Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 302/955/17

провадження № 61-11264св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міськрайонного нотаріального округу Селехман Олександр Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року в складі судді Гайдура А. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив визнати недійсним із моменту вчинення договір дарування частини житлового будинку від 08 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О. А.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 вересня 2017 року між ОСОБА_3 , який діяв від його імені, та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини житлового будинку, за умовами якого він передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність 531/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вважає, що вказаний договір суперечить чинному законодавству, оскільки не містить істотних умов договору, а саме відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що є підставою для визнання його недійсним.

До того ж зазначав, що на час укладення оспорюваного договору дарування у реєстрі заборон містився арешт на відчужене майно, однак такий у незаконний спосіб був знятий на один день, а потім знову накладений, що також свідчить про порушення вимог закону при його укладенні.

Окрім цього вказував, що того ж дня ОСОБА_3 без його відома уклав договір іпотеки, предметом якого є спірна частка житлового будинку. Укладення договору іпотеки без згоди всіх співвласників є, на його думку, достатньою підставою для визнання такого договору недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем порушення відповідачами вимог статтей 203 215 ЦК України при укладенні спірного договору дарування, оскільки закон не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частин будинку кадастрового номера земельної ділянки, а твердження заявника про існування на момент підписання договору арешту на відчужене майно не підтверджені належними і допустимими доказами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою до договору, який передбачає набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на частини житлового будинку, що розміщені на такій земельній ділянці, а оскільки оскаржуваний договір дарування не містить такої умови, його зміст не відповідає вимогам законодавства. Проте суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, внаслідок чого необґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Також зазначає, що під час розгляду справи він неодноразово наголошував на обставини зняття і відновлення арешту з його майна, а саме що такий був знятий в незаконний спосіб і неуповноваженою особою, за фактом чого відкрито кримінальне провадження, однак суди цим обставинам оцінки не надали.

Крім того вважає, що договір дарування частини житлового будинку від 08 вересня 2017 року порушує права його колишньої дружини ОСОБА_5 , яка не була залучена до участі в справі, оскільки вона як співвласник цього майна не давала згоди на його укладення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 липня 2019 року справа № 302/955/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 06 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 учинити необхідні дії для укладення й укласти договір дарування належного йому на праві власності житлового будинку разом із прибудинковими будівлями, спорудами та земельною ділянкою, розташованими на АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально-посвідченою довіреністю.

08 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (дарувальник), від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 (обдарована) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехманом О. А. в реєстрі за № 1748, згідно з умовами якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 531/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (стаття 717 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частинами першою, третьою-п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частини перша статті 215 ЦК України).

Таким чином, однією з підстав недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що отримання витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою лише того договору, який передбачає перехід права на земельну ділянку. Такими, зокрема, є договори, за якими до набувача переходить право власності на житлові будинки, будівлі та споруди. Проте договори щодо переходу права власності на частку у праві спільної часткової власності можуть не передбачати переходу права на земельну ділянку, а тому вносити до такого договору відомості стосовно земельної ділянки не обов`язково.

Як встановлено судами, житловий будинок відчужено не як цілісний об`єкт, а його частину (531/1000 частин), що не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частини будинку кадастрового номера земельної ділянки. При цьому встановлено, що жодної заборони відчуження або арешту житлового будинку на час підписання договору дарування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності арешту на відчужуване майне на час укладення спірного договору позивач не надав, а незазначення в договорі дарування частини житлового будинку кадастрового номера земельної ділянки не впливає на законні права та інтереси позивача і не є підставою для визнання цього договору недійсним, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суди не надали оцінки обставинам зняття арешту з відчужуваного майна, а саме що такий був знятий в незаконний спосіб, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки жодних належних доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, порушеного кримінального провадження по даному факту, матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги про те, що оспорюваний договір дарування частини житлового будинку порушує права його колишньої дружини, яка як співвласник цього майна не давала згоди на його відчуження, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не були заявлені позивачем при зверненні до суду з даним позовом та відповідно не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов