Постанова

Іменем України

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 304/407/19

провадження № 61-3400св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коломієць Г. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаш Владислав Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року у складі судді Ганька І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Бисаги Т.Ю., Джуги С.Д., Фазикош Г.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаш Владислав Іванович, про усунення від права на спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаш В. І., про усунення від права на спадкування за законом.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_1 . Після його смерті приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області було відкрито спадкову справу.

ОСОБА_1 вказує, що спадкоємцями майна після смерті її батька є вона та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як онуки спадкодавця. Вважає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повинні бути усунені від права на спадкування за законом відповідно до частини п`ятої статті 1224 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вони не надавали спадкодавцю допомогу, хоча знали про його безпорадний стан та мали можливість йому допомогти. При цьому вона зазначає, що саме вона доглядала батька, який був у безпорадному стані та мав низку захворювань, вона надавала йому усіляку допомогу, поховання спадкодавця також здійснено нею.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з того, що позивачем не доведено сукупності передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення відповідачів від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Також позивач не надала належних та допустимих доказів того, що саме на відповідачів лягав обов`язок по догляду за спадкодавцем.

Відповідачі здійснювали догляд за ОСОБА_4 в міру своїх можливостей. Крім дочки, участь в його догляді брало також відділення соціальної допомоги.

Апеляційний суд також взяв до уваги той факт, що за останній період життя ОСОБА_4 до нього навідувався нотаріус із роз`ясненнями можливостей складання заповіту, однак ОСОБА_4 не бажав складати новий заповіт і заповідати майно комусь одному із спадкоємців.

При тлумаченні та застосуванні частини п`ятої статті 1224 ЦК України суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Д. Л., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №589/3209/16-ц (провадження № 61-17020св19), від 22 жовтня 2018 року у справі №644/7044/15-ц (провадження № 61-30357св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 727/3905/16-ц (провадження № 61-19148св18).

ОСОБА_1 вказувала, що факт перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стані є доведеним, при цьому відповідачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, який потребував її саме від них. Судами попередніх інстанції не досліджено записи в щоденнику спадкодавця, які свідчать про те, що ОСОБА_4 звертався за допомогою до відповідачів, проте останні уникали спілкування з ним.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти доводів касаційної скарги позивачки, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року - без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаша В. І., не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Д. Л., на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2021 року заявником, у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Д. Л., на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року і витребувано із Перечинського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 304/407/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Д. Л., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 69).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є онуками ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 73).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04 січня 2019 року № 151912490 ОСОБА_4 належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому він на момент смерті був одноосібно зареєстрований та проживав.

16 грудня 2004 року ОСОБА_4 заповів своїй дружині ОСОБА_5 на випадок смерті належну йому частку житлового будинку з надвірними будовами та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також все те, що на день його смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Маріаш М. В. 16 грудня 2004 року та зареєстровано в реєстрі за № 2943 (т. 1, а. с. 158).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (т. 1, а. с. 159).

Згідно відомостей спадкової справи № 16/2018, заведеної на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , його спадкоємцями першої черги за законом є позивачка ОСОБА_1 та відповідачі: ОСОБА_2 , як син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 (за правом представлення), і ОСОБА_3 , як донька померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 (за правом представлення), які відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 149-210).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога про усунення відповідачів від права спадкування за законом.

Правовою підставою позову позивач вказує частину п`яту статті 1224 ЦК України та обґрунтовує позов тим, що відповідачі ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Згідно частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Сам факт наявності у спадкодавця ряду захворювань та перебування у зв`язку з цим у безпорадному стані, без установлення наявності передбачених законом фактів ухилення відповідачів від надання йому допомоги та потреби спадкодавця саме в їх допомозі, не дає підстав для усунення онуків спадкодавця від права на спадкування.

Аналогічні висновки щодо тлумачення і застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 453/968/17 (провадження № 61-17623св19), 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 14 лютого 2022 року у справі № 296/12034/18 (провадження № 61-15140св20).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог. При цьому, застосувавши правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, суди вказали на те, що відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України спадкоємець може бути усунений від спадкування лише при одночасному настанні обставин, перерахованих у цій нормі права, і доведенні цих фактів у сукупності.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не підтвердила те, що спадкодавець потребував допомогу саме від відповідачів та що вони ухилялися від надання дідусеві допомоги саме при можливості її надання.

На виконання вимог пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України суд першої інстанції навів у своєму рішенні мотиви критичної оцінки посилання позивача на записи у щоденнику спадкодавця, які він склав за життя.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України, суд першої та апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Твердження заявника про те, що висновки суду в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №589/3209/16-ц (провадження №61-17020св19), від 22 жовтня 2018 року у справі №644/7044/15-ц (провадження 61-30357св18), від 17 жовтня 2018 року у справі №727/3905/16-ц (провадження №61-19148св18), є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць