Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 303/4994/19
провадження № 61-2039св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2019 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі - АТ «ОГС «Закарпатгаз»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про захист права споживача, визнання дій протиправними, зобов`язання укласти договір та вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування набула право власності на 3/4 житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншою 1/4 часткою в будинку законно володіє ОСОБА_1 на підставі договору оренди житла від 30 квітня 2019 року, укладеного на два роки. За умовами договору оренди житла всі комунальні послуги оплачує ОСОБА_1 на підставі укладених нею від свого імені договорів.
В силу положень пунктів 6, 9 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494, для укладання договору розподілу природного газу з новим власником споживач повинен самостійно звернутися до Оператора газорозподільчих систем з відповідною заявою, а в разі передання об`єкта споживача або його частини в оренду з передачею повноважень щодо врегулювання договірних відносин з Оператором ГРМ стосовно забезпечення орендованого об`єкта природним газом між орендарем та Оператором ГРМ повинен бути укладений договір розподілу природного газу.
21 червня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявою про приєднання до газорозподільної мережі та до умов договору розподілу природного газу, просила під`єднати будинок АДРЕСА_1 до мережі та встановити прилад обліку природного газу. До заяви були додані необхідні документи щодо позивачів та щодо об`єкта нерухомого майна.
За приписами статей 633 634 641 642 ЦК України, статті 40 Закону України «Про ринок природного газу», розділу V Кодексу ГРС, пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі укладеного за правилами договору приєднання договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем. Факт приєднання споживача до такого договору підтверджується будь-якими діями, вчиненими споживачем, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, наданням підписаної ним заяви-приєднання.
На своє звернення ОСОБА_4 отримала відповідь про відмову в укладенні договору про розподіл природного газу, встановленні вузла обліку та пуску газу до будинку з тієї підстави, що за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем, а за адресою: АДРЕСА_1 укладений договір розподілу природного газу з ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_3 стверджує про відсутність будь-яких правовідносин з відповідачем з приводу споживання за вказаною адресою природного газу.
Вказували, що така відмова відповідача порушує їх права як споживачів послуг. Вони ніколи не були споживачами природного газу, заборгованості за його споживання не мають. Крім того, ОСОБА_2 є малолітньою дитиною, відмова в постачанні газу до її помешкання унеможливлює належне проживання та утримання дитини. Порушуються їх права і на отримання субсидії на оплату комунальних послуг.
Зазначали, що дії відповідача мають ознаки зловживання монополіста на ринку природного газу, агресивної підприємницької практики та створюють їм обтяжливі та непропорційні позадоговірні перешкоди, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» не допускається.
За заявою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого статтею 355 КК України.
Враховуючи наведене просили суд:
визнати дії відповідача, пов`язані з відмовою в укладенні договору про розподіл природного газу, протиправними;
зобов`язати відповідача укласти із ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір про розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати відповідача приєднати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до газорозподільної мережі;
зобов`язати відповідача безоплатно встановити прилад обліку природного газу, а саме - лічильник за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок коштів ПАТ «Закарпатгаз» як суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Закарпатської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, позов задоволено.
Визнано дії ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз», пов`язані з відмовою в укладенні договору про розподіл природного газу, протиправними.
Зобов`язано ПАТ по газопостачанню і газифікації «Закарпатгаз» укласти із ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір про розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано приєднати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до газорозподільної мережі; зобов`язано безоплатно встановити прилад обліку природного газу, а саме лічильник за адресою:
АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з їх обґрунтованості та доведеності із врахуванням того, що позивачі виконали необхідні для укладення з ними договору про розподіл природного газу, а відповідач, з урахуванням встановлених у справі обставин, не мав відмовити споживачам в укладенні договору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «ОГС «Закарпатгаз».
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «ОГС «Закарпатгаз», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 925/916/17, від 17 березня 2021 року у справі № 907/177/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що після звернення ОСОБА_1 в інтересах своєї дитини ОСОБА_2 щодо укладення договору на розподіл природного газу у зв`язку із зміною власника житлового будинку, а саме укладення договору дарування 3/4 житлового будинку та укладення договору оренди 1/4 будинку, АТ «Закарпатгаз» повідомило про неможливість укладення такого договору, оскільки існує діючий договір розподілу природного газу, укладений між АТ «Закарпатгаз» та ОСОБА_3 .
Отже, АТ «Закарпатгаз» правомірно та відповідно до норм Кодексу газорозподільних систем відмовлено позивачам в укладенні нового договору, оскільки по АДРЕСА_1 укладено та діє договір із споживачем ОСОБА_3 .
Апеляційним судом не враховано, що Кодекс газорозподільних систем, який зареєстровано Міністерством юстиції України 06 листопада 2015 року, є спеціальним нормативно-правовим актом, який в силу прямої вказівки Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг», регулює правовідносини між Оператором ГРМ (АТ «Закарпатгаз) та споживачем.
При цьому за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем, а якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників, про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.
Крім того, ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що житловий будинок вже приєднаний до газорозподільної мережі, а газопостачання за даною адресою відсутнє внаслідок його припинення споживачу ОСОБА_3 через заборгованість; приєднання до газорозподільної мережі здійснюється не інакше як у порядку, встановленому Кодексом ГРМ - за кошти замовника (споживача, власника), на підставі укладеного договору на приєднання та такій дії повинно передувати волевиявлення замовника.
Позивачів не звертались до АТ «Закарпатгаз» із заявами щодо приєднання до ГРМ, укладення договору на приєднання, виготовлення технічних умов, тобто відсутнє волевиявлення позивачів на вступ у правовідносини, які носитимуть для них оплатний характер.
Також заявник не згоден із врахуванням судами попередніх інстанцій заяви про збільшення позовних вимог.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 , яка 29 жовтня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д. В. за реєстровим № 3731, продала його ОСОБА_3
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданим Відділом ДРАЦС по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ у Закарпатській області.
30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 уклав із ОСОБА_1 договір оренди житла, за яким передав на п`ять років для проживання ОСОБА_1 з їхньою донькою житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 29-30).
ОСОБА_1 ґрунтуючись на цьому договорі подала 29 січня 2018 року АТ «Закарпатгаз» заяву про встановлення приладу обліку природного газу (лічильника) та пуск газу за вказаною адресою на підставі заяв від 29 січня 2018 року про приєднання до договорів про розподіл та постачання природного газу.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 303/932/18, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2018 року, встановлено, що через недодержання вимог закону про нотаріально посвідчення правочину цей договір оренди житла є нікчемним, тому суди відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до АТ «Закарпатгаз» про зобов`язання укласти договір та під`єднати до газорозподільної мережі.
ОСОБА_3 на підставі договору, посвідченого 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Кравченко О. І. за реєстровим № 74, подарував 3/4 частки у праві власності на вказаний житловий будинок своїй доньці ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 1/4 частка у праві власності на будинок з 29 жовтня 2013 року залишилася зареєстрованою за ОСОБА_3 .
Ці обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 січня 2019 року № 153477829, даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 січня 2021 року № 240983432.
30 квітня 2019 року ОСОБА_3 уклав із ОСОБА_1 договір оренди житла, на підставі якого передав у оренду належну йому 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 строком на два роки.
За умовами договору, зокрема: об`єкт передається в оренду для проживання орендаря та членів його сім`ї, разом з орендарем у будинку проживатиме донька сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. п. 1.2., 2.1.);
усі витрати за користування комунальними послугами оплачуються орендарем самостійно на підставі укладених орендарем договорів з відповідними постачальниками комунальних послуг (службами) від свого імені, як споживачем (п. 4.5.);
орендар зобов`язується своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги на підставі рахунків відповідних організацій (п. 6.1.7.).
21 червня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах доньки ОСОБА_2 надіслала АТ «Закарпатгаз» заяву про під`єднання житлового будинку АДРЕСА_1 до газорозподільної системи, додала до заяви копії витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно щодо прав на 3/4 будинку, свідоцтва про народження дитини, договору оренди та правовстановлюючих документів на 1/4 частину будинку, рахунок для оплати послуг просила надіслати за цією адресою.
Листом від 01 липня 2019 року АТ «Закарпатгаз» повідомило ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для задоволення заяви про під`єднання будинку до газорозподільної системи та встановлення приладу обліку, оскільки пунктом 1 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем встановлено, що:
споживачі, у тому числі побутові, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт;
здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається;
за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем;
на сьогоднішній день між АТ «Закарпатгаз» та споживачем ОСОБА_3 укладено та діє договір розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Взаємовідносини оператора газорозподільної системи із суб`єктами ринку природного газу визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом (пункт 2 Глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем).
З пункту 1 Глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем вбачається, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Пунктом 3 вказаної Глави визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Положеннями пункту 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2496, (далі - Правила) передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 6 Глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу.
У разі передавання об`єкта споживача або його частини в оренду та обумовлення договором оренди передавання орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з Оператором ГРМ стосовно забезпечення орендованого об`єкта або його частини природним газом між орендарем та Оператором ГРМ має бути укладений договір розподілу природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 9 Глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі вказували, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 січня 2019 року набула у власність 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 30 квітня 2019 року користується 1/4 частиною вказаного будинку.
21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Закарпатгаз» із заявою про приєднання вищевказаного будинку до газорозподільної мережі та до умов договору про розподіл природного газу до об`єкта побутового споживача та додала необхідні документи.
З наведеного вбачається, що позивачі виконали вищевказані вимоги щодо підключення об`єкта до газорозподільчої системи та додали всі належні документи.
Пунктом 8 Глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.
Таким чином, враховуючи наведені норми, колегія судді погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що АТ «Закарпатгаз» протиправно відмовило позивачам у приєднанні будинку по АДРЕСА_1 до газорозподільної мережі та умов договору про розподіл природного газу.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем, не можуть бути прийняті судом, оскільки як випливає з пунктів 6, 9 Глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем у разі зміни власника об`єкта та/або передання його частини в оренду споживач може звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу.
При цьому суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, правомірно зазначив, що діючим законодавством не передбачено обов`язку набувачів майна сплачувати борги за попередніх власників вказаного об`єкта за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі продажу.
Отже, наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги у ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови позивачам у заяві про приєднання вищевказаного будинку до газорозподільної мережі та до умов договору про розподіл природного газу до об`єкта побутового споживача.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачі всупереч вимогам ЦПК України подали заяву про збільшення позовних вимог.
Статтею 49 визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивачі вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання.
Таким чином, враховуючи, що заяву про збільшення позовних вимог позивачами подано до закінчення підготовчого засідання, відсутні підстави вважати, що така заява подану всупереч вимог ЦПК України.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання заявника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович