Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

місто Київ

справа № 307/345/17

провадження № 61-1975св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Розман М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство»

(далі - ДП «Брустурянське ЛМГ») у лютому 2017 році звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушенням.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 10 січня 2017 року працівником Державної лісової охорони Грушівського лісництва майстром лісу ОСОБА_2 у кварталі 10 виділу 64 виявлено незаконну рубку сироростучих (живих) дерев, породи бук, яку здійснив ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час оформлення акта про лісопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився їх підписати та письмових пояснень не надав. Розмір шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною рубкою лісу, зокрема рубкою семи сироростучих дерев породи бук, загальною кубомасою 11, 32 м куб, визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, та склав 52 452, 00грн. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення ухвалено постанову, згідно з якою на відповідача накладено штраф у розмірі 170, 00 грн. Враховуючи, що добровільно сума заподіяної шкоди відповідачем не компенсована, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, заподіяної лісовому господарству, у розмірі 52 452, 00 грн, та попенну плату у розмірі 1 834, 57 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, пояснив, що не причетний до лісопорушення. Пояснив, що, на його думку, відсутні прямі докази його вини, оскільки деревина не секвестрована і не доведено, що дерева були сироростучими, а показання свідків вважав суперечливими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 54 286, 57 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушенням.

Враховуючи встановлення на підставі зібраних та досліджених у справі доказів вчинення лісопорушення відповідачем, суд першої інстанції, керуючись правилами статей 105 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що відповідач не подав доказів і не довів відсутність своєї вини у завданні державі шкоди, як і не подав доказів на спростування заявленого позивачем розміру заподіяної шкоди.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами не враховано, що у матеріалах справи наявні суперечливі докази, а тому висновки судів про обґрунтованість позовних вимог є передчасними. Вважає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б підтверджували завдання шкоди позивачу саме відповідачем, суди необґрунтовано відхилили клопотання заявника про призначення судової ботанічної експертизи, а також про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи. Стверджує, що судами неправильно застосовано правила статей 11-16 22 1166 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ДП «Брустурянське ЛМГ» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін у зв`язку з необґрунтованістю вимог касаційної скарги.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 03 січня 2017 року вчинив самовільну рубку 7 сироростучих дерев породи бук на території Грушівського лісництва , в обх . № 4, кв . 10, виділ 64, чим заподіяв державному лісовому фонду шкоду на суму 54 286, 57 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовився.

Наведені обставини підтверджені актом про лісопорушення від 04 січня 2017 року № 66, в якому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 здійснено розрахунок розміру лісопорушення і відшкодування заподіяної шкоди визначено у розмірі 54 286, 57 грн.

Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (майстер лісу) та ОСОБА_3 (старший майстер лісу) пояснили, що 03 січня 2017 року під час здійснення обходу ввіреного ОСОБА_2 кварталу виявлено, що шість дерев були вже зрубані, а сьоме дерево ОСОБА_1 якраз рубав бензопилою. Частина дерев вже були у дворі матері ОСОБА_1 , який розташований неподалік лісу. Це ОСОБА_2 виявив по сліду волоку. У дворі також ще були близько шести чоловіків, які рубали і кололи дрова. Про це ОСОБА_2 одразу повідомив старшого майстра лісу ОСОБА_3 , який прийшов на місце, де були проведені обміри пнів, їх проклеймовано і складено відповідний акт. Самовільно зрубану деревину не секвестровано, так як не було фізичної можливості.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 січня 2017 року, ухваленою старшим майстром лісу Грушівського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні самовільної рубки дерев і вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85, 00 грн.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відмовлено. Постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ЦК України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з частиною четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість (стаття 108 ЛК України).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Потерпіла особа має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

За правилами статей 10 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження завдання йому майнової шкоди, доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. Визначаючи розподіл тягаря доведення, Верховним Судом враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання ОСОБА_1 про призначення судової ботанічної експертизи та зупинення провадження у справі до завершення розгляду іншої справи, Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення судової ботанічної експертизи, суди зазначили, що з моменту події (03 січня 2017 року) минув значний проміжок часу, що унеможливлює встановлення обставин через закономірні природні процеси, які відбуваються з деревиною, а також утилізацією зрубаної деревини. Судами враховано, що у матеріалах справи наявні інші письмові докази, які є достатніми для встановлення фактичних обставин справи.

За правилами статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (стаття 66 ЦПК України 2004 року).

За правилами частини першої статті 143, частини першої статті 144 ЦПК України 2004 року для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім`я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об`єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини шостої статті 146 ЦПК України 2004 року висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Зважаючи на наведені норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що за встановлених фактичних обставин справи висновки судів про відсутність фактичних і правових підстав для призначення у справі судової ботанічної експертизи є обґрунтованими та не спростовані доводами касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суди дійшли висновків, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2017 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відмовлено, залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року. Відкриття касаційного провадження у справі не є підставою для зупинення провадження у справі.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17 (провадження № 61-612св17) зробив правовий висновок, відповідно до якого підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі, оскільки ці рішення набрали законної сили. Зважаючи на наведене, відхиляючи клопотання заявника, суди, дослідивши зібрані у справі докази, дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко