Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 303/5552/15

провадження № 61-7507св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова В. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Куцкір Ю. Ю., від 30 листопада

2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., від 24 березня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача правонаступником та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заяву мотивовано тим, що 07 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 010/03-3/182-М, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення до 06 липня 2018 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 17 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 831, 81 доларів США.

02 лютого 2019 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, виданого на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року, а саме стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»).

06 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Форінт») та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») укладено договір відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_2 і цього ж числа, між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» і ОСОБА_1 укладено договір комісії та відступлення права вимоги, за умовами якого останній набув права кредитора по кредитному договору № 010/03-3/182-М, генеральному кредитному договору №192 від 07 липня 2008 року та за іпотечним договором, предметом якого є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник стверджував, що згідно з вимогами закону, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь - якій стадії процесу.

З урахуванням положень статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 433 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), посилаючись на неможливість виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 123 831, 81 доларів США у зв`язку з відсутністю грошового зобов`язання, ОСОБА_1 просив суд замінити стягувача у виконавчому листі № 303/5552/15, виданому 26 лютого 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/03-3/182-М від 07 липня 2008 року у розмірі 123 831, 81 доларів США з ТОВ «ФК «Морган Кепітал» на ОСОБА_1 , та визнати зазначений виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 30 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не подав належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження поданої ним заяви. Договір комісії № 83-К, укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Морган Кепітал»05 листопада 2020 року, в час коли стороною виконавчого провадження (стягувачем) було ТОВ «ФК «Форінт», а договір відступлення прав вимоги між ТОВ «ФК «Форінт» та ТОВ «ФК «Морган Кепітал укладено лише 06 листопада

2020 року.

Крім того, відступлення права вимоги за кредитним договором

№ 010/03-3/182-М від 07 липня 2008 року на користь ОСОБА_1 , як фізичної особи, суперечить положенням частини третьої статті 512,

статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 303/5552/15-ц на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 30 листопада 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року щодо вирішення вимог про заміну сторони виконавчого провадження.

Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року щодо вирішення вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Витребувано матеріали справи № 303/5552/15 із суду першої інстанції.

У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 подав всі документи, які підтверджують наявність у нього права вимоги до боржника

ОСОБА_2 за виконавчим листом № 303/5552/15, виданим 26 лютого 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. Презумпція правомірності договору, за яким від набув прав вимоги до боржника ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не спростована, а отже суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні його заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року у справі № 303/5552/15 стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/03-3/182-М від 07 липня 2008 року у розмірі 123 831, 81 доларів США.

Вказане рішення суду набрало законної сили та стягувачу видано виконавчий лист.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 02 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, замінено стягувача

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Форінт».

05 листопада 2020 року між ОСОБА_1 (комітент) та

ТОВ «ФК «Морган Кепітал» (комісіонер) укладено договір комісії № 83-К, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини щодо набуття прав вимоги за кредитним договором

№ 010/03-3/182-М від 07 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , та за договором іпотеки, укладеним

11 липня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3457, за ціною не більше узгодженої сторонами, що становить 600 000 грн і в строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме до 06 листопада 2020 року (включно).

На виконання пункту 1.1 договору комісії № 83-К між ТОВ «ФК «Форінт» та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» 06 листопада 2020 року укладено договір № 131, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форінт» передало всі належні кредитору права грошової вимоги за кредитним договором № 010/03-3/182-М

від 07 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , щодо повернення сум основної (позичкової) заборгованості (кредиту, овердрафту, тощо), сплати нарахованих процентів за користування позиченими коштами, нарахованих комісій та штрафних санкцій в обсязі, визначеному станом на дату відступлення прав вимоги.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У частині п`ятій статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (постанова Верховного Суду від 01 квітня

2020 року у справі № 344/14408/15-ц).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій помилково тлумачили підстави набуття заявником прав вимоги за кредитним договором № 010/03-3/182-М

від 07 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним договором

№ 010/03-3/182-М від 07 липня 2008 року на підставі договору № 131

від 06 листопада 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Форінт» та

ТОВ «ФК «Морган Кепітал», яке в свою чергу діяло на підставі договору комісії № 83-К із ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року.

При цьому відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Отже укладення договору комісії має передувати укладенню комісіонером правочину за дорученням комітента, що і мало місце у розглядуваній справі, коли спочатку (05 листопада 2020 року) між ОСОБА_1 (комітент) та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» (комісіонер) було укладено договір комісії, а вже після цього (06 листопада 2020 року) між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та

ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір відступлення прав вимог.

В подальшому комісіонером було подано комітенту Звіт про дії вчинені на виконання договору комісії та сторонами цього договору складено акт прийому-передачі майнових прав придбаних ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та ТОВ «ФК «Форінт» за договором № 131 від 06 листопада 2020 року.

Відомості про визнання недійсними договору комісії № 83-К

від 05 листопада 2020 року та договору № 131 про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2020 рокувідсутні.

Звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про заміну стягувача правонаступником відповідає вимогам статей 512 514 ЦК України та

статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 грудня

2020 року у праві № 0910/2-103/2011 (провадження № 61-13311св20).

Крім того у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі

№ 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Таким чином вирішуючи вимоги заяви ОСОБА_1 в частині заміни стягувача правонаступником суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

В частині вирішення вимог заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконаннюухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 листопада 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в касаційному порядку Верховним Судом не переглядаються.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки відсутня необхідність переоцінки доказів чи встановлення нових обставин, проте судові рішення, в оскарженій частині, ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржених судових рішень в частині вирішення вимог про заміну стягувача правонаступником при виконанні рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року у цивільній справі № 303/5552/15 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 30 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині вирішення вимог про заміну стягувача правонаступником скасувати.

Заяву ОСОБА_1 в частині заміни стягувача правонаступником задовольнити.

Замінити стягувача при виконанні рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року у цивільній справі № 303/5552/15 - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» його правонаступником - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович