Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/13657/16
провадження № 61-21220св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Охоронне підприємство «Зодіак і К»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року в складі судді Деметрадзе Т. Р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» (далі - ОСББ «Мікс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Охоронного підприємства «Зодіак і К» (далі - ОП «Зодіак і К») про припинення дій, що порушують право, та зобов`язання вчинити певну дію.
Позов мотивований тим, що 20 червня 2008 року за КПЗГ «Агромікс» зареєстровано право власності на новозбудований 48-квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
У подальшому власниками квартир у вказаному будинку відповідно до норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а 02 листопада 2010 року між забудовником КПЗГ «Агромікс» і ОСББ «Мікс» підписано акт прийому-передачі на баланс житлового комплексу.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками офісних (нежитлових) приміщень, які знаходяться на першому (офісному) поверсі будинку та згідно з проєктом мають окремий від житла вхід. Разом з цим, ОСОБА_2 має єдиний прохід до власного офісного приміщення лише через офісне приміщення, яке належить ОСОБА_1
ОП «Зодіак і К» орендує у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх нежитлові приміщення, які використовує у своїй діяльності.
У зв`язку зі скаргами власників квартир та мешканців першого під`їзду будинку ОСББ «Мікс» провело перевірку приміщень будинку. Перевіркою встановлено, що крім самовільного перепланування офісних приміщень у першому під`їзді шляхом влаштування гіпсокартонної перегородки, яка розділяє коридор офісних приміщень та перекриває шлях евакуації, відповідач ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами, самовільно, без згоди та відома співвласників будинку
і оформлення відвідної дозвільної документації, з порушенням будівельних, санітарних і технічних норм, вчинила реконструкцію офісного поверху, влаштувавши дверний проріз в несучій стіні, котрим з`єднала сходову клітку житлової частини будинку з офісною та облаштувала окремий вхід до своїх офісних приміщень та приміщень відповідача ОСОБА_2 через непередбачені проєктом забудови двері, які розташовані на першому поверсі житлової частини будинку.
Це фактично підтверджується листами ОСОБА_2 від 10 квітня 2014 року та від
20 квітня 2015 року.
На переконання позивача, з вини відповідачів перший під`їзд житлової частини будинку перетворився в прохідне приміщення, де постійно знаходяться сторонні люди, а власники житла позбавлені права на окремий вхід до приватного житла, як це передбачив забудовник, позбавлені можливості належним чином користуватися своїм майном, в тому числі підтримувати чистоту в під`їзді та на сходах, закривати двері під`їзду на замок та встановити на вхідних дверях домофон.
З огляду на викладене ОСББ «Мікс» просило:
відновити порушене право власників квартир багатоквартирного житлового будинку на окремий від нежитлових приміщень вхід до свого житла шляхом припинення (заборони) користування відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та
ОП «Зодіак і К» дверима на першому поверсі першого житлового під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 як входом до офісних приміщень;
зобов`язати відповідача ОСОБА_1 демонтувати вказані двері, а дверний отвір закласти (замурувати).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2021 року
в задоволенні позовних вимог ОСББ «Мікс» відмовлено.
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про стягнення з позивача на їх користь витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи судом.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 вересня
2021 року стягнуто з ОСББ «Мікс» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 375,53 грн, а на користь ОСОБА_1 - у розмірі 23 970,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 квітня 2021 року позов ОСББ «Мікс» до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОП «Зодіак і К» про припинення дії, що порушує право, та зобов`язання вчинити певну дію залишено без задоволення. Проте суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, водночас сторони подали відповідні заяви із зазначенням сум витрат на правничу допомогу адвоката.
Суд встановив, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від
07 травня 2018 року № 001, додаткової угоди від 31 грудня 2018 року № 001/І, актів про надання правничої допомоги, квитанцій до прибуткового касового ордеру від
31 грудня 2018 року № 8/1 та від 21 квітня 2021 року № 10/3 ОСОБА_1 сплатила за надані послуги адвокату Козаковій М. В. 23 970,00 грн.
Крім того, суд встановив, що ОСОБА_2 уклав з адвокатом Мовчан О. О. договір про надання правничої допомоги від 16 лютого 2017 року. Відповідач ОСОБА_2 на підтвердження розміру заявлених ним витрат на правничу допомогу надав: акт прийому виконаних робіт № 1 з квитанцією до прибуткового касового ордера від 25 січня 2019 року № 02 на суму 3 146,67 грн; акт прийому виконаних робіт № 2 з квитанцією до прибуткового касового ордера від 04 квітня 2019 року № 07 на суму 4 231,33 грн; акт прийому виконаних робіт № 3 з квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 вересня 2019 року № 11 на суму 3 221,33 грн; акт прийому виконаних робіт № 4 з квитанцією до прибуткового касового ордера від 06 грудня 2019 року № 18 на суму 3 864,00 грн; акт прийому виконаних робіт № 5 з квитанцією до прибуткового касового ордера від 20 квітня 2021 року № 07 на суму 3 880,80 грн. Тобто, відповідач ОСОБА_2 сплатив адвокату Мовчан О. О. за представництво його інтересів у суді 18 375,53 грн.
Оскільки при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог не було вирішено питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСББ «Мікс» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 понесених ними витрат на правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу, ОСББ «Мікс» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСББ «Мікс» залишено без задоволення, а додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 вересня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених відповідно до договору про надання правничої допомоги від 16 лютого 2017 року, укладеного з адвокатом Мовчан О. О., ОСОБА_2 надав акти прийому виконаних робіт з квитанціями до прибуткового касового ордера на загальну суму 18 375,53 грн. Крім того, на оплату поштової накладної вказаною особою було витрачено 49,40 грн.
ОСОБА_1 також понесла витрати на правничу допомогу адвоката
Козакової М. В. у розмірі 23 970,00 грн, що підтверджується наданими доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги, актами про надання правничої допомоги та квитанціями.
Суд апеляційної інстанції вказав, що вартість витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено з урахуванням умов договорів про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, що містяться в матеріалах справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із виконаною адвокатами роботи, часом, обсягом та детальним описом наданих послуг і виконаних робіт згідно з актами прийому виконаних робіт, оскільки справа розглядалась судом з грудня 2016 року та є ідентичною позовним вимогам у справі № 308/12603/14-ц, які були предметом перевірки судових рішень суду першої інстанції та залишені без змін колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з тим, що відповідачі не подали до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли або мали понести у зв`язку апеляційний суд виходив з того, що згідно з частинами другою, четвертою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити у їх відшкодуванні, що є правом, а не обов`язком суду.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року представник ОСББ «Мікс» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить: скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подали попереднього розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, тому суд першої інстанції повинен був відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат;
відповідач ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів не зробила заяву про подачу нею доказів для стягнення судових витрат;
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були позбавлені можливості подати до суду докази для цілей відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які існували на час ухваленням судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог;
ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції обмежився перерахуванням додатків, наданих відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із заявами про відшкодування витрат на правничу допомогу. При цьому суд першої інстанції, не надав оцінки запереченням позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, їх не спростував. Апеляційний суд належної оцінки доводам щодо недодержання відповідачами норм статей 133 134 137 141 ЦПК України також не надав;
доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо складності справи, тривалості її розгляду, залучення декількох представників ОСББ «Мікс», зловживання об`єднанням своїми процесуальними правами є необґрунтованими.
У лютому 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСББ «Мікс», в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Крім того, зазначає, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається ОСББ «Мікс» у касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин, що є предметом касаційного перегляду в цій справі. Тому, на її переконання касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСББ «Мікс», в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, не можуть бути підставою для скасування законних та обгрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.
Також вказує, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається ОСББ «Мікс» у касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин, що є предметом касаційного перегляду в цій справі. Тому є підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ «Мікс».
ОСОБА_2 зазначає, що позивач звернувся до суду в грудні 2016 року. Норми ЦПК України в редакції, чинній на час відкриття провадження у цій справі, подання сторонами до суду попереднього розрахунку судових витрат не передбачали.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою взадоволенні клопотання ОСББ «Мікс» про зупинення (дії) виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня
2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року клопотання ОСББ «Мікс» про зупинення виконання (дії) додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року задоволено частково. Зупинено виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в
справі № 904/4494/18, від 22 січня 2020 року в справі № 551/1136/17, від 28 травня 2021 року в справі № 127/22200/20.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).
За змістом статті 33 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім інших, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 725/42/21-ц (провадження № 61-1257св22) зазначено, що «частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити
у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц). Водночас аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті
134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року
у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від
13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі
№ 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19».
У справі, що переглядається:
04 квітня 2019 року ОСОБА_2 відповідно до норм статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів у справі подав до суду письмову заяву від 04 квітня 2019 року про укладення договору з адвокатом та намір подати до суду у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення відповідні документи для розподілу судових витрат;
20 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву від 08 квітня 2019 року, в якій зазначала, що у травні 2018 року вона уклала договір про надання правничої допомоги і з того часу регулярно її отримує. Крім того, у вказаній заяві повідомлено, що документи необхідні для розподілу судових витрат будуть подані до суду в п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення у справі;
рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2021 року
в задоволенні позовних вимог ОСББ «Мікс» відмовлено. Зазначене судове рішення учасники справи не оскаржували, воно набрало законної сили;
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про стягнення з позивача на їх користь витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи судом;
суди встановили, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали договори про надання правничої допомоги, акти прийому виконаних робіт, квитанції на загальну суму 18 375,53 грн та 23 970,00 грн відповідно. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із виконаною адвокатами роботою, витраченим часом, обсягом наданих послуг. Суд також врахував тривалість провадження у справі, яка розглядалась 03 грудня
2016 року до квітня 2021 року.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяв про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ОСББ «Мікс» на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 18 375,53 грн, а на користь ОСОБА_1 - у розмірі 23 970,00 грн.
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для відмови у відшкодуванні відповідачам судових витрат на правничу допомогу в зв`язку з тим, що: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подали попереднього розрахунку суми судових витрат, які вони понесли або ж мали понести в зв`язку із розглядом справи; ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів не зробила заяву про подачу нею доказів для стягнення судових витрат; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість подати до суду докази для цілей відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які існували на час ухваленням судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, колегія суддів відхиляє оскільки наведені обставини відповідно до вимог статей 134 137 141 ЦПК Україною не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні вказаного виду судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного оскарження та необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 725/42/21-ц (провадження № 61-1257св22), не дають підстав для висновку, що оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року зупинено виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, то виконання зазначеного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мікс» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.
Поновити виконання додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар