ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 303/6014/21
провадження № 61-13082 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (далі - КЕВ м. Мукачево)
про визнання права на виключення житла з числа службового та забезпечення квартирою для постійного проживання.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є військовослужбовцем,
має спеціальне військове звання підполковника. Наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 2017 року № 729 він відряджений до Державного космічного агентства України (далі - ДКА України), де проходить службу на посаді інженера служби забезпечення експлуатації та ремонту апаратури відділу експлуатації Західного центру радіотехнічного спостереження (далі - ЗЦРС) Національного центру управління та випробувань космічних засобів ДКА України. Він має вислугу на військовій службі понад 20 років.
Позивач указував, що він перебуває на квартирному обліку у ДКА України,
як військовослужбовець Збройних сил України (далі - ЗС України), який потребує покращення житлових умов, та включений до списку військовослужбовців,
які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень,
як учасник бойових дій.
До взяття на квартирний облік у ДКА України він разом із своєю сім`єю:
дружина - ОСОБА_2 , 1984 року народження; син - ОСОБА_3 ,
2009 року народження, у період із 01 вересня 2005 року по 29 грудня 2017 року перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ).
З 25 вересня 2009 року вони постійно проживають у квартирі
АДРЕСА_1 . Вказана квартира має статус службового житлового приміщення.
02 квітня 2021 року з метою реалізації своїх житлових прав, які гарантовані Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, він,
як військовослужбовець та учасник бойових дій, звернувся до КЕВ м. Мукачево
з рапортом (заявою) щодо вирішення питання про виключення вищевказаного житла, в якому він проживає разом зі своєю сім`єю, з числа службового
та забезпечення ним його сім`ї для постійного проживання, оскільки постійного житла він та члени його сім`ї не мають.
15 червня 2021 року його було повідомлено, що на теперішній час у нього та членів його сім`ї відсутні підстави для вирішення питання щодо зняття з указаної квартири статусу «службова» та закріплення її як постійної за ним і членами його сім`ї. Позивач уважав таку відмову незаконною, так як він є військовослужбовцем, потребує поліпшення житлових умов, має право на забезпечення житлом.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право
на виключення з числа службового житла квартири
АДРЕСА_1 ,
та право на забезпечення нею для постійного проживання; зобов`язати
КЕВ м. Мукачево подати до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - Мукачівська МР) клопотання разом із належно оформленими документи про виключення з числа службового житла вищевказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 23 листопада 2021 року у складі судді Костя В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та право на забезпечення нею
для постійного проживання.
Зобов`язано КЕВ м. Мукачево подати до виконавчого комітету Мукачівської МР клопотання разом із належно оформленими документи для виключення з числа службового житла квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , жилою площею 14,95/24,4 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1
є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має вислугу на військовій службі понад 20 років, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), є учасником бойових дій, перебував на квартирному обліку
при ВЧ НОМЕР_1 в загальній черзі з 01 вересня 2005 року та перебуває
в першочерговій черзі ЗЦРС із 10 березня 2021 року, тому має право
на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
КЕВ м. Мукачево проявив немотивовану бездіяльність, відмовивши у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання стосовно виключення житлового приміщення з числа службового. Вказане обмежує право позивача на забезпечення житлом, передбачене нормами Конституції України,
Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу КЕВ м. Мукачево задоволено частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 23 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Мукачево судовий збір
у розмірі 1 362,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов помилкових висновків про задоволення позову ОСОБА_1 , так як заявлені ним позовні вимоги стосуються прав та обов`язків не тільки КЕВ м. Мукачево,
а й безпосередньо ВЧ НОМЕР_1 та Міністерства оборони України (далі - МО України), які позивачем не були залучені до участі у справі як співвідповідачі. Суд не може вирішувати спір без залучення до участі у справі всіх відповідачів, на чиї права
та обов`язки буде впливати судове рішення.
КЕВ м. Мукачево не може самостійно нести матеріально-правову відповідальність у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд урахував положення Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом МО України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція), Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок), застосував відповідні норми
ЦПК України щодо суб`єктного складу учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-10290ск23).
У серпні 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити
в силі.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року клопотання заявника
про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду
від 08 вересня 2023 року, витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про відмову у задоволенні його позову з відповідних процесуальних підстав, не врахував відповідну судову практику Верховного Суду. Вказуючи про те, що позивачем не залучено до участі у справі належний склад відповідачів, суд апеляційної інстанції не врахував, що КЕВ м. Мукачево неправомірно відмовив у поданні клопотання за його заявою про розгляд питання стосовно виключення житлового приміщення з числа службового, що порушує його право на забезпечення житлом, гарантоване нормами національного
та міжнародного права.
Він не заявляв вимог до ВЧ НОМЕР_1 та МО України, судове рішення у даному спорі
не впливає на їхні права та обов`язки. У спірних правовідносинах виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей здійснюється на підставі відповідного клопотання КЕВ м. Мукачево, який
є належним відповідачем у справі. У цій частині посилається на положення Порядку та Інструкції, а також на відповідну судову практику Верховного Суду.
Крім того, зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 та МО України могли б мати статус третіх осіб
у справі. Проте, їх незалучення до участі у справі навіть в якості третіх осіб не може бути правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції,
яке відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від КЕВ м. Мукачево,в якому вказується про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 призваний на військову службу 26 липня 2000 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив військову службу з липня 2000 року (а. с. 14-15).
30 жовтня 2008 року КЕВ м. Мукачево видано ОСОБА_1 ордер на службове жиле приміщення з фонду МО України за № 186 серії СЖ на однокімнатну
квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Згідно з витягом із наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира ВЧ НОМЕР_1 від 22 листопада 2017 року № 262 майора ОСОБА_1 , начальника геоінформаційної служби, звільненого від займаної посади наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 2017 року № 729 із залишенням на військовій службі та відрядженого до ДКА України з вибуттям до нового місця служби -
м. Київ, із 22 листопада 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Постійним житлом по лінії МО України забезпечений,
та на квартирному обліку не перебуває (а. с. 9).
Відповідно до витягу з протоколу № 12 засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1
від 29 грудня 2017 року (а. с. 20) на підставі витягу з вищевказаного наказу
та на підставі пункту 3 частини першої статті 40 ЖК України (переведення
до іншого місця служби), пункту 2.18 Інструкції майора ОСОБА_1 постановлено зняти з квартирного обліку з 29 грудня 2017 року при ВЧ НОМЕР_1
зі складом сім`ї у кількості трьох осіб, у загальній черзі перебував із 01 вересня 2005 року.
12 жовтня 2020 року між МО України та ОСОБА_1 , полковником, інженером служби забезпечення та ремонту відділу експлуатації ЗЦРС Національного центру управління та випробувань космічних засобів ДКА України укладено строковий контракт на 5 років про проходження військової служби
у ЗС України на посадах осіб офіцерського складу.
В абзаці 13 пункту 2 вказаного контракту зазначено, що МО України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 , а саме: жиле приміщення йому та членам його сім`ї, або виплату грошової компенсації за піднайм (найм) ним житлового приміщення (а. с. 10-13).
Відповідно до протоколу засідання житлової комісії ЗЦРС від 10 березня 2021 року № 2 підполковника ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік в ЗЦРС
із 10 березня 2021 року зі складом сім`ї три особи та включено до списку осіб,
які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень,
як учасника бойових дій (а. с. 21-22).
У рапорті (заяві) від 02 квітня 2021 року, який подано підполковником ОСОБА_1 до КЕВ м. Мукачева, військовослужбовець просив розглянути питання зміни статусу «службова» квартири, в якій зареєстрований і проживає разом із двома членами сім`ї (а. с. 25).
Листом КЕВ м. Мукачево від 15 червня 2021 року № 208 (а. с. 26) ОСОБА_1 відмовлено у знятті статусу «службова» з квартири, в якій він проживає, у тому числі з тих підстав, що він не перебуває на квартирному обліку КЕВ м. Мукачево згідно з облікових даних.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЕВ м. Мукачево про визнання права на виключення житла з числа службового та забезпечення квартирою для постійного проживання. Позивач посилався, у тому числі, на те, що він є військовослужбовцем, має вислугу
на військовій службі понад 20 років, перебуває на відповідному квартирному обліку як військовослужбовець ЗС України, який потребує покращення житлових умов, та включений до списку військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, як учасник бойових дій. Позивач посилався, у тому числі, на нормативно-правові акти, які регулюють питання проходження військової служби.
Верховний Суд уважає, що як позивач, так і суди попередніх інстанцій, неправильно визначили юрисдикцію цивільного суду для розгляду таких позовних вимог.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується
за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання:
чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні
статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою
як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин
і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського
й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають
з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,
крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства
(частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування,
їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі
на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба
є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян
на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних
чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких
є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів,
для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії
та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне
їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно
до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби)
та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний
і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Зміст та методика забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців
ЗС України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, регламентовано положенням Інструкції № 380.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій
в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний
і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Оскільки вимоги позивача стосуються бездіяльності відповідача щодо реалізації свого права на житло, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому відповідний спір військовослужбовця щодо реалізації цього права потрібно розглядати
за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
Із урахуванням викладеного спір позивача з відповідачем є публічно-правовим,
а отже, належить до юрисдикції адміністративного суду.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 вищевказаної постанови вказала,
що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій
чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю
за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать
до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі
№ 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19) зробила правовий висновок про те, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення
із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 19 липня
2023 року у справі № 521/13715/21 (провадження № 61-1455св23), від 02 серпня 2023 року у справі № 953/9016/20 (провадження № 61-234св23), від 09 серпня
2023 року у справі № 953/9743/21 (провадження № 61-12480св22) та інших.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Указана судова практика Верховного Суду тривалий час є сталою та сформованою, про що повинно бути відомо як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції. Незважаючи на таку численну й незмінну судову практику Верховного Суду, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, взагалі не послалися на судову практику Верховного Суду, чим порушили вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі помилково розглянутий загальними судами першої та апеляційної інстанцій
у порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Наведені порушення норм процесуального права є безумовною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі
та роз`ясненням позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи для розгляду судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову
без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
З урахуванням наведеного, підлягає скасуванню як постанова апеляційного суду,
так і в силу частини третьої статті 400 ЦПК України рішення суду першої інстанції, яке заявник просить залишити без змін.
Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі
на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою
про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1
частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі,
суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися
до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись статтями 255 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 23 листопада 2021 та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево про визнання права
на виключення житла з числа службового та забезпечення квартирою
для постійного проживання скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево про визнання права
на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду із заявою
про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець