Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 308/19272/13-ц
провадження № 61-34428св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк Україна»,
третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яка підписана представником Захаркевичем Олексієм Миколайовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2016 року у складі судді Бенца К. К., та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Ігнатюка Б. Ю., Кондора Р. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк Україна», третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., про визнання правочинів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 лютого 2006 року ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , придбаної ними у зареєстрованому шлюбі, у порядку забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, укладеним із ЗАТ «Райффайзен банк Україна».
05 вересня 2007 року ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 на наступну іпотеку зазначеної вище квартири, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, укладеним із ЗАТ «ОТП Банк».
Позивач вважав, що зазначені правочини не відповідають його волі, оскільки з 2003 року він хворіє на рак простати та постійно знаходиться на обліку у Закарпатському онкологічному диспансері, регулярно проходить як амбулаторне, так і стаціонарне лікування під наглядом лікарів, виписані лікарями ліки знижують увагу, впливають на головний мозок та нервову систему, а також, впливають на здатність повною мірою усвідомлювати значення своїх дій. У момент укладення вказаних правочинів позивач знаходився у такому стані, коли не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати недійсною з моменту вчинення заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2006 року за № 230, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсною з моменту вчинення заяву ОСОБА_1 від 05 вересня 2007 року за № 2514, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , укладений 07 лютого 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 231, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку АКБ «Райффайзенбанк Україна» квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , укладений 05 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2515, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» квартиру АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року у складі судді Короля Ю. А., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними з моменту їх вчинення:
заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2006 року за № 230, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в іпотеки квартири у АДРЕСА_1 ;
заяву ОСОБА_1 від 05 вересня 2007 року за № 2514, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в наступну іпотеку квартири в АДРЕСА_1 ЗАТ «ОТП Банк»; договір іпотеки нерухомого майна, квартири в АДРЕСА_1 від 07 лютого 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф. за № 231;
договір наступної іпотеки нерухомого майна квартири у АДРЕСА_1 від 05 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. за № 2515.
Вилучено з державного реєстру заборон записи від 08 лютого 2006 року 13:56:43 № 2856153 та від 05 вересня 2007 року 15:27:02 № 5606917, а також з державного реєстру іпотек записи щодо обтяження іпотекою нерухомого майна, квартири в АДРЕСА_1 та належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у ОСОБА_1 психічні розлади, за висновками амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної в рамках цивільної справи, порушували його критичні та прогностичні здібності й позбавляли його здатності 07 лютого 2006 та 05 вересня 2007 року при підписанні оспорюваних правочинів правильно розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст ухвали суд апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2013 року у складі колегії суддів: Панька В. Ф., Джуга С. Д., Кемінь М. П., апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 січня 2013 року залишено без змін. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 до виконання ОСОБА_3 зобов`язання повернути кредитору кошти за кредитним договором № CNL-800/003/2006 від 07 лютого 2006 року та кредитним договором № CNL-800/102/2007 від 05 вересня 2007 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та вирішив спір згідно чинного законодавства. Разом із тим, клопотання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про накладення арешту на квартиру в АДРЕСА_1 необхідно задовольнити згідно частини п`ятої статті 1057-1 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суд касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року у складі колегії суддів: Горелкіної Н. А., Євграфової Є. П., Завгородньої І. М., Журавель В. І., Іваненко Ю. Г., касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг України» задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що позивач не клопотав про проведення судово-психіатричної експертизи і у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що на час підписання згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_1 не розумів у повній мірі значення своїх дій, не усвідомлював їх наслідків та не міг керувати ними. Висновок експерта не є чітким і конкретним, а містить лише припущення про наявність психічних розладів у вигляді ознак органічного психічного розладу складного ґенезу, і експертами не визначено їх глибину, ступінь вираження на момент укладення правочинів. Суди залишили поза увагою, не перевірили і не надали оцінки поясненням представника банківської установи та поясненням нотаріуса Петрик Н. В. з приводу того, що ОСОБА_1 особисто прочитав і ознайомився із змістом заяви та без стороннього примусу та впливу підписав її. При цьому поводив себе адекватно і розумів значення своїх дій, не заперечував щодо передачі квартири в наступну іпотеку для отримання його сином кредиту. Також судами не надано належної оцінки й тим обставинам, що дії ОСОБА_1 щодо підписання заяв-згод на укладення договорів іпотек не були одноразовими, а вчинялися двічі у проміжку часу в півтора роки в присутності різних нотаріусів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною з моменту вчинення заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2006 року за № 230, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсною з моменту вчинення заяву ОСОБА_1 від 05 вересня 2007 року за № 2514, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., про надання ОСОБА_2 згоди на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № PCL-800/021/2006, укладений 07 лютого 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 231, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку АКБ «Райффайзенбанк Україна» квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № PCNL - 800/102/2007, укладений 05 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2515, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» квартиру АДРЕСА_1 . Заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань щодо виконання кредитних договорів № CNL-800/003/2006 від 07 лютого 2006 року, № CNL-800/102/2007 від 05 вересня 2007 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заява ОСОБА_1 про надання згоди своїй дружині ОСОБА_2 на укладання договору іпотеки нерухомого майна є одностороннім правочином, на підставі якого був укладений договір іпотеки нерухомого майна. ОСОБА_1 у момент вчинення оспорюваних правочинів не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у силу психічного стану, тому оспорювані правочини необхідно визнати недійними на підставі частини першої статті 225 ЦК України. Укладення оспорюваних договорів іпотеки нерухомого майна без згоди іншого співвласника цього майна ОСОБА_1 є підставою для визнання цих правочинів недійсними згідно статей 203 215 ЦК України. Також суд першої інстанції задовольнив заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про накладення арешту на квартиру в АДРЕСА_1 згідно частини п`ятої статті 1057-1 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено. Апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2016 року в частині задоволення заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань щодо виконання кредитних договорів №CNL-800/003/2006 від 07 лютого 2006 року, № CNL-800/102/2007 від 05 вересня 2007 року скасовано, і ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» про накладення арешту на майно, що було предметом застави, відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції у частині визнання недійсними оспорюваних правочинів відповідають фактичним обставинам справи. Разом із тим колегія суддів зазначила, що частина п`ята 5 статті 1057-1 ЦК України стосується забезпечення виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором, однак ОСОБА_1 у власності якого перебуває спірне нерухоме майно, не укладав кредитного договору з банком, грошових коштів від ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», який відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором № CNL-800/101/2007, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 05 вересня 2007 року як позичальник не отримував, тобто, правочини, що не виконані між сторонами, не вчинялися, позивач із зазначеним банком у жодних правовідносинах не перебуває, тому визнання договору іпотеки недійсним не може створювати жодних юридичних наслідків для позивача, у тому числі й таких, як накладення арешту на належне йому майно до виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитними договорами, який є особою, яка отримувала кошти від відповідача і майном якого повинно забезпечуватися виконання цього договору в разі порушення його умов.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» через представника Захаркевича О. М. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними: заяв ОСОБА_1 від 07 лютого 2006 року та від 05 вересня 2007 року договорів іпотеки, і скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не брав участь в судовому засіданні в апеляційній інстанції, оскільки не був повідомлений про це засідання. Жодних повісток/повідомлень на адресу відповідачів ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» не надходило, а висновки апеляційної інстанції про обізнаність сторін про час і дату засідання є безпідставними.
Вказує, що суд першої інстанції порушив частину шосту статті 147, частини другу, третю статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи). акт № 289 судово-психіатричного експерта і висновок експертизи є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та медичним документам і ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що експерти вийшли за межі поставлених судом питань. Будь-які висновки щодо глибини й виразності психічних розладів в момент вчинення оспорюваних угод в акті експертизи відсутні і у цій частині суди не врахували висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року. Суди не надали оцінки: діям ОСОБА_1 щодо неодноразового підписання оспорюваних заяв, письмовим поясненням нотаріуса, загальному стану здоров`я. Апеляційний суд неправильно застосував статті 1057-1 ЦК України та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції у частині накладення арешту на предмет іпотеки.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року касаційне провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі та залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 .
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до статті 305 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2016 року підготовчі дії по справі закінчено, справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 20 липня 2016 року на 10:30 год. (Т. 3, а. с. 219), про що направлено судову повістку (Т. 3, а. с. 220). Разом із тим, матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судової повістки про судове засідання у суді апеляційної інстанції 20 липня 2016 року.
Тобто, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було належним чином повідомлено про розгляд справи апеляційним судом 20 липня 2016 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки оскаржене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то підстави для поновлення виконання судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яка підписана представником Захаркевичем Олексієм Миколайовичем, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року скасувати.
Передати справу № 308/19272/13-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков