ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 303/900/15-к

провадження № 51-6432км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070040003736, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Суд першої інстанції встановив, що 11 грудня 2014 року близько 23:30 на прилеглій території готелю «Тропік» на АДРЕСА_2 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно з корисливих спонукань, застосували стосовно ОСОБА_8 насильство, яке виразилось у завданні останньому чисельних ударів руками і ногами в голову, внаслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, та заволоділи його майном на загальну суму 9119 грн. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій.

Суд першої інстанції дослідив зібрані у справі докази і зробив висновок, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, не знайшло свого підтвердження та змінив правову кваліфікацію з ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 125 КК.

Суд визнав недоведеним та виключив з обвинувачення факт попередньої змови ОСОБА_6 з ОСОБА_7 на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасував, а кримінальне провадження закрив. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

У цьому провадженні було постановлено такі судові рішення:

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року вирок від 07 липня 2015 року щодо ОСОБА_6 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено на новий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що у порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не були предметом перевірки апеляційного суду доводи апеляційної скарги прокурора. Зазначає, що надання судом апеляційної інтанції обґрунтованих відповідей на доводи сторони обвинувачення є важливим для вирішення питання про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Стверджує, що апеляційний суд не розглянув клопотання прокурора про дослідження певних доказів у справі, не перевірив повноту судового розгляду та правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження. Зазначає, що ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, суд не перевірив доводів прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК.

Позиції учасника судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положенням ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Частиною 2 ст. 419 КПК визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора не дотримався з огляду на таке.

Суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначив за вказаною нормою кримінального закону відповідне покарання.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Мотивуючи таку позицію, прокурор зазначав, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Прокурор не погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК та з висновком суду про відсутність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки - за попередньою змовою групою осіб. На думку прокурора, зібраними органом досудового розслідування доказами підтверджується винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. При цьому прокурор вказав, що ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_7 вступив у розпочатий останнім напад і саме завдяки насильству, застосованому ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заволодів його майном.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку 10 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 4 ст. 286 КПК невідкладно розглянув клопотання захисника та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності; вирок стосовно ОСОБА_6 скасував, а кримінальне провадження закрив.

Однак суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, не врахував, що виконання вимог ч. 4 ст. 286 КПК щодо невідкладного розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не звільняє суд від необхідності дотримуватися приписів ст. 419 КПК щодо розгляду доводів апеляційної скарги та зазначення мотивів ухваленого рішення.

За змістом ухвали апеляційного суду вказані доводи взагалі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки будь-яких обґрунтованих і достатніх мотивів на їх спростування у вказаному судовому рішенні не наведено.

Надання апеляційним судом обґрунтованих відповідей на ці доводи апеляційної скарги є важливим для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а отже і про наявність підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності за клопотанням сторони захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 було здійснено формально, з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Враховуючи це, вказана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а в кримінальному провадженні має бути призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, надати на всі доводи вмотивовані відповіді й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3