Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 307/547/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/778/21

Провадження № 51 3709 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,

його захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у

режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021070160000014 від

04 січня 2021 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 3 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від

11 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 вересня

2021 року щодо ОСОБА_9 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки;

- за ст. 135 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 05 січня 2021 року. Продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 08 серпня 2021 року.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 2124 гривні 85 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

02 січня 2021 року о 17 годині 45 хвилин ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 311 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху поблизу будинку № 327 по вул. Народній в с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3.»б», 12.3 Правил дорожнього руху, розмовляв по мобільному телефону, через що проявив неуважність та необережність, відволікся від керування транспортним засобом, не виявив небезпеку та перешкоду для руху у виді пішохода неповнолітнього ОСОБА_10 , який рухався у попутному напрямку по правому краю проїзної частини дороги, що об`єктивно спроможний був виявити, у результаті чого допустив наїзд на

ОСОБА_10 правою передньою частиною автомобіля, від чого пішохода відкинуло праворуч від автомобіля в русло водного потічка. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Крім того, ОСОБА_6 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, достовірно знаючи, що поставив ОСОБА_10 у небезпечний для життя стан, всупереч вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху не зупинився, не вжив заходи щодо надання потерпілому медичної допомоги та транспортування його до найближчого медичного закладу, а залишив ОСОБА_10 в небезпеці, внаслідок чого

ОСОБА_10 , позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, перебуваючи у водному струмку, помер через асфіксію шляхом утоплення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 без задоволення.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 та прокурора про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою відмовлено.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі, з урахуванням доповнень та змін до неї, засуджений

ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підстав

ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Засуджений та захисник зазначають, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювали неуповноважені на це прокурори, а тому всі зібрані докази вважають недопустимими. Звертають увагу на те, що підозра погоджена, а обвинувальний акт затверджено також неуповноваженим прокурором. На обґрунтування таких доводів указують на те, що в кримінальному провадженні не виносилась постанова про призначення прокурора чи групи прокурорів і вона відсутня в матеріалах кримінального провадження, а постанова про призначення групи прокурорів від 23 березня 2021 року винесена після закінчення досудового розслідування і є незаконною. Вважають, що суд першої інстанції незаконно поклав в основу обвинувального вироку показання

ОСОБА_6 , від яких він відмовився. Вважають, що висновки суду в частині обвинувачення за ст. 135 ч. 3 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Засуджений ОСОБА_6 указує на відсутність у нього прямого умислу на залишення ОСОБА_10 в небезпеці, оскільки він, хоча і чув якийсь удар, проте не бачив потерпілого взагалі, зупинив керований транспортний засіб, подивився в праве та ліве дзеркала і, переконавшись, що нікого немає, продовжив рух, а повернувшись на місце події після огляду автомобіля також нікого не виявив. У касаційних скаргах засуджений та захисник указують на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту, безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, послався в ухвалі на показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , хоча безпосередньо їх не допитував, а також допустив порушення процесуального закону під час розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисники адвокати ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та завідомому залишенні без допомоги особи, яке перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, у разі коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував факту дорожньо-транспортної пригоди за його участю, під час якої він на автомобілі ОСОБА_12 здійснив наїзд на пішохода, зазначив, що в районі аптеки по вул. Народній у с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області відчув хлопок, пригальмував, але повністю не зупинявся, після виявлення пошкоджень на автомобілі з ОСОБА_12 та племінником останнього ОСОБА_13 виїздили на приблизне місце хлопка в районі аптеки, однак нічого не виявили; - на показання потерпілої ОСОБА_15 про обставини зникнення її сина ОСОБА_10 02 січня 2021 року, ввечері 03 січня 2021 року працівники поліції повідомили, що 02 січня 2021 року о 17 годині 46 хвилин ОСОБА_10 зафіксували камери відеоспостереження біля ресторану «Форест» в с. Ганичі біля містка, а 04 січня

2021 року їй повідомили про смерть сина та викликали на впізнання; - на показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що 02 січня 2021 року приїздили

ОСОБА_12 та ОСОБА_6 зі своїми дітьми, випили кави та поїхали, оскільки

ОСОБА_12 був на підпитку, за кермом був ОСОБА_6 ; - на показання свідка ОСОБА_12 про те, що, коли вони приїхали до нього на подвір`я ОСОБА_6 повідомив про стук, який він чув при їзді, тоді його племінник ОСОБА_13 відвіз їх на місце в район аптеки в с. Ганичі, зупинилися не доїжджаючи до місця дорожньо-транспортної пригоди, так як на мосту зупинятися не можна, він разом з ОСОБА_6 виходили з машини, проходили 30 метрів вниз та 30 метрів вверх, але нічого не знайшли, на містку не були, наступного дня він відвіз автомобіль на ремонт, про який домовлявся ще раніше, оскільки були пошкоджені капот та решітка; - на показання свідка ОСОБА_13 про те, що 02 січня 2021 року приблизно о 18 годині ОСОБА_12 та ОСОБА_6 попросили відвести їх до магазину «Горобчик» в с. Нересниця, повертаючись, вони попросили його зупинитись не доїжджаючи до аптеки метрів 20-30 на центральній вулиці в с. Ганичі, про причини зупинки нічого не пояснювали, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 вийшли з автомобіля і закурили, відходили від автомобіля на 2 метри, нічого не приносили, уламків чи слідів дорожньо-транспортної пригоди не бачили; - на показання свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила наявність пошкоджень на автомобілі, ОСОБА_12 повідомив їй, що вони з ОСОБА_6 когось чи щось вдарили, у неділю ОСОБА_12 віддав автомобіль на ремонт, про який домовлявся раніше, про подію їй стало відомо, коли вже знайшли тіло хлопчика; - на показання свідка ОСОБА_18 , який підтвердив, що в неділю ОСОБА_12 пригнав йому автомобіль на ремонт, про який домовлялись ще влітку, на автомобілі з правого боку були пошкодження, у понеділок приїхали працівники поліції, фотографували автомобіль, який потім забрав евакуатор; - на показання свідка ОСОБА_19 про те, що біля магазину, де вона працює є місточок, у понеділок, коли вона йшла через місток на обідню перерву, то виявила у потічку тіло і викликала працівників поліції.

Доводи касаційних скарг про незаконність посилання у вироку на показання ОСОБА_6 , від яких він відмовився, є необґрунтованими.

Із журналу судового засідання від 12 квітня 2021 року та протоколу цього судового засідання, який містяться на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_6 були роз`ясненні його права та обов`язки, у тому числі право відмовитись у будь-який момент давати показання та відповідати на запитання, які йому були зрозумілі. ОСОБА_6 у присутності свого захисника адвоката ОСОБА_20 добровільно погодився надати показання та був безпосереднього допитаний судом. У судовому засіданні від

10 червня 2021 року під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_6 відмовився від наданих раніше показань. Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що надані обвинуваченим ОСОБА_6 показання були добровільними, послідовними і вони узгоджуються з іншими доказами у кримінального провадженні та поклав їх в обґрунтування обвинувального вироку. Будь-яких скарг на неналежне виконання своїх обов`язків захисника адвокатом ОСОБА_20 , у тому числі щодо схиляння до давання показань, чи надання таких показань під будь-яким тиском або примусом ОСОБА_6 не подавав та в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про це.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку: - на дані, які містяться в протоколі прийняття зави про кримінальне правопорушення від 03 січня 2021 року; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 04 січня 2021 року та фототаблиці до нього про виявлення трупу чоловічої статі, який знаходиться у водному потоці, що проходить вздовж приміщення аптеки за адресою:

АДРЕСА_2 ; - на дані, які містяться в протоколі додаткового огляду місця події від 04 січня 2021 року, схеми та фототаблиці до нього про огляд відрізку дороги та узбіччя з прилеглою до нього територією за адресою: АДРЕСА_3 ; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 05 січня 2021 року, проведеного за згодою ОСОБА_18 , про виявлення на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , мікроавтобуса марки «Mercedes Sprinter» державний номерний знак НОМЕР_1 , який містить з передньої правої сторони механічні пошкодження краю капоту, відсутній лівий вітровик та у верхній частині капоту відсутня кришка повітрозабірника; - на дані, які містяться в протоколі огляду предмету від 05 січня 2021 року, в ході якого оглянуто мобільний телефон марки «Huawey», який добровільно надав ОСОБА_6 , та встановлено, що в період здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_6 з нетривалими перервами розмовляв по мобільному телефону; - на дані, які містяться в протоколі огляду предмету та перегляду відеозапису від 18 січня 2021 року, добровільно виданого ОСОБА_21 , про те, що на відео зафіксовано момент наїзду автомобіля білого кольору на пішохода, після якого автомобіль застосовує гальма, вирівнює рух ближче до середини дороги, після чого відпускає гальма та продовжує рух, невстановлений досудовим розслідуванням очевидець, який рухався попереду ОСОБА_10 з інтервалом 15 секунд у момент наїзду обернувся та відійшов глибше на узбіччя; - на висновок судово-медичної експертизи, яку почато 05 січня 2021 року та закінчено 29 січня 2021 року, № 3 про тяжкість виявлених на тілі ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, а також про причину його смерті, яка наступила від механічної асфіксії внаслідок утоплення

у воді, виявлені тілесні ушкодження, враховуючи їх характер та результати гістологічного дослідження внутрішніх органів, є сумісними з життям і при своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги життя ОСОБА_10 врятувати було можливим; - на висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 08 лютого 2021 року № СЕ 19/107-21/549-ІТ про технічний стан автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 311 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 ; - на висновок судової автотехнічної експертизи від 17 лютого

2021 року № 35/02, відповідно до якого при заданих вихідних даних умовою настання дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору є факт невідповідності дій водія автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 311 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 технічним вимогам пунктів 1.5, 2.3.»б», 13.3 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «проїзна частина», «смуга руху» та «безпечний інтервал») Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи касаційної скарги про недопустимість доказів обвинувачення, оскільки процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювали неуповноважені на те прокурориє безпідставними.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого

2022 року в справі № 754/7061/15, за змістом статей 36 37 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ні ОСОБА_6 , ні його захисник адвокат ОСОБА_20 не ставили під сумнів повноваження прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі прокурора Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , який затвердив обвинувальний акт. Від захисника ОСОБА_20 обвинувачений ОСОБА_6 відмовився після з`ясування обставин кримінального провадження та дослідження доказів у судовому засіданні 13 травня 2021 року. Адвокат ОСОБА_7 почав здійснювати захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 на стадії судових дебатів і у своїй захисній промові вперше поставив під сумнів повноваження прокурорів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано заначив, що захисник ОСОБА_7 особисто не знайомився в матеріалами досудового розслідування під час виконання вимог ст. 290 КПК України, а попереднім захисником ОСОБА_20 під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування жодних заяв, зауважень та клопотань не було подано, в тому числі і про повноваження прокурорів у кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційних скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 в цій частині. Прокурор ОСОБА_11 у судовому засіданні від 30 вересня 2021 року повідомив, що всі прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , мали відповідні повноваження та надав відповідні процесуальні документи. Згідно з постановою в.о. керівника місцевої прокуратури про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 04 січня

2021 року на час внесення відомостей до ЄРДР призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12021070160000014 і визначено її у складі прокурорів Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та

ОСОБА_24 . Згідно з постановою в.о. керівника місцевої прокуратури про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 19 січня 2021 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12021070160000014 і визначено її у складі прокурорів Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , в тому числі ОСОБА_11 , який затверджував обвинувальний акт. Копії зазначених процесуальних документів містяться в матеріалах кримінального провадження, що не суперечить висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 754/7061/15.

На підтвердження повноважень прокурора під час судового провадження прокурором ОСОБА_11 суду першої інстанції була надана постанова в.о. керівника окружної прокуратури про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 23 березня 2021 року, згідно з якою змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 і визначено її у складі прокурорів Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та

ОСОБА_24 . За таких обставин доводи касаційних скарг про відсутність процесуальних документів, які встановлюють повноваження прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні, та їх незаконність є необґрунтованими.

Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не залишав ОСОБА_10 без допомоги, оскільки після удару нікого не бачив і не зрозумів, що когось збив, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів. Так, врахувавши силу удару, пошкодження на транспортному засобі та їх локалізацію, дії ОСОБА_6 під час здійснення наїзду та після нього, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 повинен був усвідомлювати небезпечний для життя ОСОБА_10 стан та його безпорадність, однак після наїзду не вжив заходів до зупинки транспортного засобу, встановлення обставин наїзду, продовжив рух та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а будь-які докази про неможливість надання необхідної допомоги потерпілому відсутні.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 3 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 доводи про незаконність та необґрунтованість вироку, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, які аналогічні доводам їх касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 порушували питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: захисник ОСОБА_7 просив повторно дослідити всі матеріали кримінального провадження, його письмову промову в судових дебатах, заяви адвоката ОСОБА_20 та обвинуваченого ОСОБА_6 , викликати і допитати в судовому засіданні попереднього захисника ОСОБА_20 ; обвинувачений ОСОБА_6 просив повторно дослідити дані про його особу та розписки потерпілих про відшкодування заподіяної шкоди і відсутність претензій.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із журналу судового засідання від 30 вересня 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що обвинувачений

ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 повідомили про те, що всі докази та матеріали, про дослідження яких вони порушували питання в своїх клопотаннях, були досліджені судом першої інстанції, але неналежно. Суд апеляційної інстанції розглянув зазначені клопотання та відмовив у їх задоволенні за необґрунтованістю, оскільки ні обвинувачений ОСОБА_6 , ні його захисник адвокат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України не зазначали про дослідження цих доказів судом першої інстанції неповно або з порушенням.

Відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від

11 червня 2021 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 08 серпня

2021 року. Судом апеляційної інстанції зазначений запобіжний захід ОСОБА_6 продовжено до 05 жовтня 2021 року.

У судовому засіданні від 30 вересня 2021 року учасники судового провадження погодилися на розгляд поданих клопотань захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після доповіді, з`ясування обставин та виступу сторін і їх вирішення апеляційним судом у нарадчій кімнаті під час постановлення рішення.

Зазначені клопотання розглянуто з дотриманням вимог КПК України. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому

ОСОБА_6 та прокурора про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою відмовлено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого

ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3