ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 308/2647/21

провадження № 51-2052км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021070030000054

10 січня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 23 червня 2016 року за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 296 КК України до покарання

із застосуванням ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 8 років,

27 листопада 2020 року звільненого умовно-достроково,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 11 червня 2021 року, залишеним ухвалою апеляційного суду без зміни, ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років

3 місяці із конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 10 січня 2021 року близько 18:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, на тротуарі неподалік площі ім. Б. Хмельницького в м. Ужгороді завдав піднятим каменем (розміром приблизно 10 см), який тримав у правій руці, одного удару потерпілій ОСОБА_8 у голову, від чого вона впала. Після цього

ОСОБА_9 нахилився до потерпілої та вирвав з її рук мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 8Т» та покинув місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок удару ОСОБА_8 було завдано тяжких, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі просить змінити оскаржені судові рішення в частині призначеного покарання шляхом застосування до засудженого положень ст. 69 КК України.

При цьому захисник вважає призначене покарання надто суворим та таким,

що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначає, що суди не врахували повною мірою конкретних обставин справи та усіх даних про особу засудженого, а саме того, що він щиро розкаявся, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, та думку потерпілої.

Крім того, засуджений є особою молодого віку, на обліках у нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває. Наголошує, що суди безпідставно, на його думку,

не врахували відсутність претензій у потерпілої до його підзахисного як обставину, що пом`якшує покарання.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, вважала оскаржені судові рішення законними і обґрунтованими, просила залишити їх без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та необхідність застосування до нього положень ст. 69 КК України є безпідставними.

Відповідно до статей 50 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин,

які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може,

крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував характер

та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального провадження, дані про його особу, який має постійне місце проживання, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно

не працевлаштований, раніше судимий, злочин вчинив під час умовно-дострокового звільнення, на обліку у психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілої, яка щодо призначення покарання поклалась на розсуд суду, а також обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, визнання вини та обставини, що обтяжують покарання, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочину.

З огляду на наведене й усі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання

у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім того, суд першої інстанції, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обґрунтовано зазначив, що підстави для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_7 , як про це просив захисник

під час розгляду справи щодо його підзахисного, відсутні. При цьому суд слушно наголосив на тому, що сама лише наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, ще не свідчать про можливість застосування до особи положень

ст. 69 КК України, оскільки необхідно, щоб ці обставини суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу винного.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційними скаргами засудженого та його захисника, вказав на обґрунтованість призначеного йому судом покарання, яке є наближеним до мінімального, що передбачене санкцією ч. 4 ст. 187 КК України, та за своїм видом і розміром - справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів,

з чим погоджується і колегія суддів.

Підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість, як і підстав

для застосування до засудженого положень ст. 69 КК України, колегія суддів

не вбачає.

Викладені в касаційній скарзі захисника доводи щодо необхідності зміни оскаржених судових рішень були враховані судами попередніх інстанцій.

Крім того, слід зазначити, що доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, аналогічні доводам його апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції перевірив

ці доводи та визнав безпідставними. При цьому апеляційний суд, відмовляючи

в задоволенні поданої апеляційної скарги, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скарги визнав необґрунтованою.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,

419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року

щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3