ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 303/4032/21

провадження № 61-1114св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Кость В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л., про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 .

Позовні вимоги позивачкою обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На випадок своєї смерті останній склав нотаріально посвідчений заповіт, згідно з яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_3 .

Вважає вказаний заповіт недійсним, оскільки такий не містить необхідної інформації для ідентифікації спадкоємця та однозначного тлумачення тексту заповіту і зміст такого не відповідає волі спадкодавця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний заповіт записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. У графі «підпис» міститься рукописний підпис ОСОБА_4 У наступному рядку зазначені місце та дата посвідчення заповіту, а також запис про посвідчення заповіту державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Герцускі В. Л. Заповіт ОСОБА_4 підписав в присутності нотаріуса, з установленням його особи та перевіркою дієздатності.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено підстав для визнання заповіту недійсним.

Твердження про відсутність у спадкодавця ОСОБА_4 волевиявлення на складання заповіту на ім`я ОСОБА_3 , яка є його донькою, суд першої інстанції вважав необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначив, що позивачкою не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 у момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій, а волевиявлення останнього на складання спірного заповіту не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

При цьому, суд першої інстанції послався на те, що приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л. є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову по відношенню до неї.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 липня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , залишено без задоволення, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просила суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 13 березня 2024 року ОСОБА_3 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 10 лютого 1962 року між ОСОБА_4 , 1935 року народження, та ОСОБА_2 , 1941 року народження, зареєстровано шлюб.

Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 січня 1965 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записано: « ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ».

13 вересня 1986 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище: « ОСОБА_3 ».

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 19 вересня 2020 року).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 25 лютого 2003 року склав заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Герцускі В. Л., зареєстрований в реєстрі за № І-959, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 .

Також встановлено, що заповіт записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. У графі «підпис» міститься рукописний підпис ОСОБА_4 . Крім того, зазначені місце та дата посвідчення заповіту, а також запис державного нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори Герцускі В. Л. про посвідчення заповіту. Заповіт підписаний ОСОБА_4 в присутності нотаріуса, з установленням його особи та перевіркою дієздатності.

Нотаріус Герцускі-Торжаш В. Л., яка посвідчувала вказаний заповіт, у письмових поясненнях від 04 червня 2021 року зазначила, що при складанні проекту заповіту за допомогою технічного засобу та усному спілкуванні із заповідачем ОСОБА_4 , нею не було виявлено ніяких розпоряджень, що суперечать чинному законодавству і не було ніяких сумнівів щодо дієздатності заповідача, який чітко і ясно висловив своє волевиявлення. Також вказала, що на момент посвідчення заповіту, діяли накази Міністерства юстиції України від № 7/5від 07 лютого 1994 року та №19/5 від 07 липня 1994 року, якими було затверджено форми книг для реєстраціі заповітів, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях та зразки цих документів, де вказано, що в заповіті вказується лише прізвище, ім`я та по - батькові призначеного спадкоємця.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР 1963 року, яка була чинною на час укладення спірного заповіту, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з частиною першою статті 534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 541 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Заповіт завжди має письмову форму, складається і підписується особисто у присутності нотаріуса і посвідчується нотаріально.

Недотримання форми заповіту тягне його недійсність.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам цивільного законодавства щодо недійсності правочинів.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦК УРСР угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Таким чином, однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому необхідно враховувати умови фактичного стану, які не дозволяють фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.

Для визнання правочину таким, що має дефекти волі і волевиявлення, а в решті є недійсним, суду необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: що особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати своїми діями.

Відповідно до пункту 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від від 18 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, яка була чинною на час посвідчення оспорюваного заповіту, надалі - Інструкція), нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541 543 Цивільного кодексу і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не

допускається. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі та

підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу). У заповіті зазначаються: дата і місце народження заповідача; місце і час укладення заповіту.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини (абзац перший пункту 85 Інструкції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний заповіт записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. У графі «підпис» міститься рукописний підпис ОСОБА_4 . Крім того, зазначені місце та дата посвідчення заповіту, а також запис державного нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори Герцускі В. Л. про посвідчення заповіту. Заповіт підписаний ОСОБА_4 в присутності нотаріуса, з установленням його особи та перевіркою дієздатності.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивачкою не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 у момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій, а волевиявлення останнього на складання спірного заповіту не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості належної ідентифікації спадкоємця за оспорюваним заповітом та, відповідно, однозначного тлумачення тексту цього заповіту є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. При цьому судами попередніх інстанцій, з огляду на наявність спору, відповідно до положень статей 213 1256 ЦК України, здійснено належне тлумачення заповіту та обґрунтовано вказано на те, що заповіт складено ОСОБА_4 саме на користь ОСОБА_3 .

При цьому необхідно приймати до уваги, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).

Крім того, на момент посвідчення заповіту, діяли накази Міністерства юстиції України від № 7/5 від 07 лютого 1994 року та № 19/5 від 07 липня 1994 року, якими було затверджено форми книг для реєстрації заповітів, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях та зразки цих документів, де вказано, що в заповіті вказується лише прізвище, ім`я та по - батькові призначеного спадкоємця.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л. є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову по відношенню до неї.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов