Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/12810/21
провадження № 61-635св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шкорка Ігор Михайлович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року у складі судді Дергачової Н. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю., та касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі -
ГУ НП в Закарпатській області), Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового розслідування і суду.
Позовну заяву мотивував тим, що 27 лютого 2015 року йому оголошено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні
№ 12015070150000104, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 лютого 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
27 березня 2015 року йому вручено та оголошено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Підставою зміни раніше повідомленої підозри стало уточнення суми заподіяної матеріальної шкоди потерпілим.
19 лютого 2019 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив вирок, яким визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 185 КК України та виправдав за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
11 лютого 2020 року Закарпатський апеляційний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу начальника Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Галая М. М. залишив без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року - без змін.
24 вересня 2020 року Верховний Суд прийняв постанову, якою вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого
2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишив без змін.
Позивач стверджував, що під час перебування під слідством і судом йому завдано моральної шкоди, зокрема, діями працівників поліції, прокуратури
і суду, пов`язаними з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, проведенням незаконного обшуку, незабезпеченням права на захист під час обшуку, порушенням презумпції невинуватості, втручанням
у приватне життя, незаконним кримінальним переслідуванням.
Починаючи з 21 лютого 2015 року до прийняття 24 вересня 2020 року остаточної постанови Верховного Суду, він переніс стрес та моральні переживання. Весь цей час не міг вільно пересуватися, був змушений відвідувати судові засіданні протягом 5 років у м. Сваляві, м. Мукачеві
та м. Ужгороді. Проживаючи в с. Неліпино, за власний кошт добирався до судів та поліції. Постійні переживання негативно вплинули на стан його здоров`я, яке суттєво погіршилося, у зв`язку з чим він змушений був проходити медичні огляди та лікування. Приватне життя позивача зазнало суттєвих змін.
Позивач вважав, що розмір морального відшкодування має бути вищим ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір моральної шкоди визначив у сумі 5 000 000,00 грн, який вважав співрозмірним із негативними наслідками, які настали у зв`язку
з незаконним кримінальним переслідуванням, з урахуванням того, що під слідством та судом він перебував 5 років і 7 місяців.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь 5 000 000,00 грн моральної шкоди та 7 600,31 грн матеріальної шкоди, пов`язаної із витратами на лікування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 07 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання
з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 390 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, характеру та обсягу моральних страждань,
яких зазнав позивач під час кримінального переслідування з боку органу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року, відшкодуванню підлягає моральна шкода із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом протягом 60 місяців, що становить 390 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (витрат на лікування) у розмірі 7 600,31 грн, суд першої інстанції керувався тим, що переважна більшість із наданих до суду фіскальних чеків не вкладається у час події - перебування позивача ОСОБА_1
під кримінальним переслідуванням у період з 11 лютого 2015 року
до 11 лютого 2020 року. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між його перебуванням
під слідством і судом та переліком захворювань, які були у нього виявлені,
і продовженням їх лікування після спливу періоду кримінального переслідування. Також не довів, що ліки, зазначені у фіскальних чеках,
призначались позивачу саме лікарем і позивач дотримувася цих призначень.
Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі
7 600,31 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди, збільшено його до суми 585 000,00 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначив період перебування позивача під слідством і судом, який становить 60 місяців та 01 день, тобто з 11 лютого 2015 року до24 вересня 2020 року. Суд правильно виходив з того, що строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством та судом у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд не повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди та керувався тим, що у цій справі питання розміру такої шкоди має вирішуватись з урахуванням більшого розміру ніж одна мінімальна заробітна плата.
Апеляційний суд врахував, що внаслідок перебування ОСОБА_1
під тривалим звинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, було порушено його звичний уклад життя, що позбавило можливості реалізації своїх звичок
і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя
та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід збільшити з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом до півтора розміра мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що становитиме 9 750,00 грн,
(6 500,00 х 1,5).
Оскільки у даних правовідносинах строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить загалом 60 місяців, суд апеляційної інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 585 000,00 грн
(9 750,00 грн х 60 місяців) та визначив, що ця шкода підлягає стягненню
з держави Україна.
Щодо відшкодування вартості медикаментів на суму 7 600,31 грн,
суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позові ОСОБА_1 посилався на те, що під час перебування під слідством та судом він отримав ряд захворювань, частина з яких внаслідок їх хронічного перебігу
є невиліковними. Проте, надаючи оцінку медичним випискам, випискам-епікризам, протоколам та висновкам, в яких діагностовано у ОСОБА_1 певні захворювання із зазначенням перебігу захворювань, апеляційний суд
не встановив, що такі захворювання набуто позивачем внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, а також, що такі перебувають в причинно-наслідковому взаємозв`язку, а не набуті внаслідок життєвої діяльності.
Сам по собі факт долучення фіскальних чеків й квитанцій на певні суми
не є безумовним доказом того, що придбання певних медикаментів відбувалось у відповідності до лікарських призначень за відповідними рецептами, та що такі ліки є необхідними в лікуванні певних хвороб.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування витрат на лікування у сумі 7 600,31 грн є необґрунтованою та недоведеною, тому не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
У січні 2023 року керівник Закарпатської обласної прокуратуриподав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня
2022 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , справу витребувано із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури.
15 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 .
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема,
на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі
№ 201/10234/20, постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14), від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16).
На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ті обставини, що у цій справі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди за різні типи порушень прав позивача,
які захищаються двома різними спеціальними нормами права, а саме - статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Збільшуючи розмір відшкодування, апеляційний суд обмежився застосуванням у справі лише однієї норми права, яка не надає права
на відшкодування шкоди за частину порушених прав позивача,
і які не підпадають під дію Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Суди попередніх інстанцій не розглянули по суті більшість доводів позивача, не встановили порушення більшості його прав та не присудили
за ці порушення жодної компенсації, а отже, доступ до суду та отримання ефективного засобу захисту порушених прав позивача суд не забезпечив.
Вважає, що за перебування його під слідством і судом 67 місяців за тяжкий злочин (частина третя статті 185 КК України) із винесенням обвинувального вироку (повторно) та призначенням покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 4 роки із врахуванням незаконного його притягнення
до кримінальної відповідальності держава має відшкодувати шкоду у розмірі 2 400 000,00 грн.
У зв`язку із незаконним обшуком житла (повторно) на підставі незаконної ухвали суду, у якій всупереч вимогам статті 234 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини були відсутні індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна, які планувалося відшукати
та у порушення пункту 5 частини другої статті 235 КПК України в ухвалі про обшук не зазначено власника житла, на яке надано дозвіл на обшук, йому має бути відшкодовано шкоду в розмірі 300 000,00 грн.
Вчинення психологічного, морального тиску, знущання, образи (повторно) щодо позивача під час обшуку завдало моральних страждань, які підлягають належному відшкодуванню у розмірі 100 000,00 грн. Доведення його
до самогубства (замах) під час обшуку, коли він приклав собі до горла ніж через свавілля правоохоронних органів, має бути належним чином компенсоване та стягнуто на його користь 1 000 000,00 грн. Вилучення майна під час обшуку (повторно) та накладення арешту на нього завдало морального страждання та обмежило вільне володіння своїми речами, що також підлягає компенсації у розмірі 65 000,00 грн. Повторне вручення йому повідомлення про підозру за тяжкий злочин, погодженого прокурором, призвело до морального страждання, що підлягає компенсації у розмірі 200 000,00 грн. Незаконне затримання, повторне вручення йому клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погодженого прокурором, призвело до стресу, оскільки його вже один раз незаконно взяли під варту строком на 7 місяців. Належне відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. Повторна фальсифікація проти нього кримінального переслідування - належне відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, тобто його свободу вільно пересуватися було суттєво обмежено, має бути компенсовано сумою у розмірі 150 000,00 грн. Неодноразовим поверненням незаконно складених обвинувальних актів завдано шкоди на суму у розмірі 100 000,00 грн.
За незабезпечення права на захист під час обшуку вважає належним відшкодування у розмірі 35 000,00 грн; порушення презумпції невинуватості - 100 000,00 грн; втручання у приватне життя - 150 000,00 грн; за завдану шкоду здоров`ю належне відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. Мінімальні витрати на лікування становлять 7 600,31 грн. Отже, загальна сума, що підлягає відшкодуванню становить 5 007 600,31 грн.
Суди залишили поза увагою більшість доводів позивача та по суті
не розглянули факти про порушення його прав, що впливає на розмір морального відшкодування. При цьому розмір шкоди, визначений судом,
є значно заниженим.
Позивач зазначає, що він перебував під кримінальним переслідуванням
67 місяців, а суди помилково вважали, що цей строк складає 60 місяців.
Строк, який береться для розрахунку відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, визначається відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка не містить посилань на те, що строк відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом обмежується датою прийняття апеляційним судом рішення у кримінальній справі.
Розгляд Верховним Судом касаційної скарги прокуратури по суті обвинувачення позивача, теоретичного могло мати наслідком притягнення його до кримінальної відповідальності. Тому загальний строк кримінального переслідування позивача становить 67 місяців.
Касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення керівник Закарпатської обласної прокуратури посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України
від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18), від 15 грудня 2020 року у справі 752/17832/14, постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16.
На обґрунтування касаційної скарги прокурор зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 23,
1176 ЦК України, статті 2, 3 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також порушив норми процесуального права -
статті 81 89 263 264 265 382 ЦПК України.
У касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди
у мінімальному розмірі, що встановлений законом, а апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що цей розмір має бути збільшений.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому заперечував проти доводів касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури та просив відмовити у її задоволенні.
Відзиви на касаційні скарги інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру досудових розслідувань
у кримінальному провадженні № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року до реєстру були внесені відомості про кримінальне правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 185
КК України та 18 лютого 2015 року - за частиною третьою статті 185
КК України. Досудове розслідування проводилося Свалявським РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області.
27 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 185 КК України
у межах кримінального провадження № 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року.
27 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну
раніше повідомленої підозри у межах кримінального провадження
№ 12015070150000104 від 11 лютого 2015 року за частиною третьою статті 185 КК України.
20 квітня 2015 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/306/92/15 відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015070150000104 від 11 лютого
2015 року, про обвинувачення його за частиною третьою статті 185 КК України.
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2015 року у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/92/15)
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України, та призначено чотири роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням на іспитовий строк три роки та з покладенням відповідно до статті 76 КК України обов`язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Мірою запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрано особисте зобов`язання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 557,38 грн витрат
за проведення експертиз.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року
у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/101/16) апеляційні скарги захисника адвоката Гуштана Г. Г., прокурора та обвинуваченого
ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1
за частиною третьою статті 185 КК України скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2016 року у справі № 306/915/15-к (провадження № 1-кп/306/77/16) обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України повернуто прокурору Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Логвіну Д. О.
03 червня 2016 року до Свалявського районного суду Закарпатської області повторно надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року у кримінальній справі № 306/1134/16-к (провадження
№ 1-кп/306/101/16) обвинувальний акт у кримінальному провадженні
по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України повернуто прокурору.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року у справі № 306/1134/16-к апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 1201507010000104 щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, залишено без змін.
29 червня 2017 року до Свалявського районного суду Закарпатської області повторно надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року у справі № 306/1351/17 (провадження № 1-кп/306/118/17) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070150000104 від 11 лютого
2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , повернуто прокурору.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора Мукачівської місцевої прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2017 року, якою обвинувальний акт, складений і затверджений щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 185 КК України, повернуто прокурору - залишено без зміни.
20 грудня 2017 року до Свалявського районного суду Закарпатської області повторно надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 січня
2018 року у справі № 306/2629/17 (провадження № 1-кп/306/63/18) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070150000104 від 15 грудня
2017 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 185
КК України, повернуто прокурору.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Мукачівської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 січня
2018 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 серпня 2018 року
у справі № 306/2629/17 подання Свалявського районного суду Закарпатської області задоволено. Направлено судове провадження до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 19 лютого 2019 року у справі № 306/2629/17 (провадження
№ 1-кп/303/57/19) за наслідками розгляду кримінального провадження
№ 12015070150000104 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 185 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду
від 25 лютого 2015 року, на тимчасово вилучені речі в ході проведеного обшуку від 21 лютого 2015 року в житловому будинку та інших прилеглих
до нього господарських та підсобних приміщеннях за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за місцем проживання ОСОБА_1 скасовано.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу начальника Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 306/2629/17 (провадження № 57-2353км20) вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право
на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу,
що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94 ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями
органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,
органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено,
що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру
у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду(пункт 1 частини першої статті 2 Закону).
Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру
не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року
у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок
і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників,
як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення
у необхідному чи повному обсязі.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи,
але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
У справі, яка переглядається, установлено, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідуванняпозивачу завдано моральної шкоди,
право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального
вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 19 лютого 2019 року, залишеного без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно керувався тим, що період перебування позивача під слідством та судом складає
60 місяців, тобто з 11 лютого 2015 року до 11 лютого 2020 року - дати набрання вироком суду законної сили на підставі ухвали Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством
і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та тривалість перебування під слідством і судом, мінімальний розмір компенсації моральної шкоди мав становити 390 000,00 грн, і цей гарантований державою розмір суд першої інстанції стягнув на користь позивача.
Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд з урахуванням установлених
у ній обставин дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у більшому розмірі ніж мінімально визначений законом та встановив такий розмір
на рівні 585 000,00 грн виходячи з обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням під слідством і судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків,
погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд урахував засади розумності
та справедливості. При цьому апеляційний суд мотивував свої висновки щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у більшому розмірі ніж гарантовано державою та зазначив обставини, які вплинули на глибину фізичних і душевних страждань позивача і які врахував при визначенні розміру відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин доводи касаційної скарги Закарпатської обласної прокуратури про необхідність визначення суми відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, який становить 390 000,00 грн,
є необґрунтованими та спростовуються встановленими у цій справі обставинами, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку, висновки щодо якої обґрунтовано сформулював у мотивувальній частині прийнятої ним постанови.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильності визначення судами періоду перебування під слідством і судом та необхідність здійснювати розрахунок шкоди за 67 місяців є необґрунтованими
та спростовуються установленими у цій справі обставинами. Суди попередніх інстанції правильно визначили період перебування під слідством і судом
та керувалися тим, що цей строк обмежується днем набрання законної сили виправдувальним вироком суду, який у цій справі настав разом
з постановленням Закарпатським апеляційним судом ухвали від 11 лютого
2020 року.
Суди правильно виходили з того, що строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством і судом, оскільки вважається, що особа перебуває під слідством і судом до набрання виправдувальним вироком законної сили, тобто за умови його оскарження
в апеляційному порядку та залишення вироку без змін він набирає законної сили з моменту проголошення апеляційним судом відповідного судового рішення.
З моменту набрання виправдувальним вироком законної сили позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень
у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн, яку він розрахував за кожне порушення у відношенні до нього під час перебування під слідством і судом окремо, є необґрунтованими, оскільки нормами спеціального закону -
Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено критерії
і спосіб, за якими визначається розмір моральної шкоди, завданої під час перебування особи під слідством і судом.
За положеннями норм зазначеного Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається виходячи із сукупності незаконних дій, які призвели
до заподіяння громадянину фізичних чи психологічних страждань, тобто
в цілому за необґрунтоване кримінальне переслідування, що підтверджується, зокрема виправдувальним вироком суду. Цим спеціальним законом встановлено порядок визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, який гарантовано державою і який не може бути меншим. Розмір відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі має доводитись
у визначеному процесуальним законом порядку, а суд при його визначені має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Такий розмір відшкодування має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити
до її безпідставного збагачення.
У справі, яка переглядається, позивач не довів та не обґрунтував заявлений ним до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 5 000 000,00 грн,
а також, що цей розмір відповідає засадам розумності і є співмірним
із завданою йому шкодою. Обраний ним спосіб визначення розміру відшкодування моральної шкоди за кожну неправомірну процесуальну дію протягом перебування під слідством і судом не відповідає вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми якого у цих правовідносинах є спеціальними.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на необхідність застосування
до вимог про відшкодування моральної шкоди за різні типи порушень його прав різних норм, тобто одні задовольнити на підставі статті 1176 ЦК України,
а інші на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у цій справі суди застосували положення статті 1176 ЦК України та норми зазначеного спеціального Закону у поєднанні, оскільки установили,
що позивач набув право на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним переслідуванням, на підставі виправдувального вироку суду, який набрав законної сили.
Оскільки законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено лише мінімальний розмір,
з якого необхідно виходити при її визначенні, то аргументи касаційних скарг ОСОБА_1 та Закарпатської обласної прокуратури в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до доведення необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400
ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 600,31 грн витрат на лікування, суди попередніх інстанції правильно виходили
з їх недоведеності, оскільки під час розгляду справи позивач належними
і допустимими доказами не довів, що зазначені ним захворювання набуті саме внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, а також,
що вони перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову
та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційний суд та суд першої інстанції (у незміненій апеляційним судом частині) ухвалили судові рішення відповідно до встановлених у справі обставин та на підставі поданих сторонами доказів.
За своїм змістом усі доводи касаційних скарг зводяться до незгоди
з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів
та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який,
на думку позивача, свідчить про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди за рахунок держави у розмірі 5 000 000,00 грн, а за доводами касаційної скарги прокурора - розмір відшкодування моральної шкоди має бути визначено на рівні мінімального розміру, гарантованого державою.
Такі доводи і обставини були предметом перевірки судами попередніх інстанцій, висновки щодо яких містяться в мотивувальних частинах судових рішень.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції
у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 07 червня 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник