Постанова
Іменем України
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 308/14387/15-ц
провадження № 61-13682св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , Ужгородська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, державне підприємство «Великолазівський», управління Держгеокадастру
в Ужгородському районі Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Машики Віктора Вікторовича на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
Кондора Р. Ю., від 19 червня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3 , Ужгородської міської ради, треті особи,
які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ
державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної
служби Ужгородського МРУЮ, державного підприємства «Великолазівський», управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на землю та скасування його державної реєстрації.
В обґрунтування свого позову зазначили, що вони з 1982 року
є користувачами 47/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 частин) є відповідач ОСОБА_3 . Вказаний будинок разом з надвірними спорудами радгосп-заводом «Великолазівський» був наданий у користування позивачам
та відповідачу разом із земельною ділянкою, загальною площею 0, 1056 га на якій розташований спірний будинок.
Позивачі також вказали, що частина земельної ділянки, площею 0, 04 га відмежована металевою сіткою та у встановленому законом порядку
у них не вилучалась. Вважають, що приватизація відповідачем ОСОБА_3
в цілому земельної ділянки площею 0, 10 га, на яку йому було видано державний акт серії ЯК № 364539 від 17 серпня 2012 року, порушує їх право на користування належною їм земельною ділянкою.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, просили: визнати протиправним та скасувати пункт 8.13 рішення сьомої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 217
від 22 липня 2011 року «Про регулювання земельних відносин» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0, 10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд по АДРЕСА_2 та пункт 1.6 рішення
дванадцятої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 519 від 24 травня 2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відносно
ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт серії ЯК № 3645391 від 17 серпня 2012 року, виданий
ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:63:001:0237 та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав при приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , загальною площею 0, 1056 га.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 8.13 рішення сьомої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 217
від 22 липня 2011 року «Про регулювання земельних відносин» щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та пункт 1.6 рішення дванадцятої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 519 від 24 травня 2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 3645391 від 17 серпня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:63:001:0237. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Приймаючи постанову від 19 червня 2019 року, колегія суддів виходила
з того, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без належної оцінки обставин справи, не врахував, що відповідач набув право власності на земельну ділянку, частина якої перебуває у користуванні позивачів, тому таке рішення не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у приватну власність може передаватись лише вільна від користування земельна ділянка, а якщо така перебуває у користуванні інших осіб, то тільки після її вилучення у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Машика В. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_3 - адвоката Машики В. В. на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Машики В. В. мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції внаслідок неналежного дослідження обставин справи, дійшов неправильного висновку, що оформляючи право власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 порушив право позивачів на користування належною їм частини земельної ділянки.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Петрунь М. М. на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1
і ОСОБА_2 проживають та є співвласниками 47/100 частин будинку
АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 липня 2017 року.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
від 13 вересня 1991 року, радгосп-завод «Великолазівський» продав,
а ОСОБА_3 купив належні продавцеві 53/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_2 .
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1056 га.
Рішенням Ужгородської міської ради сьомої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 217 від 22 липня
2011 року «Про регулювання земельних відносин» ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку
АДРЕСА_2 .
Рішенням Ужгородської міської ради дванадцятої сесії шостого скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області № 519 від 24 травня
2012 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва
та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
17 серпня 2012 року ОСОБА_3 , на підставі зазначених рішень Ужгородської міської ради було видано державний акт, серії ЯК № 3645391 на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2110100000:63:001:0237
для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спірний будинок вселились у грудні 1982 року і з того часу користуються прилеглою до цього будинку земельною ділянкою площею 0,04 га, що підтверджено генеральним планом (схемою) земельної ділянки по
АДРЕСА_2 від 27 вересня 1991 року, а також збірним кадастровим планом земельної ділянки, виготовленим приватним підприємством «Ужгеостар» у жовтні 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги судом касаційної інстанції у цивільних справах є
Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли
б порушити права інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним
та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 28 Земельного кодексу УРСР (в редакції на час набуття ОСОБА_3 права власності на частину будинку) при переході права власності громадян на житловий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.
За змістом частин першої, другої, третьої статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції Кодексу на час передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності
або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина п`ята статті 116 ЗК України).
Відповідно до статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
За змістом наведених норм ЗК України у приватну власність громадянам може надаватись лише вільна від користування земельна ділянка, а якщо така ділянка перебуває у користуванні інших осіб, то після її вилучення у встановленому законом порядку у цих осіб.
Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право
на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше
0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.
Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи встановивши,
що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні позивачів, в порушення вимог закону, без її вилучення у встановленому законом порядку, була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 , що призвело до порушення земельних прав позивачів на користування цією земельною ділянкою, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Касаційним судом не встановлено підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення без змін.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовані норми матеріального та/або порушено норми процесуального права, крім того, вони переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи касаційним судом.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, судом касаційної інстанції не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат та зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Машики Віктора Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта