплатно земельних ділянок і після цього відчуження їх.
Колегія суддів ще раз повторює, що у цій справі за заявленими прокурором позовними вимогами ОСОБА_1 є належним відповідачем, спір стосується витребування в нього спірної земельної ділянки, у ході якого суду слід дати правову оцінку оспореному прокурором наказу Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
При цьому частинами третьою та четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина шоста статті 118 ЗК України).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
На вказані норми матеріального й процесуального права суди належної уваги не звернули. Крім того, судами не надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам. А саме, не враховано, що рішеннями Лазівської сільської ради Тячівського району № 27 та № 29 від 18 січня 2008 року затверджено технічну документацію та надано у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,8862 га та 0,0681 га. Відповідач, достовірно знаючи про те, що за ним зареєстровані дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які він отримав у порядку безоплатної приватизації, повторно звернувся із заявою до
ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про надання йому у власність земельної ділянки.
Розпоряджаючись вказаними земельними ділянками, ОСОБА_1 у договорах купівлі-продажу особисто зазначав себе власником земельних ділянок згідно з Державними актами на право власності, що видані саме на підставі рішеннь Лазівської сільської ради № 27 та № 29 від 18 січня 2008 року (пункт 2 договору купівлі-продажу від 02 серпня 2018 року та пункт 1.5 договору купівлі-продажу
від 24 липня 2020 року).
Верховний Суд не погоджується з висновками судів про те, що рішенням Тячівського районного суду від 05 травня 2020 року у справі № 307/849/20 спростовується факт отримання безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,8862 га і
0,0681 га для ведення особистого селянського господарства. Це судове рішення не має преюдиційного характеру, оскільки в тексті самого рішення зазначено, що суду не надано доказів, які б підтверджували звернення позивача до Лазівської сільської ради щодо отримання у власність вказаних земельних ділянок.
Аналогічні висновки виснував Верховний Суду у постанові від 28 червня 2023 року
у даній справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог Хустської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу та витребування земельної ділянки та скеровуючи у вказаних межах справу на новий розгляд.
Суди не надали правової оцінки тому, що саме ОСОБА_1 підписував низку документів щодо оформлення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 21244894001:06:006:0006, 2124484001:06:006:0007, що підтверджується відповідними висновками експертиз й постановою сектору дізнання Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУМП в Закарпатській області про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12020075110000099 за ознаками частини першої статті 358 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Підставою ж для закриття даного кримінального провадження слугувало те, що підписи навпроти прізвища ОСОБА_1 , які містяться у документах на отримання зазначених земельних ділянок, виконанні однією особою, а саме ОСОБА_1 , що у свою чергу підтверджується вищевказаним висновком почеркознавчого дослідження.
У пункті 105 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 477/2330/18 від 14 грудня 2022 року зазначено, що процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.
Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 19 грудня 2019 року у справі № 307/454/18 вказано, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що в матеріалах справи немає вироку суду, який би встановлював винуватість у скоєнні будь-яких злочинів.
Також Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 302/422/21 покликається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження
№ 14-98цс20), де вказано, що для використання висновку експерта як доказу, подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі.
З урахуванням наведеного, при новому розгляді справи суду слід врахувати вимоги статей 116 118 121 123 134 ЗК України про те, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічною є правова позиція, зроблена Судовою палатою у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у справі № 6-228цс14
від 24 червня 2015 року.
Вказана правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, згідно якої з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство»,
статей 116 118 121 123 34 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
З`ясування зазначених обставин має значення для правильного вирішення спору,
а в силу положень статті 400 ЦПК України Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Отже, враховуючи, що суди, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушили норми, ухвалені ними судові рішення не може вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню в оскаржуваній частині з направленням справи в цій частині на новий розгляду до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року в оскаржуваній частині (позовних вимог прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки) скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець