ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2020 року

Київ

справа №307/234/17

адміністративне провадження №К/9901/16750/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року у складі судді Розман М.М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ільчишин Н.В. (головуючий), суддів: Пліша М.А., Шинкар Т.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» в особі старшого майстра лісу Грушівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» Романюка Юрія Дмитровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

1.1 - скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 10 січня 2017 року, якою до нього за правопорушення, передбачене статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн;

1.2 - провадження у справі закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 65 КУпАП.

2. Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого частково погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП, доведена належними і допустимими доказами. Адміністративне стягнення застосоване у межах санкції відповідної статті.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову суду першої інстанції у частині відмови в позові щодо закриття провадження за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - скасовано, у цій частині провадження у справі закрите. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

3.1 Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про закриття провадження в адміністративній справі та закриваючи провадження в цій частині позовних вимог, вказав, що такий спосіб захисту суперечить вимогам статті 221 КУпАП у взаємозв`язку з вимогами статей 17 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції на час виникнення спірних правовідносин). Суд апеляційної інстанції вказав, що таке закриття можливе не за наслідками оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, а за результатами розгляду самої справи про адміністративні правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 січня 2017 року, винесеною старшим майстром лісу Грушівського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» Романюк Ю.Д., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85 грн за вчинення ним на території лісництва незаконної порубки лісу (сім сироростучих дерев породи «бук» загальною кількістю 11.32 м.куб.), чим заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 52452 грн.

4.2 Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення став складений щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення, з якого встановлено, що він 3 січня 2017 року о 10.00 год. в кв. 10 виділ 64 ур. Великий Боуц вчинив самовільну рубку 7 сироростучих дерев породи «бук», чим заподіяв шкоду лісовому господарству на суму 52452 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська обласна рада звернулася із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статті 65 КУпАП. На думку позивача у його діях відсутній склад вказаного правопорушення, однак суди попередніх інстанцій не дослідили з цього приводу докази по справі, не надали оцінку доводам позивача з приводу порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. На думку позивача вказане порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржених рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Аргументами на підставу своїх заперечень вказує на те, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена належними і допустимими доказами.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Згідно статті 65 КУпАП незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення,-

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

10. Статтею 241 КУпАП передбачено, що справу про адміністративні правопорушення, передбачену статтею 65 розглядає Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

11. З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій досліджувались докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП. Суди вважали, що їх обсяг та якість є достатніми для висновку про правомірність прийнятої відповідачем оскарженої постанови. Суд касаційної інстанції не може здійснювати їх переоцінку виходячи з обсягу повноважень суду. При цьому позивачем у касаційній скарзі не наведено обставин, що свідчать про наявність таких порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень по справі і направлення справи на новий судовий розгляд.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення прийняте уповноваженою особою. Санкції застосовані у межах, визначених статтею 65 КУпАП.

13. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення з огляду на те, що в цій частині постанова суду першої інстанції суперечила вимогам статті 221 КУпАП у взаємозв`язку з статтями 17 18 КАС України (у редакції на час прийняття судами першої і апеляційної інстанції оскаржених рішень). Зазначена стаття передбачала можливість закриття провадження по справі органом, який здійснює розгляд справи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному КУпАП, а не судом, який переглядає постанову уповноваженого органу, прийняту за результатами такого розгляду, за правилами КАС України.

14. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

15. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

16. У справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03, Рішення від 3 квітня 2008 року, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

17. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої, з урахуванням висновку суду апеляційної інстанції про скасування постанови цього суду в частині, та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

18. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

19. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

20. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

21. Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року, у частині залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - залишити без змін.

22. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін