Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 303/9530/21

провадження № 61-3978св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її прабабуся ОСОБА_3 , якій належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Будучи єдиною спадкоємицею померлої, заявник звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не змогла її оформити через відсутність правовстановлюючих документів. В подальшому заявник звернулася за правовою допомогою та у відповідь на адвокатські запити дізналася про те, що право власності на вищевказаний будинок оформлено за померлим на момент його прийняття ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року.

На час подання заяви право власності на спірне домоволодіння оформлено за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

У заявника є достатні законні підстави вважати, що рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради № 14 від 11 березня 2005 року є безпідставним та незаконним, оскільки ОСОБА_4 жодного дня не проживав у вказаному будинку і, відповідно, не мав жодних правових підстав для набуття права власності на цей будинок.

Наразі ОСОБА_1 має намір звернутися з позовом до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району та ОСОБА_2 про визнання вказаного рішення сільської ради незаконним та його скасування.

На думку заявника є високий ризик відчуження ОСОБА_2 спірного домоволодіння, оскільки спадщину вона оформила майже через 20 років після смерті батька, лише тоді, коли заявник почала збирати відповідні довідки органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

Заявник просила накласти арешт на домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має намір звернутися з позовом до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року, за яким право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_4 , матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами, є спадкове майно. Суд першої інстанції зробив висновок, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, вживаючи заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне домоволодіння, суд першої інстанції правильно встановив, що вказане домоволодіння є предметом спору у даній справі, існують ризики його продажу, що істотно ускладнить можливість захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , яка вважає себе єдиною спадкоємницею цього нерухомого майна. Обраний вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки ОСОБА_2 й надалі буде мати право володіння та користування спірним майном, однак буде обмежене лише право відчуження цього нерухомого майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявником порушено вимоги частини четвертої статті 152 ЦПК України, оскільки вона подала позовну заяву 17 січня 2022 року, а мала подати до 12 січня 2022 року. ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем, як вона стверджує у своїй заяві, так як спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 є її рідна донька ОСОБА_5 . Майно, яке заявник має намір оформити як спадщину після смерті своєї прабаби ОСОБА_3 , ніяким чином останній не належало, так як остання його не придбала та не успадкувала, а тим більше, ні прадід заявника ОСОБА_6 , ні прабаба заявника ОСОБА_7 , ні дід заявника ОСОБА_6 за життя з 1980 року не оскаржували ні свідоцтво на спадщину за законом, оформлене на ім`я їхньої доньки ОСОБА_8 , ні договір купівлі-продажу від 17 травня 1980 року, укладений між батьками ОСОБА_2 та їхньою донькою ОСОБА_8 . Заявник не довела намірів ОСОБА_2 відчужити спірне майно або наявність перешкод у виконанні рішення суду, а посилання в заяві про забезпечення позову на можливість відчуження будинку на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 порушила її права. 17 січня 2022 року ОСОБА_1 подала позов про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Зубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року «Про оформлення права власності та реєстрації жилого будинку» стосовно домоволодіння в АДРЕСА_1 , - оформлення права власності на нього за померлим на момент його прийняття ОСОБА_4 . Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Отже захід забезпечення позову у вигляді арешту домоволодіння не є співмірним із заявленою позивачем вимогою, а тому піддягав скасуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 303/9530/21 витребувано з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи № 303/9530/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У справі що переглядається:

суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт домоволодіння;

при задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;

суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітетуЗубівської сільської ради Мукачівського району № 14 від 11 березня 2005 року «Про оформлення права власності та реєстрації жилого будинку». Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту домоволодіння не є співмірним із заявленими позивачем вимогами;

за таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 454,00 грн, за подання касаційної скарги - у розмірі 496,20 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 950,20 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 950,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук